9. Методи управління державним боргом та його обслуговування

Управління державним боргом – це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик.

Методами управління державним боргом є наступні:

1. Конверсія – це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою. Однак не виключається і підвищення дохідності позики.

2. Консолідація – це зміна умов позики, пов’язана з їх строками (як у бік збільшення строку уже випущених позик, так і в бік зменшення). Можливе поєднання з консолідації з конверсією.

3. Уніфікація позики – це об’єднання кількох позик в одну; може проводитися разом з консолідацією, але може бути проведена і поза нею.

4. Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає часткову відмову держави від своїх боргів.

5. Відстрочка погашення – це перенесення строків виплати боргу; відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.

6. Реструктуризація - це використання у комплексі повністю або частково зазначених методів.

7. Анулювання державного боргу – це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов’язань. Може призвести до дефолту, тобто до неможливості держави виконувати свої зовнішні зобов’язання.

8. Викуп боргу – надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів, із дисконтом за іноземну валюту. Це сучасний метод управління державним боргом.

Згідно з українською практикою обслуговування боргу – це сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями (без погашення основного боргу).

Для поліпшення управління обслуговування зовнішнього і внутрішнього боргу бюджетним кодексом України встановлено, що основний обсяг державного боргу не повинен перевищувати 60% річного номінального обсягу ВВП України

10. Міжбюджетні трансферти, їх види та особливості, розподіл

У міжбюджетних відносинах важливу роль відіграють міжбюджетні трансферти.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, розраховується на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, які

встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виділяють такі види міжбюджетних трансфертів:

• дотація вирівнювання – це міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;

• субвенції — це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно визначеної цілі/цілей.

• кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

• додаткові дотації. Дотація – це безвідплатна, безповоротна допомога з бюджету вищого рівня бюджету нижчого, яка не має цільового характеру та надається у випадку перевищення видатків над доходами.

Для розподілу міжбюджетних трансфертів використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості, який визначається діленням загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців або споживачів соціальних послуг. Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави.