11.Зміст бюджетного планування, його основні функції, принципи, завдання та методи

Бюджетне планування – це науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці ержави з метою забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку.

Основними функціями бюджетного планування є наступні:

1. Відображення основних напрямів бюджетної політики, що здійснюється органами законодавчої й виконавчої влади в державі;

2. Вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення

3. Здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів

4. Встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і на їхній основі визначення їх оптимальної структури.

Основні принципи бюджетного планування:

• демократизація бюджетних відносин, тобто під час планування необхідно враховувати оптимальні зв'язки між державним і місцевими бюджетами, а також між ланками місцевих бюджетів;

• пріоритетне значення бюджетного планування у всій сукупності фінансових планів;

• органічний зв'язок бюджетного планування з планами соціально- економічного розвитку держави та регіонів.

В економічній літературі виділяють такі методи бюджетного планування:

1. Метод коефіцієнтів (аналітичний метод) базується на вивченні економічної кон’юнктури у минулому та сучасному періодах і застосуванні відповідних коефіцієнтів (наприклад, індексів інфляції)

щодо фактичних результатів виконання бюджетів.

2. Нормативний метод передбачає використання в плануванні системи норм і нормативів.

3. Балансовий метод. За цим методом досягається рівність між доходами і видатками бюджету кожної ланки бюджетної системи та узгоджуються фінансові ресурси з їх потребою..

4. Предметно-цільовий метод полягає у формуванні бюджету за програмами, зосередженні на результатах, стратегічному підході у плануванні, посиленні відповідальності при виконанні програм, , прозорості у витрачанні бюджетних коштів

Завдання бюджетного планування:

• формування найважливіших народногосподарських пропорцій розвитку економіки на плановий період;

• виявлення резервів у галузях економіки і спрямування їх на виконання плану економічного і соціального розвитку;

• мобілізація грошових надходжень за окремими джерелами та формування доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення;

• здійснення державного фінансового контролю за ходом виконання бюджету.

12 .Доходи і видатки місцевих бюджетів України

Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республіки Крим,обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи місцевого самоврядування.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їхній території, і населенням даної території у зв’язку з мобілізацією і витрачанням коштів цих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел і закріплених загальнодержавних податків, зборів і інших обов’язкових платежів. У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

До власних доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і бюджетів органів місцевого самоврядування належать доходи, що визначені законодавством, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

• місцеві податки і збори;

• доходи від нерухомості і підприємств, що належать до комунальної власності, й інші доходи, передбачені законодавством.

Закріплені доходи – це ті доходи, що цілком або частково у відсотках зараховуються до відповідних видів бюджетів безстроково або на довгостроковій основі і для їхнього включення не потрібні рішення органів вищестоящої ради.

Міжбюджетні трансферти – це кошти, що безкоштовно і безповоротно передаються з одного бюджету в іншій. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації вирівнювання і субвенції.

1. Дотації вирівнювання – міжбюджетний трансферт для вирівнювання дохідної частини відповідного бюджету.

2. Субвенція – цільовий міжбюджетний трансферт, призначений на відповідні цілі в порядку, визначеному тим органом, що його надав.

Витрати місцевих бюджетів – це економічні відносини, що виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Розподіл витрат бюджету між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуг і наближення їх безпосередньо до споживача.

Згідно з цими критеріями витрати поділяються на три групи:

1. У першу групу входять витрати, що розташовані найближче до споживача і фінансуються з бюджетів сіл, селищ, міст і їхніх об’єднань.

2. У другу групу входять витрати, гарантовані державою для всіх громадян України і які фінансуються з бюджетів міст республіканського, обласного значення і міст районного підпорядкування.

3. Третя група поєднує витрати, що забезпечують гарантовані соціальні послуги деяким категоріям населення, а також програми, потреба в яких існує у всіх регіонах, і фінансуються з бюджетів Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів.