113

Розділ 6 моніторинг земель

6. Моніторинг земель

6.1 Державний моніторинг земель

6.2 Агроекологічний моніторинг

6.3 Моніторинг меліорованих земель

6.4 Моніторинг міських земель

Ключові слова

моніторинг земель	пестициди
грунт	важкі метали
категорії земель	меліоровані землі
агроекологічний моніторинг	зрошувані землі
ерозія, опустелювання, забруднення	осушені землі
грунтово-екологічний моніторинг	міські землі
моніторинг грунтових вод	межа
мікробіологічний моніторинг	пробовідбор

6. Моніторинг земель

6.1 Державний моніторинг земель

Моніторинг земель – система спостережень за станом земельного фонду для своєчасного виявлення й оцінки змін і для запобігання негативних процесів.

Земля — це найважливіша частина навколишнього природного середовища, яка характеризується простором, рельєфом, кліматом, грунтовим покривом, рослинністю, надрами, водами, є місцем розселення людей, головним засобом виробництва в сільському й лісовому господарстві, а також просторовою базою для розміщення об'єктів матеріальної культури, в тому числі підприємств й організацій усіх галузей господарства.

Земля, з одного боку, виступає як самостійний об'єкт господарського використання, а з іншого - є складовою довкілля, яка сприяє формуванню складних природних утворень, тобто екологічних систем, справляє біологічний вплив на створення ландшафтів та інших природних комплексів - заповідників, заказників, а також штучно створених систем - дендропарків , ботанічних садів тощо.

Земельний Кодекс України поділяє всі землі (весь державний земельний фонд) за відповідними категоріями.

Категорія земель - це частина єдиного державного земельного

фонду, яка виділена за основним цільовим призначенням і має певний правовий режим.

Цільове призначення земель - законодавчо встановлений порядок, умови, межа експлуатації (використання) земель для конкретних цілей відповідно до категорії земель.

Під правовим режимом розуміється встановлена законом система суспільних відносин щодо використання земель, сукупність правил їхнього використання, охорони, обліку і моніторингу.

Згідно Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

• землі сільськогосподарського призначення — це землі, які надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей;

• землі житлової та громадської забудови - це землі, до яких належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування;

• землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

• землі оздоровчого призначення - це землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей;

• землі рекреаційного призначення - це землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів;

• землі історико-культурного призначення - це землі, на яких розташовані історико-культурні заповідники, меморіальні парки, інші об'єкти і пам'ятки історико-культурного призначення;

• землі лісового фонду - це землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства;

• землі водного фонду - цс землі, зайняті водними об'єктами, болотами й водогосподарськими спорудами, та виділені по берегах водойм ділянки під смуги відведення, прибережні смуги та інші зони охорони водного фонду;

• землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення;

• земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Існує таке поняття - земельні ресурси. Це землі, які використовуються або можуть використовуватися в різних галузях економіки.

Земельні угіддя - це землі, які систематично використовують або придатні до використання для конкретних господарських цілей і відрізняються за природно-історичними ознаками.

Окремі заходи щодо моніторингу земель (земельно-кадастрові роботи), почали здійснювати ще з часів дії "Помісного наказу", заснованого під час царювання Івана IV (Грозного) у XVI ст, який вів спеціальні книги, що містили опис земель із точки зору їхньої кількості і якості. Роботи оцінки якості земель (грунтів) отримали поширення на межі ХІХ-ХХ ст. зусиллями В. Докучаєва і його школи. Після революції створення земельного кадастру було передбачено знову прийнятим земельним законодавством і почато в 20-х роках, але незабаром припинилося і відновилося лише в 1960-1970-х роках. Облік кількості і якості земель як одного з видів природних ресурсів законодавчо був уведений в обов'язки міністерств, відомств і совнархозів, що займалися використанням і відтворенням природних ресурсів шляхом складання кадастру, бонітировок, спеціальних карт тощо.

Сьогодні шляхи розвитку системи моніторингу довкілля, втому числі й моніторингу земельних ресурсів (грунтів) визначаються основними положеннями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Конституцією України (статті 13,16), Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р., Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року "Про затвердження Положення про єдину державну систему моніторингу довкілля", Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року тощо.

Об´єктом моніторингу земель є весь земельний фонд незалежно від форм власності на землю.

Згідно статті 95 Земельного кодексу України моніторинг земель є системою спостереження за станом земельного фонду, в тому числі земель, розташованих у зонах радіоактивного забруднення, з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. Структура, зміст і порядок здійснення моніторингу земель встановлюється Постановою КМУ від 20.08.93 р., якою затвердилися Положення про моніторинг земель.

