3. Прибуток підприємства. Бугалтерський і економічний прибуток.

Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.

Функції прибутку:

• Оцінювальна — ефект використання основних ресурсів підприємства

• Стимулююча

• Господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв

Види прибутку:

Загальний прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій);

Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток від операційної діяльності = валовий прибуток + інші оперативні доходи – адміністративні витрати – витрати на збут продукції – інші операційні витрати – оренда.

Бухгалтерський прибуток визначають як різницю між загальним виторгом і бухгалтерськими витратами. Економічний прибуток є різницею між бухгалтерським прибутком і економічними витратами. Якщо підприємство отримує нульовий економічний прибуток, то воно покриває всі свої витрати. Нормальний прибуток при економічному підході відноситься до внутрішніх неявних витрат підприємства. Нормальний прибуток – це прибуток від якого підприємці відмовляються, витрачаючи ресурси на своєму підприємстві, який вони би могли отримати вклавши свої ресурси в інших видах діяльності.

4. Кардиналістська концепція корисності. Закон спадної корисності.

Кардиналістська концепція корисності.

Теорія поведінки споживача пояснює, як споживач розподіляє дохід для придбання різних товарів і послуг з метою максимізації свого добробуту. Споживач обирає найкращий для себе набір товарів, який він може придбати. Для моделювання процесу прийняття рішення споживачем щодо його особистих уподобань вводиться поняття корисності.

Корисність – це спроможність економічного блага задовольняти людські потреби. Корисність – це суб’єктивне ставлення людини до певного товару. Основним мотивом поведінки споживача вважається максимізація корисності, оскільки він приймає рішення, керуючись принципом економічної раціональності. Результатом оптимального рішення є структура та кількість придбаних за певними цінами благ.

Поведінка споживача поділяється на три етапи.

• Аналіз переваг споживача щодо вибору того чи іншого товару.

• Враховуючи ціни товарів, споживач визначає кількість товарів, яку він може придбати на свій обмежений бюджет.

• З урахуванням переваг та обмежень споживач здійснює оптимальний вибір.

Гранична корисність MU1 блага Q1 - зміна загальної корисності набору товарів при зміні кількості даного блага на одиницю. Математично, гранична корисність блага Qi при незмінній кількості усіх інших благ є частковою похідною функції корисності:

f(Q1,Q2 … . Qn)

MU1= -------------------

Qi

Закон спадної граничної корисності. Гранична корисність зменшується при збільшенні кількості товарів, які є у розпорядженні споживача (закон спадної граничної корисності, або 1-й закон Госсена) (Рис.5.1).

U

0 Q1 Q2 Q3 Q4 Q

Рис.5.1. Залежність загальної корисності блага від його кількості.

Відношення граничної корисності блага до його ціни має назву зваженої граничної корисності: =MU/P.