25.Класифікація запасів матеріальних ресурсів.

При плануванні потреби в матеріально-технічних ресурсах для основного виробництва використовуються різні методи розрахунку. Найбільш загальними з цих методів є метод прямого розрахунку; методи, що ґрунтуються на обліку даних про рецептурний склад продукції, нормативних строках зносу, формулах хімічних реакцій.

Забезпечення реальності планових обсягів випуску продукції (надання послуг) та ефективності інвестиційного проекту необхідно підтвердити наявністю відповідних матеріальних, трудових та інших видів ресурсів. При цьому особливу увагу слід звернути на вигідність територіального розміщення інвестиційного проекту в ресурсному середовищі; наявність необхідних компонентів для забезпечення виробництва; наявність основних постачальників матеріальних ресурсів і можливість їх оперативної зміни в умовах виникнення непередбачуваних ситуацій; близькість сировинних ресурсів і розв’язання транспортних проблем; якість сировини; наявність енергетичних ресурсів; забезпеченість виробництва трудовими ресурсами й вирішення проблеми підготовки кадрів.

Методи розрахунку ресурсів

Для розрахунку потреб у сировині, матеріалах використовують загальновідомі методики планування. Наприклад, загальну потребу в матеріалах визначають за формулою

м = мп + мр + мз–мв,

де Мп — потреба в матеріалах для виконання виробничої програми; М — потреба в матеріалах для виконання ремонтних робіт; Мз — матеріальні запаси; Мв —матеріали, одержані в результаті власного виробництва.

26.Регулювання рівня запасів мтр.

Запаси і регулювання їх розмірів.

Запаси – матеріальні активи, які утримуються для подальшого продажу, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції. Види: виробничі (сировина; основні та допоміжні матеріали; комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати та ін матеріальні цінності; МШП), незавершене виробництво, готова продукція. При нормуванні виробничих запасів враховують призначення та фактори, які визначають їхню величину. У процесі регулювання запасів визначається:• страховий запас – нижче якого не може зменшуватись запас;• мінімальний запас – він складається з кількості матеріалів необхідних на період з моменту розміщення замовлення до моменту постачання матеріалів на склад + страховий запас.• максимальний запас – який створюється в момент надходження матеріалів на склад;• точка розміщення замовлення – розмір при якому необхідно видати замовлення на закупку нової партії матеріалів. ( В підручнику запаси умовно поділяють на поточні ( забезпечує виробництво в інтервалах між поставками), страхові (забезпечує виробництво у випадках відхилення від запланованих умов поставки; практично страховий запас планується в розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу перед поставками від його середньої величини) та підготовчі (дозволяє здійснювати підготовку матеріалів до виробничого застосування)) Головне завдання методики нормування виробничих запасів полягає в безперервності виробництва та виконанні виробничих програм.