- •1.Поняття світогляду і його структура. Міфол. Та релігійний
- •3Виникнення філософії .Філософський спосіб освоєння дійсності
- •6.Філософія Стародавньої Індії. Ведійський і класичний період
- •5.Філософія Стародавнього Китаю
- •7..Філософія давньої Еллади (до сократівська доба)
- •9.Антична філософія класичного періоду
- •10 Вчення Платона про ідеї та державу
- •8 Філософські ідеї і погляди Демокріта та Епікура
- •18. Натурфілософія Ренесансу і нове природознавство(Галілео Галілей
- •74.Філософські ідеї т.Г.Шевченка
- •13 Формування середньовічної філософської думки.Філософія і технологія Аврелія Августина.
- •28] Історіософська концепція м. Костомарова. «Книга буття українського народу»
- •[33] «Філософія життя» і її різновиди (а.Шопенгауер,ф.Ніцше,в.Дільтей)
- •[34] Предмет філософії і її функції
- •[35] Еволюція поняття «матерія”. Філософське і наукове значення
- •[36] Мораль і політика
- •44, Філософія як форма суспільної свідомості
- •48. Категорії філософії: їх методологічне значення
- •49.Сенс історії і проблеми виживання людства
- •51. Поняття цінностей типи ціннісних орієнтацій
- •53.Співвідношення понять картина світу і наукова Картина світу
- •54.Елітарна та масова культура
- •46. Сучасні релігійно-філософські вчення
- •52. Ієрархія цінностей
- •56.Сучасна науково-технічна революція: та соціальні наслідки
- •55 Марксизм
- •57. Неопозитивізм.
- •58. Філософія елеатів
- •59. Футурологія, її можливості і межі
- •60. Системи природи і суспільства
- •61. Техніка як продукт творчості людини. Технічний прогрес і духовність
- •62. Буття і існування. Поняття реальність
- •63. Буття світу і буття людини
- •64.Буття духовного.(сакральне, світське)
- •45 Проблема людини в історії філософії.
- •82. Поняття культури. Структура і функції культури.
- •83.Людина в світі культури. Моделі культури.
- •84.Світ повсякденності(науковий,художній,релігійний)
- •88.Поняття»цивілізація».Проблеми і перспективи сучасної цивілізації.
- •85.Суспільні форми духовного(мораль,мистецтво,релігія)
- •86.Поняття суспільства.Системна організація суспільства і джерела її саморозвитку.
- •89.Техніка.Технічний прогрес і духовність.
- •90.Світоглядна та наукова картина світуСуперечливість наукової картини світу.
74.Філософські ідеї т.Г.Шевченка
Після Г.Сковороди вперше з новою силою зазвучала філософія українського духу у творчості Великого Українця, Генія і Пророка Т.Г.Шевченка (1814-1861). Ця філософія глибоко індивідуальна, особиста і, грунтувалась на національній ідеї українського народу, його ментальності. У цій філософії — відображення щирої і беззахисної у своїй відкритості душі мислителя, розвитку відтвореного розуму, інтелекту, що простежує життя людське у всеоб'ємності: і в конкретній долі сестри-кріпачки, і в історичній долі цілих народів. Філософія тому й є мудрістю, що вона здатна творити світоглядне диво: особистий, внутрішньо-мистецький світ Тараса Шевченка, переплавлений в литво філософських узагальнень, постав у таких образах, в яких сам народ упізнавав свою душу, прочитав свою історію, зазирнув у своє майбутнє. Філософія Т.Шевченка виростає насамперед з конкретно-узагальненого ставлення до любові, надії і віри. Саме з любові до України виникає шевченківська філософія пробудження людської гідності, смутку-жалю знівеченого життя, сили протесту і бунтарства. Улюблений герой Шевченкових поезій і картин — лицар народний, повстанець-гайдамака, козак-запорожець, що виступає оборонцем рідного краю, носієм народної правди і честі. Гнів мислителя спрямований передовсім проти різних утискувачів, прийшлих і доморощених. Філосфський подвиг Т.Шевченка, вся вибухова сила його творчості полягає в тому, що він зумів серед мертвої тиші, яка покірливо мовчала задухою страху, ненависті, підозри, загальної заціпенілості, посіяти надію. Життя цієї надії починається з оспівування свободи. Шевченко показує, що нездоланність людського духу виявляється і в тому, що безстрашних співців свободи народжують найпохмуріші часи, бунтівний голос покривджених соціальних низів. Вінець Шевченкової творчості — це спів свободі, уславлення свободи, цієї першої й неодмінної передумови людського поступу, добробуту й щастя. До найволелюбніших книг усіх часів належить "Кобзар", він наскрізь просякнутий прагненням свободи, передчуттям її неминучості. Шевченківська творчість пронизана вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправством, рабство ніколи не визнає за норму існування. Філософський характер творчості Т.Шевченка відображає її народність, коли кожне явище життя розглядається мовби очима народу, з позицій народу, кожна подія минувшини чи сьогодення вимірюється мірою народної моралі, чистотою й цнотливістю душі трудової людини. Завдяки народності виявляє себе оригінальність шевченківського бачення світу, інтенсивність його світосприймання. Для філософії Т.Шевченка характерне нове, мистецько-поетичне розуміння співвідношення стихійного і закономірного. Так, поезія Т.Шевченка багато в чому зобов'язана фольклорній стихії, в якій синтезувались в єдине ціле безпосередні враження життя і символіка народної пісні, буйна уява народної міфології і надбання світової культури, скарби знань, що відкрились художникові-професіоналові. Шевченкова філософія багата емоційною наснагою образів, широтою і діяльністю асоціативного мислення. В ній крізь людський біль, крізь індивідуальне раз у раз проступає вселюдське: біблійна далеч історії тут мудро перегукується із сьогоденням, досвід минувшини — з сучасним життям і прагненням народів світу. У цьому розумінні філософія Т.Шевченка невичерпна. Нові, прийдешні покоління знаходитимуть у ній синтез народного і вселюдського досвіду, як ми знаходимо його в книгах древніх, що вік їхній вимірюється тисячоліттями.