24. Торговельна політика Теорія абсолютних переваг
Торговельна політика-самостіний напрямок бюджетно-податкової політики уряду, який пов’язаний з державним регулюванням обсягів зовнішньої торгівлі через податки, субсидії і прямі обмеження на імпорт або експорт.
Ефекти торгових обмежень мають короткостроковий характер, і лише вільна торгівля приводить до раціонального розміщення та використання економічних ресурсів.
На практиці на шляху вільної торгівлі стоїть велика кількість бар’єрів, які використовуються як знаряддя торговельної політики. Їх можна поділити на тарифні та нетарифні.
До тарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі відноситься імпортне (ввізне) мито-податок, який накладається на кожну одиницю товару, що завозиться до країни. та експортне(вивізне) мито-митний податок для обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції.
Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
Вплив держави на міжнародну торгівлю значно посилився завдяки розширенню ворм і методів нетарифних тотровельних обмежень (до 50). Активно використовують промислово розвиненні країни.
Квотування - це обмеження в кількісному чи вартісному вираження обсягу продукції, яку дозволено ввозити чи вивозити з країни (імпортна та експортна квота) за певний період. Квотування зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом її ліцензування.
Розвиток міжнародних економічних відносин обумовлений відмінностями у націленості країн факторами виробництва (економічними ресурсами). Це веде з одного боку, до міжнародного поділу праці, а з іншого — до переміщення цих факторів між країнами.
Принципи абсолютних і порівняльних переваг
Сутність обміну та міжнародного поділу праці пояснюють дві теорії представників класичної політичної економії – Адама Сміта і Давида Рікардо.
Чому країни торгують між собою? Існує дві важливі причини:
- країни неоднаково забезпечені природними, людськими ресурсами та капітальними благами, відрізняються різним рівнем розвитку науки, техніки та технології;
- ефективне виробництво різноманітних товарів і послуг потребує різних технологій та комбінацій ресурсів.
За теорією абсолютних переваг А. Сміта країна повинна експортувати ті товари, витрати на виробництво яких нижчі ніж в інших країнах, а імпортувати ті товари, витрати на виробництво яких вищі ніж в інших країнах. З цього виходить, що фактори виробництва переміщуються в ті райони , де одержують найбільшу абсолютну перевагу.
Проте Д. Рікардо доповнив цю теорію і доказав, необов’язково, щоб витрати на виробництво цього товару були менші за витрати на аналогічні товари, виготовлені за кордоном. Достатньо, щоб ця країна експортувала ті товари, за якими в неї є порівняльні переваги.
Відповідно до теорії порівняльних переваг Д.Рікардо – країна повинна спеціалізуватись на виробництві та експорті тих товарів, які можуть вироблятися з нижчими витратами порівняно з іншими країнами, а імпортувати ті, що мають вищі витрати.
Така спеціалізація дозволяє мати вигоду від зовнішньої торгівлі навіть тій країні, де виробництво всіх товарів менш ефективне ніж в країні - партнері по торгівлі.
В результаті міжнародної спеціалізації та вільної торгівлі, що базується на принципі порівняльних переваг, сумарне виробництво товарів збільшується.
Формуючись на основі технічного та технологічного поділу праці, під дією не тільки економічних, а й політичних сил, міжнародний поділ праці відображає рівень інтернаціоналізації продуктивних сил суспільства, ступінь розвитку продуктивної сили праці, функціональної розгалуженості та їх дієздатності.