Моніторинг земель поділяється за категоріями земель: сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного та іншого призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, лісового фонду, водного фонду, промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,

оборони та іншого призначення, земельних ділянок, які перебувають у запасі.

Залежно від мети, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним.

Національний моніторинг охоплює всю територію України, весь її земельний фонд.

Регіональний моніторинг охоплює території, які обмежені фізико-географічними, економічними, адміністративними та іншими межами.

Локальний моніторинг ведеться на територіальних об'єктах нижче регіонального рівня, впритул до території окремого землекористування та елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів.

Згідно з міжнародними науково-технічними програмами Україна може приймати участь у роботах щодо глобального моніторингу земель.

При веденні моніторингу земель виявляються такі процеси:

• еволюційні (зв'язані з природничо-історичними процесами розвитку);

• - циклічні (зв'язані з добовими, сезонними, річними та іншими періодами змін природного характеру);

• антропогенні (зв'язані з будь-якою людською діяльністю);

• надзвичайні ситуації (зв'язані з аваріями, катастрофами, стихійними та екологічними лихами та ін.).

• Основними завданнями моніторингу земель є:

• - своєчасне виявлення змін стану земельного фонду, їхня оцінка, прогнозування та розробка рекомендацій щодо передження та усунення негативних та небажаних наслідків будь-яких явищ та процесів;

• інформаційне забезпечення державного земельного кадастру, раціонального землекористування та землеустрою, контролю за використанням та охороною земель.

Зміст моніторингу земель складають систематичні спостереження (знімання, обстеження та винаходи) за станом земель, виявлення змін та оцінка:

• стану землекористування, угідь, полів, ділянок;

• процесів, пов'язаних із зміною родючості грунтів (опустелювання, розвиток водної та вітрової ерозії, втрати гумусу, погіршення структури грунтів, заболочування та засолення), заростання кущами сільськогосподарських угідь, забрудненням земель агрохімікатами, важкими металами, радіонуклідами, іншими токсичними речовинами;

• стану берегових смуг річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;

• процесів, які викликані утворенням ярів, зсувами, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами;

• стану земель населених пунктів, об'єктів нафто- і газодобування, очисних споруд, гнійосховищ, смітників, складів, паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянок автотранспорту, місць захоронення токсичних промислових відходів та радіоактивних матеріалів, а також інших промислових відходів.

Оцінка стану земель виконується шляхом аналізу ряду послідовних спостережень (періодичних, сезонних, добових), спрямованості й інтенсивності змін та порівняння отриманих показників з нормативними.

Показники стану земель виражаються як в абсолютних, так і у відносних значеннях, віднесених до визначеного періоду або терміну.

За результатами оцінки стану земель складаються оперативні зведення, доповіді, наукові прогнози та рекомендації з додатками до них тематичних карт, діаграм та таблиць, які характеризують динаміку та напрямок розвитку змін, особливо тих, що мають негативний характер.

Моніторинг земель ведеться з дотриманням принципу сумісності різноманітних даних, заснованого на застосуванні єдиних класифікаторів, кодів, системи одиниць, стандартних форматів даних та нормативно-технічної бази, державної системи координат і висот.

Технічне забезпечення моніторингу земель здійснюється автоматизованою інформаційною системою, яка має пункти збору, обробки, збереження інформації у місцевих органах Держкомзему.

Для проведення моніторингу використовують широкий арсенал методів: статистичний метод, який дозволяє отримання, обробку та аналіз первинних статистичних матеріалів; балансовий метод, який дає можливість зіставляти наявність природних ресурсів з їхнім використанням; порівняльний метод, який передбачає вивчення об'єктів через порівняння з іншими.

В багатьох країнах створені і функціонують глобальні експериментальні системи вивчення природних ресурсів, до складу яких входять водний, наземний і ракетно-космічний комплекси збору інформації та наземний комплекс її приймання, обробки, збереження, поширення й використання.

Аерокосмічні методи дозволяють оцінити в динаміці всі процеси, що відбуваються в локальному, регіональному чи глобальному масштабах.

В процесі дослідження виконуються синхронні вимірювання на семи рівнях:

1. Зйомка з висоти 600-1000 км у масштабі 1: 2 000 000-1: 12 000 000 з метою оглядово-регіонального аналізу (використовуються збільшені знімки);

2. Зйомка з висоти 250 - 300 км з космічного корабля у масштабах 1:200 000 -1:2 000 000 з метою регіональних комплексних робіт;

3. Космовізуальні спостереження з космічних кораблів з метою регіональних досліджень;

4. Зйомка з висоти 10- 20 км у масштабах 1: 50 000 - 1: 200 000 з літака чи повітряної кулі з метою детальних комплексних робіт;

5. Зйомка з висоти 2 - 5 км у масштабах 1: 200 - 1: 25 000 з літака (дирижабля, дельтаплана) чи з гелікоптера з метою детальних комплексних робіт;

6. Аеровізуальні спостереження з літака чи з гелікоптера з метою оперативного детального аналізу;

7. Наземні (підземні) та водні (донні, підльодові) спостереження і вимірювання в контрольних точках, вибраних за матеріалами аеровізуальних спостережень для детальних досліджень.

