17)Поняття та структура державного апарату

Апарат держави — це система державних органів, уповноважених здійснювати державну владу та управління по виконанню завдань і функцій держави.

Державний апарат — центральна частина механізму держави, юридично оформлена система всіх державних органів, які здійснюють управління суспільством, виконують завдання та функції держави. Під структурою державного апарату розуміється його внутрішнєбудову, порядок розташування складових ланок апарату, їхспіввідношення.

До структури механізму сучасної держави належать: 1. Державні органи (апарат держави), що знаходяться в тісному взаємозв’язку і співпідпорядкованості під час здійснення своїх безпосередніх владних функцій; у свою чергу, апарат держави містить у собі три важливих структурних елементи: а) апарат управління, що складається з чиновників —державних службовців, які спеціально займаються управлінням. Апарат управління також має свою структуру і складається з органів законодавчої влади (наприклад, в Україні це — Верховна Рада), органів виконавчої ); б) апарат примусу — армія, міліція (поліція), розвідка і контррозвідка, кримінально-виконавчі установи тощо; в) судові та контрольно-наглядові органи. 2. Державні підприємства, які здійснюють завдання та функції у сфері матеріального виробництва (наприклад, завод чи фабрика) та державні установи, які створюються для реалізації функцій держави в духовній (нематеріальній) сфері (наприклад заклади освіти чи охорони здоров’я). 3. Засоби організаційного, матеріального, фінансового характеру, які необхідні для забезпечення функціонування механізму держави. 4. Органи місцевого самоврядування, оскільки держава покладає на них виконання’низки своїх завдань.

18)Поняття та основні ознаки права

Право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих і гарантованих державою норм, які встановлюють права та обов’язки учасників правовідносин та виступають регулятором суспільних відносин.

Ознаки права

- нормативний характер, тобто право складається з норм як загальнообов’язкових правил поведінки; що визначають права, обов’язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів;

- загальнообов’язковий характер, тобто дія норм права поширюється на всіх учасників правовідносин і повинна виконуватися ними без винятків і незалежно від ставлення до самих норм;

- системний характер, тобто право – це не просто сукупність норм, а чітка система, яка діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та має чітку внутрішню структуру, яка включає інститути права та галузі права;

- формальна визначеність норм права, тобто зміст норм права чітко визначений і формально закріплений у тексті певного правового документа;

- право сформульоване у вигляді юридичних прав та обов ‘язків, а не загальних принципів, побажань, закликів і т. д.;

- право виражає волю держави, тому забезпечується при потребі силою державного примусу

19)Принципи та функції права.

Функції права - це основні напрями його впливу на суспільні відносини. Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити активну й багатогранну роль права в громадянському суспільстві з позиції його впливу на суспільні відносини між людьми.

Функції права поділяють на загально-соціальні та спеціальні юридичні.

Гуманістична функція характеризується тим, що право охороняє та захищає права і свободи людства, народу, людини

Організаторсько-управлінська — право суб'єктів на вирішення певних економічних і соціальних проблем. За допомогою права регулюються питання економічного і соціального життя в Україні

Ідеологічно-виховна - право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки. До спеціальних юридичних функцій права відносять регулятивну (статичну і динамічну) та охоронну.

Регулятивна функція спрямована на врегулювання суспільних відносив способом закріплення бажаної поведінки в тих або інших галузях чи інститутах права. Регулятивно-статична функція - здійснює вплив права на суспільні відносини, що закріплює і регулює суспільний порядок у соціально неоднорідному суспільстві у стані спокою; регулятивно-динамічна - здійснює такий вплив права на суспільні відносини, що забезпечує динамічний розвиток громадянського суспільства. Принципи права - це закріплені у праві вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його зміст, основи, зазначені в ньому закономірності суспільного життя.

Види принципів права:

Загальправові (загальні) виражають загальне в утримуванні всіх галузей права, являють собою вихідні початки усередині галузевої правотворчої і правозастосовної діяльності держави.

До числа ці принципів, зокрема, відносяться наступні:

- верховенства права;- законності;- рівності всіх перед законом (рівноправності);.

- взаємної відповідальності особи й держави;- відповідальності при наявності вини.

Міжгалузеві виражають загальне в утримуванні декількох суміжних (родинних) галузей права (наприклад, загальними для таких галузей права, як карно-процесуальне й цивільно-процесуальне право, є принцип гласності судочинства й принцип змагальності при відправленні правосуддя).

Галузеві лежать в основі втримування тої або іншої галузі права й виражають особливості тої або іншої конкретної галузі права.