34)Акт застосування норм права та його ознаки

Акт застосування норм права — це державно-владний індивідуально визначений акт, який видається компетентним суб'єктом у конкретній юридичній справі на підставі відповідних правових норм з метою визначення наявності або відсутності суб'єктивних прав і юридичних обов'язків конкретних суб'єктів.

Акт застосування норм права — найпоширеніший вид правових актів. Як і нормативно-правовий акт, він має юридичну силу, носить державно-владний обов'язковий характер.

Ознаки акта 1. Приймається на основі нормативно-правового акта і спирається на певну норму права, тобто є законним і обґрунтованим.

2. Виходить від компетентних органів держави в особі їх посадових осіб і являє собою категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави.3. Адресується чітко визначеним суб'єктам, тобто є персоніфікованим, індивідуальним.4. Поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію (виключається поширення на подібні випадки), вичерпує себе одноразовим застосуванням, тобто розрахований на один раз.5. Має певну, встановлену законом форму документа (наказ, рішення, вирок, розпорядження), якщо це письмовий акт (а їх більшість). Містить чітко позначені реквізити: назву, підпис, дату. Має сувору структуру: вступну, описову, мотивувальну і результативну частини.

6. Може бути оскаржений чи опротестований ким-небудь із зацікавлених осіб.

35)Поняття, види та зміст правових відносин

правовідносини - це врегульовані правом суспільні відносини

правові відносини - це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками види

за функціональною спрямованістю норм права, на основі яких вони виникають, правовідносини поділяються на: а) регулятивні, в яких поведінка суб'єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною; б) охоронні, що виникають через неправомірну поведінку суб'єктів як реакція держави на таку поведінку.

за рівнем індивідуалізації субєктів: а) відносні, де точно визначені права і обов'язки всіх учасників як уповноважених так і зобов'язаних; б) абсолютні, в яких визначена тільки одна сторона - носій суб'єктивного права, а решта визнаються зобов'язаними не заважати здійсненню ним своїх прав.

за галузями норм права: державно-правові, адміністративно-правові, кримінально-процесуальні за кількістю суб'єктів: а) прості, лише між двома суб'єктами;б) складні - між трьома і більше суб'єктами.

за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами: а) односторонні, в яких кожна сторона має або лише права, або лише обов'язки; б) двосторонні, в яких кожна із сторін має і права, і обов'язки.

за характером дій зобов'язаного суб'єкта: а) активні, в яких зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії; б) пасивні, в яких він повинен утриматись від певних дій.

за волевиявленням сторін: а) договірні, для виникнення яких необхідне виявлення (згода) як уповноваженої, так і зобов'язаної сторони; б) управлінські, для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої сторони.

розрізняють фактичний і юридичний зміст правовідносин.

Фактичний зміст правових відносин — це фактичні економічні, політичні, культурні, управлінські, сімейні та інші відносини, які отримали через опосередкування правовими нормами свою юридичну форму. Вони зберегли свій фактичний зміст, але завдяки правовим нормам набули нових якостей.

Юридичний зміст правових відносин — це взаємозв’язок зафіксованих в нормах права суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників правовідносин.