Велике значення має картографічний метод дослідження, який дозволяє застосовувати географічну карту для опису, аналізу і пізнання явищ.

Картографічні моделі, що характеризують окремі елементи навколишнього природного середовища та їхнє використання в процесі господарської діяльності, а також указують на заходи зі збереження та покращення продуктивності природних і антропогенних ландшафтів. Це - дані про природні процеси і явища, які створюють передумови для можливого погіршення якості середовища (райони активної сейсмічності, сильно еродовані, засолені чи заболочені грунти тощо), про розміщення та основні властивості об'єктів господарської діяльності, які забруднюють грунти, воду чи повітря; дані про контроль за станом окремих компонентів середовища тощо.

Для отримання необхідної інформації при моніторингу земель здійснюється (рис. 6.1):

- дистанційне зондування (зйомка та спостереження з космічних апаратів, висотних літаків, за допомогою засобів малої авіації та ін.);

- наземні зйомки та спостереження;

- фондові дані.

Головне призначення зйомок та спостереження з космічних апаратів та висотних літаків - отримання характеристик стану земель на глобальному та регіональному рівнях.

Зйомки та спостереження за допомогою малої авіації проводяться для локального моніторингу земель та з метою уточнення аерокосмічної інформації.

Наземні спостереження проводяться за всіма категоріями земель з використанням полігонів еталонних ділянок, стаціонарних та пересувних лабораторій.

У залежності від термінів та періодичності проведення здійснюються такі групи спостережень за станом земель поділяються на:

- базові (вихіднії спостереження, які фіксують стан об'єктів спостереження на момент початку ведення моніторингу земель);

- оперативні або чергові (систематичні спостереження, які фіксують поточні зміни);

- періодичні (які проводяться через певний проміжок часу, наприклад, через рік та більше);

- ретроспективні (які проведені до моменту початку ведення моніторингу).

Загальносистемні розробки (законодавчі, правові акти,нормативи,проектні та інщі документи, програма робіт, підготовка кадрів тощо)

Отиримання деякої інформації за дистанційних та наземних обстежень, космічних зйомок (фото, сканер, радар); багатомаштабних агрозйомок; середньомаштабних агрозйомок(фото, сканер, радар);географічні; грунтові геоботанічні, інші наземні обстеження, а також на основі данних галузевих відомчих систем спостережень та кадастрів;

Обробка первинної інформації , підготовка карт, планів, інших документів, формування банків данних

Геоінформаційні системи ГІЗ-ДЗК

Комплексний аналіз на основі системного підходу, цифрова інтерпретація данних земельного кадастру(ДЗК), підготовка вихідних данних для споживачів інформації

Результати, звіти, кадастрові карти, матеріали якісної та кількісної інформації та ін.

Рис. 6.1 Блок-схема процесу ведення моніторингу земель

Базовий та періодичний моніторинг земель проводиться в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідними органами Держкомзему, органами МОНПС та інших заінтересованих міністерств та відомств.

Оперативний (черговий) моніторинг земель проводиться місцевими органами по земельних ресурсах районів, міст із застосуванням даних базового та періодичного моніторингу.

Отримані результати накопичуються в архівах (фондах) та банках даних автоматизованої інформаційної системи.

Підприємства, організації та установи, громадяни, міжнародні організації, іноземні юридичні та фізичні особи користуються даними моніторингу земель у встановленому діючим законодавством порядку.

Моніторинг земель здійснює Держкомзем за участю МОНПС, Мінагрополітики, Української академії аграрних наук, Національного космічного агентства України та інших заінтересованих міністерств і відомств.

Довгострокові спостереження за забрудненням грунтів здійснюються на мережі спостережень гідрометеорологічної служби і мають на меті виявляють зміни забруднення фунтів в містах та на сільськогосподарських землях, спричинених викидами промислових підприємств, застосуванням отрутохімікатів та мінеральних добрив, а також зміни рівнів забруднення грунтів пестицидами. Спостереження за забрудненням грунтів здійснюють в 23 регіонах України, крім того 2 станції (Костянтинівка і Маріуполь) здійснюють довгострокові спостереження за рівнями забруднення грунтів важкими металами. Сезонні спостереження здійснюють в 59 регіонах України на сільськогосподарських землях, де застосовують отрутохімікати. В цілому гідрометеорологічною службою визначається вміст у грунтах 19 речовин.

