- •3.1 Економіка підприємства
- •3.2 Проектний аналіз
- •3.3 Стратегія підприємства
- •3.4 Планування і контроль на підприємстві
- •30.Методика розрахунку потужності в різних типах виробництва і складальних підрозділах.
- •31.Обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства.
- •32.Показники використання виробничої потужності і шляхи їхнього поліпшення
- •33.Методика розрахунків персоналу за різними категоріями.
- •34.Методика розрахунків плану підвищення продуктивності праці під дією основних техніко-економічних чинників.
- •35.Методика розрахунку планового фонду заробітної плати за елементами.
- •36.Планування потреби в інструментах універсального та спеціального призначення.
- •37.Планування ремонту устаткування.
- •38.Визначення трудомісткості середньорічних обсягів ремонтних робіт.
- •39.Визначення потреби в робітниках та обладнанні для ремонту технологічного устаткування.
- •40.Визначення потреби основного та допоміжного виробництва в енергії та паливі.
- •41.Розрахунок вантажообороту та вантажопотоків.
- •42.Зміст, призначення та порядок розробки плану собівартості продукції
- •43.Послідовність розробки плану та його зв’язок із іншими планами в системі внутрішньофірмового планування.
- •44.Планування витрат за техніко-економічними факторами.
- •45.Планування собівартості реалізованої продукції.
- •46.Зміст і розрахунок калькуляційних статей витрат.
- •47.Суть кошторису витрат на виробництво, його призначення та структура
- •48.Методика обчислення основних статей кошторису витрат на виробництво.
- •49.Обчислення собівартості валової, товарної та реалізованої продукції
- •50.Показники планування зниження собівартості продукції
- •51.Зміст і завдання фінансового плану
- •52.Складання фінансового плану за видами діяльності
- •53.Планування потреби у фінансових ресурсах.
- •54.Планування прибутковості підприємства, визначення валового і чистого прибутку як основи прибутковості підприємства.
- •56.Аналіз «витрати—обсяг—прибуток» у процесі фінансового планування.
- •57.Показники прибутковості підприємства.
- •58.Баланс та оцінка фінансового стану підприємства.
- •59.Формування планів оновлення продукції, їхній склад і завдання.
- •60.Оптимізаційні планові розрахунки оновлення продукції.
39.Визначення потреби в робітниках та обладнанні для ремонту технологічного устаткування.
Під час експлуатації технологічне обладнання зазнає фізичного та морального зношування, що вимагає його постійного технічного обслуговування та ремонту. У виробничій інфраструктурі підприємства це є функцією ремонтного господарства. Основними завданнями ремонтного господарства є:-підтримка технологічного обладнання у постійній експлуатаційній готовності;-збільшення термінів експлуатації обладнання без ремонтів;-удосконалення організації і підвищення якості ремонту обладнання;-зниження витрат на ремонт і технічне обслуговування технологічного обладнання.У робочому стані обладнання підтримується технічним обслуговуванням та ремонтом.У загальному випадку під ремонтом розрізняють сукупність техніко-економічних і організаційних заходів, пов’язаних з підтримкою і частковим або повним відновленням споживчої вартості засобів виробництва чи предметів особистого користування. Згідно з чинним стандартами ремонт – це комплекс операцій з відновлення придатності або працездатності засобів виробництва або їх частин.
За іншим визначенням ремонт – це комплекс операцій з відновлення параметрів технічних характеристик обладнання та забезпечення його подальшої експлуатації. Ремонт буває поточним (малим); середнім; капітальним. Поточний ремонт – це мінімальний за обсягом ремонт із заміною або відновленням зношених деталей та регулюванням механізмів. Середній ремонт – передбачає часткове розроблення обладнання, заміну і відновлення зношених деталей. Капітальний ремонт – найскладніший вид ремонту, що вимагає повного розроблення і ремонту усіх базових деталей; заміни зношених деталей і вузлів, відновлення частини деталей, випробування їх на точність.Технічне обслуговування (ТО) – це комплекс операцій з підтримки працездатності обладнання: забезпечення його технічних параметрів під час експлуатації (регулювання механізмів; змащування поверхонь, які труться; заміна масла тощо). Організація ремонтного господарства підприємства базується на системі планово-попереджувальних ремонтів (ППР). Система ППР – це сукупність організаційно-технічних засобів з догляду, нагляду, обслуговування і ремонту обладнання, профілактичних заходів за раніше складеним планом у визначених обсягах і у певні терміни з метою запобігання зношуванню, попередження аварій і підтримання обладнання у постійній технічній готовності. Структура ремонтного господарства може мати такі підрозділи: технічний, організаційний та економічний відділи, ремонтно-механічний цех і склад.Ремонтне господарство цеху очолює механік цеху.
40.Визначення потреби основного та допоміжного виробництва в енергії та паливі.
Основне призначення енергетичного господарства підприємства полягає у забезпеченні його виробничих та господарсько-побутових потреб в усіх видах енергії (електроенергії, тепловій енергії, паливі, парі, гарячій воді) та енергоресурсах (пара, гаряча вода, електричний струм), виконанні монтажних, експлуатаційних і ремонтних робіт електрообладнання у виробничих цехах та підрозділах підприємства. У сучасній практиці найчастіше використовується централізована система енергопостачання, коли підприємство отримує енергоресурси зі сторони. Це найефективніша система, але окремі підприємства виготовляють енергоресурси самостійно. Крім цього, на підприємствах, за можливості, використовуються вторинні енергоресурси – теплота нагрітих печей, відпрацьованої пари основного виробництва.Склад і структура енергетичного господарства залежать від потужності підприємства, енергомісткості продукції тощо і переважно містить:-електросилове господарство (ТЕЦ, трансформаторні і акумуляторні підстанції);-теплосилове господарство (котельні, бойлерні);-водопостачання і каналізація (насосні станції);-газове господарство;-компресорні станції, промислова вентиляція, кондиціонери, холодильні установки;-промислові нагрівальні станції;-слабкострумове господарство – комутатори, телефонні станції, радіотрансляційні мережі тощо;-електричні, газові, слабкострумові мережі, водо- і газопроводи;-цехові і заводські споживачі енергії;-електроремонтний цех та дільниці в основних цехах;-складське господарство для обслуговування енергетичного господарства.Основні завдання енергетичного господарства:-отримання від зовнішніх постачальників основних видів енергії, її перетворення (за необхідності) і подача до місць споживання;-організація виробництва власними силами тих видів енергоресурсів, які вигідніше виробляти на місці;-організація раціонального споживання та економії енергії та енергоресурсів;-організація безпечної експлуатації енергетичного обладнання;-організація та проведення попереджувальних ремонтів;-організація зберігання палива та енергії.