- •Предмет та завдання історії української культури.
- •3)Трипільська культура та її особливості.
- •4) Внесок античних колоній Північного Причорномор'я в українську культуру.
- •5) Кочові народи як чинник формування української культури.
- •6) Релігійні вірування давніх слов'ян.
- •7) Побут і повсякденне життя давніх слов'ян.
- •8) Слов'янські обряди та ритуали.
- •9) Міфологія давніх слов'ян та її характерні особливості.
- •10) Культура давніх слов'ян дохристиянської доби.
- •11) Роль християнства у розвитку культури Київської Русі.
- •12) Давньоукраїнське образотворче мистецтво та іконопис.
- •13) Писемність та освіта в Київській Русі.
- •14) Особливості книгописання Київської Русі.
- •15) Літопис як феномен давньоруської культури.
- •16) Музичне мистецтво Київської Русі.
- •17) Архітектура та містобудування у Київській Русі.
- •18) Право та законодавство Київської Русі.
- •19) Культурна спадщина Київської Русі.
- •20) Особливості культури Галицько-Волинського князівства.
- •25) Початок книгодрукування в Україні.
- •26) Роль козацтва у культурній розбудові України XVII ег.
- •27) Військове мистецтво українських козаків.
- •28) Українське мистецтво доби XVI - поч. XVII сг.
- •29) Острозький культурно-освітній осередок.
- •30) Козацькі літописи, українські народні думи та пісні ху-хуіі ст., їх тематика та особливості.
- •31) Киево-Могилянська академія як освітній та науково-культурний центр.
- •32) Українська барокова культура.
13) Писемність та освіта в Київській Русі.
Літературні та археологічні джерела засвідчують існування у східних слов’ян писемності ще до прийняття християнства. Болгарський письменник Храбр у праці «О письменах» говорить про два види письма – примітивні піктографічні знаки (риски і зарубки), та грецьке й латинське письмо, що не передавало багатьох слов’янських звуків. Писемність у дохристиянські часи була поширена у зовнішньополітичній, економічній і торгівельній сферах суспільного життя, а також у язичницькому культі. Проникнення християнства на Русь зумовило виникнення у східних слов’ян письма, якого потребувала держава і церква. Це письмо називалось «кирилиця», воно прийшло на Русь разом із писцями і богослужебними книгами із Болгарії. Поступово воно витіснило стару писемність. Пам’ятки давньоруського письма можна побачити на різних предметах та виробах – пряслицях, горщиках, корчагах, голосниках, ливарних формочках та інших предметах домашнього вжитку. Вони свідчать, що писемність була поширена серед простого люду.
Важливими писемними пам’ятками є знайдені у Новгороді, Звенигороді та інших містах, берестяні грамоти – переписка городян про господарські справи.
Оригінальними пам’ятками давньоруського письма є графіті ХІ – ХІV ст., що містяться на стінах Софійського собору, Кирилівської церкви, Видубицького монастиря, Успенського собору Печерського монастиря, церкви Спаса на Берестові та Золотих воріт.
Цікавими пам’ятками є стилі (залізні, бронзові і кістяні писала) для письма на воскових дощечках, бересті і штукатурці. Вони дають повне уявлення про грамотність прихожан соборів та широких верств населення Київської Русі. Усі ці пам’ятки вказують на те, що писемність у Київській Русі була не тільки привілеєм князів і духовенства, але і надбанням широких верств міського населення.Розвиток освіти у Київській Русі грунтується на власних національних традиціях та використанні античного і болгаро-візантійського досвіду шкільного навчання. Поширенню грамотності сприяло запровадження християнства. Після церковної реформи Володимира Великого виникла потреба у навчанні та вихованні освічених людей. Вони були потрібні не тільки для впровадження нового християнського культу, але й для функціонування органів державного управління та розвитку торгівлі. Тому шкільна освіта за князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого набула державної ваги. Утворилися три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, школа «книжного вчення» для підготовки священників та світська (приватна) школа домашнього навчання, переважно для купецького і ремісничого населення.
У школах вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови (передусім грецьку і латинську). Вищу освіту визначали філософія і риторика. Центрами освіти були міста Київ, Новгород, Полоцьк, Чернігів, Галич та Володимир-Суздальський. Освітнім центром у Києві був собор Святої Софії. Тут складено літописний звід 1037 р., написано і виголошено «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, сформовано основи першого збірника законів Київської Русі «Руська Правда», створено «Ізборник» Святослава» 1076 р., написано у 1056–1057 рр. відоме «Остромирове євангеліє». Тут містилася книгозбірня Ярослава Мудрого, переписувалися книги.Освітнім і художнім центром був також і Печерський монастир, у якому знаходились художня і книгописна майстерні. У його стінах була створена визначна пам’ятка історії Київської Русі «Повість минулих літ» та ін.
Утворення шкіл і поширення писемності були пов’язані з соціальними та культурними вимогами давньоруського суспільства