Аналітичні служби обласних управлінь МОНПС України здійснюють контроль стану фунтів шляхом періодичного відбору проб з наступним їх лабораторним аналізом за програмою Головної державної екологічної інспекції.

Санітарно-епідеміологічна служба МОЗ здійснює вибірковий контроль фунтів згідно затвердженої програми, при цьому визначається близько 20 показників.

Мережа контролю екологічного стану земельних ресурсів Держкомзему складається з двох типів структур - мережі спостережень обласних управлінь, що безпосередньо підпорядковані комітету, та мережі регіональних відділів Інституту землеустрою. Польові дослідження складаються з турів суцільних афохімічних обстежень, які здійснюються раз на 15 років, а також мережі стаціонарних пунктів спостереження на дослідних станціях та ділянках (близько 50). Держкомзем кон-фолює виконання планів робіт по землевпорядкуванню, відновленню фунтів, іригації, рекультивації, а також екологічні умови землекористування.

Показники екологічного стану земельних ресурсів включають: рівні забруднення фунтів хімічними та радіоактивними речовинами, поширеність шкідників, забур'яненість, захищеність від вітрової та водної ерозії тощо. Спостереження за фунтами здійснюють шляхом широкомасштабної зйомки з проходженням шурфів для кожної 8...20-ої точки (залежно від ступеня складності об'єкта спостереження). З шурфів відбирають для лабораторного аналізу від 12 до 30 зразків фунту на 1000 га земель. В пробах аналізують катіонно-аніонний склад водного розчину, фізико-хімічні і гідрохімічні параметри та вміст поживних речовин.

Мінагрополітики України здійснює спостереження за станом забруднення сільськогосподарських угідь та продукції рослинництва і тваринництва засобами хімізації сільського господарства та радіонуклідами. Існуюча мережа єдиного фунтово-афохімічного моніторингу складається з 25 пунктів контролю та 651 пункту спостереження.

Безперервний афохімічний моніторинг родючості та якості фунтів виконується науково-дослідними станціями хімізації сільського господарства, які здійснюють регулярну афохімічну зйомку, контроль якості основних видів фуражу, визначення рівнів забруднення фунтів і рослин та виявлення вмісту токсичних речовин у сільськогосподарській продукції.

Стаціонарні пункти контролю здійснюють спостереження на базових гос подарствах, типових за своїми ґрунтово-агрохімічними умовами для даного регіону.

Геологічна служба проводить також моніторинг екзогенних і ендогенних геологічних процесів (зсуви, карсти, суфозія, провали, селі, землетруси тощо) та небезпечних тенденцій їх розвитку.

Існує 205 стаціонарних точок спостереження за екзогенними геофізичними процесами, включаючи 30 точок спостереження за карстовими процесами, 127 - зсувами, 8 - селями, 5 - боковою ерозією, 15 - яружною ерозією, 15 - ерозією морського узбережжя та 5 - береговими лініями водосховищ. Методи спостереження за екзогенними геологічними процесами можна поділити на маршрутні та стаціонарні, а параметри спостережень - на групи: метричні, то-по-геодезичні, геофізичні, фізико-хімічні, хімічні тощо.

Мережа спостережень за ендогенними геологічними процесами являє собою систему постів (об'єктів), на яких визначають від 1-2 до 10 параметрів.

До основних методів спостережень за гідрогеологічними параметрами належать:

• спостереження за змінами рівнів підземних вод у свердловинах;

• вимірювання показників рН та Еh води у свердловинах та джерелах;

• визначення вмісту у воді хлоридів, гідрокарбонатів, кальцію, загальної жорсткості, розчиненого вуглекислого газу та сірководню безпосередньо, в свердловинах з використанням аналітичних методів.

Автоматизовану обробку даних і надання користувачам необхідної інформації здійснює головна станція з інформаційно-обчислювальним комплексом при Укр НДІ грунтознавства і агрохімії ім. О. Соколовського та дві базові станції при Укр НДІ захисту грунтів від ерозії (степова). Експедиційні, польові і аналітичні роботи проводять проектно-дослідницькі станції хімізації (локальні станції у грунтових провінціях).

Гідрогеологомеліоративні експедиції Держкомітету з водного господарства проводять моніторинг груниів меліоративного фонду, ірігаційної ерозії, Укр НДІ „Укрземпроект” і його філіали контролюють землевикористання.

Основними критеріями оцінки екологічного стану земельних ресурсів є вміст залишкової кількості пестицидів у грунтах і рослинній масі, валових форм важких металів у грунтах і рослинній масі,рухомих форм важких металів у грунтах у мг/кг і стронцієм (Sr-90) у Кі/км².