5. Фази еволюції та варіації розвитку рабовласництва (східне та античне рабство).

Рабовласницький лад склався на рубежі IV і III тис. до н.е. і проіснував до III-IV століть н.е. Найбільшого розвитку цей спосіб виробництва досяг у Стародавній Греції, а потім в Римі. Процес виникнення рабовласництва в різних країнах йшов по-різному. Однак для всіх країн і народів характерні загальні економічні умови, що підготували перехід до рабовласницького способу виробництва: розвиток продуктивних сил суспільства до такого рівня, коли стало можливим створення не тільки необхідного, але й додаткового продукту, поява індивідуального господарства і приватної власності на засоби виробництва, розвиток майнової нерівності, виділення багатих сімей, які володіли великими господарствами і потребували додаткової робочої сили. Рабовласницьке виробництво мало натуральний характер. Йому було притаманне просте відтворення. Головними галузями економіки були сільське господарство і ремесло. Разом з тим, в умовах рабовласництва з'явилися товарне виробництво і товарний обмін, поступово перетворилася в систему регулярної торгівлі. З'явилися спеціальні місця - ринки, де відбувалися операції з купівлі-продажу товарів. Поступово торгові операції стали виходити за рамки однієї країни, виникла міжнародна торгівля. У міру зростання виробництва і торгівлі розвивалося грошовий обіг, з'явилися металеві гроші. Історії відомо два основних типи рабовласницьких господарств - східні і античні. Східне рабство виникло в IV тис. до н.е. в Давньому Єгипті. До країн з східним варіантом також відносяться Стародавній Китай, Стародавня Індія, Вавилон. Для східного рабства характерними рисами були: 1) переважання не приватної, а колективної власності на землю та інші засоби виробництва - на рабів у формі общинної, державної та храмової власності; 2) основною продуктивною силою в східних рабовласницьких державах були вільні селяни - общинники і ремісники; 3) праця рабів не став переважним над працею вільних виробників, раби в основному використовувалися як домашня прислуга; 4) східне рабство не було класичним, у ньому переплелися громадські та рабовласницькі елементи. Античне рабовласницьке суспільство

характеризувалося більш розвиненими приватновласницькими відносинами. Античний період хронологічно охоплює першу половину I тис. до н.е. У період античності рабовласництво досягло повного розквіту. До країн з даним типом рабовласництва відносяться Стародавня Греція та Стародавній Рим. В античних суспільствах працю рабів став основою існування суспільства. Зростання індивідуальної приватної власності вів до розкладання античної громади. Праця рабів використовувався у всіх сферах соціально-економічного життя античних держав, витісняючи праця вільних громадян. Оскільки велике землеволодіння не допускалося, праця рабів в сільському господарстві Стародавньої Греції не мав значного застосування. Головною сферою використання рабів було ремесло. Для античних держав були характерні більш високі темпи розвитку суспільного виробництва, а також формування товарно-грошових відносин. У Древній Греції ще відсутня єдина грошова система. У Стародавньому Римі вже була єдина грошова монетна система, що значно сприяло розвитку торгівлі. Економіка як і раніше залишалася натуральною.