2. Регіональний огляд
2. 1. Меланезія
Меланезія (з грец. – “Чорноостров’є”) включає Нову Гвінею, архіпелаги Бісмарка, Луїзіади, Соломонови острови, острови Санта-Крус, Нові Гебріди, Фіджі, острів Нову Каледонію і ряд дрібних островів. Острови Меланезії лежать в альпійській геосинклінальній зоні і створені вулканічними горотворчими процесами неогену і початку антропогену. Вулканічна діяльність, яка супроводжувала горотворення, не припинилася і досі: крім згаслих вулканів, в Меланезії є і діючі (вулкан Багана на острові Бугенвіль, що входить до складу Соломонових островів, вулкани на Нових Гебрідах та ін.). Крім вулканічних островів, до складу Меланезії входить і багато коралових островів. Багато які з вулканічних островів оточені кораловими островами.
Рельєф островів у відповідності з геологічною будовою переважно гористий. Гори піднімаються до 2000 м і вище на Новій Гвінеї, в архіпелазі Бісмарка і на Соломонових островах, які поєднуються під назвою Північної Меланезії.
Клімат Північної Меланезії екваторіальний постійно жаркий і дуже вологий (гумідний). Більшу частину островів вкривають вологі вічнозелені ліси (рівнинні і гірські). Клімат Південної Меланезії субекваторіальний жаркий, сезонно-вологий (семігумідний). Ліси вкривають тільки навітряні схили гір. На підвітряних схилах гір і на низьких островах поширені савани.
Самим великим островом Меланезії і Океанії являється Нова Гвінея площею 0,8 млн. км2, яка уступає за своїми розмірами тільки Гренландії. Вона розміщується в екваторіальних і субекваторіальних широтах. Ще в четвертинному періоді острів був з’єднаний з Австралією 150-кілометровою перемичкою, опускання якої всього на 30 м призвело до утворення Торресової протоки. Внаслідок розміщення Нової Гвінеї в своєрідному “флористичному фокусі”, в якому перетнулися шляхи міграції азіатської, малазійської, полінезійської, австралійської і антарктичної флор, флора острова відрізняється винятковим багатством і включає 6872 види рослин, з яких 85 % ендеміки.
Північні і центральні райони Нової Гвінеї займають високі гори з вершинами висотою 3000-4000 м і найвищою точкою Океанії – г. Джая (5029 м). Гори складені кристалічними і метаморфічними породами, піщаниками і вапняками, які утворюють високі, неприступні хребти з обривистими схилами і слідами давнього зледеніння.
Гірські ланцюги продовжуються на архіпелазі Бісмарка і Соломонових островах. Багато які з їх вершин являють собою згаслі і діючи вулкани.
Південна частина Нової Гвінеї зайнята алювіальною низовиною висотою не більше 100 м. Плоскі низькі береги Нової Гвінеї заболочені.
Приекваторіальне і острівне положення Нової Гвінеї визначає її кліматичні особливості. На висоті до 1000 м температури високі і майже не змінюються на протязі всього року, знаходячись в межах +25...+280С. На схилах Центральних хребтів конденсується величезна кількість вологи, що приноситься взимку південно-східним пасатом, а влітку – північно-західним екваторіальним мусоном. На північних схилах випадає від 4000 до 6000 мм опадів на рік. На висоті понад 4000 м опади випадають у вигляді снігу. Снігова лінія в горах Нової Гвінеї займає найнижче положення в екваторіальному поясі – 4400 м – внаслідок виключної вологості клімату. На вершинах гір є навіть невеликі льодовики.
Гірський рельєф і велика кількість вологи сприяють розвитку річкової сітки. Найдовша із річок – Флай (620 км) – починається в Центральних хребтах і протікає по південній, низовинній частині острова.
Рослинність північної частини острова на висотах до 1000 м представлена типовими, високостовбурними гілеями; від 1000 до 3500 м – гірськими гілеями; від 3500 м до снігової лінії – високотравними луками з кущами рододендронів. Гірські гілеї утворені древовидними папоротями, вічнозеленими лавровими і миртовими деревами, хвойними.
Характерним типом рослинності південної, низовинної частини Нової Гвінеї є савани, що утворилися внаслідок зимової посухи, коли дме південно-східний пасат. У видовому складі саван переважають жорсткі злаки аланг-аланга, бородача, а також австралійські види дерев – банксії, евкаліпти і акації. Для річкових долин характерні смуги галерейних лісів із сагових пальм і пальм ніпа. У гирлах річок і вздовж низовинних берегів ростуть мангрові ліси. На узбережжях звичайно ростуть гаї кокосової пальми.
За складом фауни Нова Гвінея значно багатша від інших островів Меланезії і близька до Австралії. Там водиться декілька видів кенгуру, кускус, сумчастий барсук і єхидна. Багато спільних з Австралією видів і родів птахів: казуари, папуги какаду, голуби, декілька видів куриних, райські птахи з їх різноманітним і пістрявим оперенням.