- •3.1 Економіка підприємства
- •3.2 Проектний аналіз
- •3.3 Стратегія підприємства
- •3.4 Планування і контроль на підприємстві
- •30.Методика розрахунку потужності в різних типах виробництва і складальних підрозділах.
- •31.Обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства.
- •32.Показники використання виробничої потужності і шляхи їхнього поліпшення
- •33.Методика розрахунків персоналу за різними категоріями.
- •34.Методика розрахунків плану підвищення продуктивності праці під дією основних техніко-економічних чинників.
- •35.Методика розрахунку планового фонду заробітної плати за елементами.
- •36.Планування потреби в інструментах універсального та спеціального призначення.
- •37.Планування ремонту устаткування.
- •38.Визначення трудомісткості середньорічних обсягів ремонтних робіт.
- •39.Визначення потреби в робітниках та обладнанні для ремонту технологічного устаткування.
- •40.Визначення потреби основного та допоміжного виробництва в енергії та паливі.
- •41.Розрахунок вантажообороту та вантажопотоків.
- •42.Зміст, призначення та порядок розробки плану собівартості продукції
- •43.Послідовність розробки плану та його зв’язок із іншими планами в системі внутрішньофірмового планування.
- •44.Планування витрат за техніко-економічними факторами.
- •45.Планування собівартості реалізованої продукції.
- •46.Зміст і розрахунок калькуляційних статей витрат.
- •47.Суть кошторису витрат на виробництво, його призначення та структура
- •48.Методика обчислення основних статей кошторису витрат на виробництво.
- •49.Обчислення собівартості валової, товарної та реалізованої продукції
- •50.Показники планування зниження собівартості продукції
- •51.Зміст і завдання фінансового плану
- •52.Складання фінансового плану за видами діяльності
- •53.Планування потреби у фінансових ресурсах.
- •54.Планування прибутковості підприємства, визначення валового і чистого прибутку як основи прибутковості підприємства.
- •56.Аналіз «витрати—обсяг—прибуток» у процесі фінансового планування.
- •57.Показники прибутковості підприємства.
- •58.Баланс та оцінка фінансового стану підприємства.
- •59.Формування планів оновлення продукції, їхній склад і завдання.
- •60.Оптимізаційні планові розрахунки оновлення продукції.
35.Методика розрахунку планового фонду заробітної плати за елементами.
Фонд оплати праці підприємства – це сукупність індивідуальних заробітків, нарахованих працівникам незалежно від джерела покриття цих затрат: собівартість, прибуток, кошти спеціального та цільового призначення. Крім прямої оплати праці за відпрацьований час чи виготовлену продукцію, до фонду оплати праці включають премії, доплати та надбавки за умови праці, за професійну майстерність, а також кошти, які виплачуються за невідпрацьований час відповідно до чинного законодавства. Детальне планування фонду заробітної плати (ЗП) здійснюється у структурних підрозділах підприємства, категоріях працівників і всіх елементах, що входять до фонду ЗП. Найтрудомісткішим процесом є визначення планового фонду ЗП робітників. Спочатку розраховують фонд відрядної ЗП як добуток обсягу робіт в натуральних одиницях на відповідні відрядні розцінки. Фонд зарплати робітників-відрядників може визначатися і на основі планової нормативної трудомісткості виробничої програми. Спочатку визначається планова трудомісткість для окремих видів робіт і розрядів, а потім вона множиться на середню тарифну ставку. Фонд тарифної ЗП робітників-почасовиків визначають шляхом множення їх планової чисельності на фонд робочого часу в плановому періоді і на тарифну ставку. При оплаті праці працівників за місячними посадовими окладами річний фонд ЗП обчислюється як добуток чисельності працівників на 12 і на їх місячний оклад. Фонд відрядної і тарифної ЗП є основою всього планового фонду ЗП робітників, який поділяється на годинний, денний і місячний, річний. Годиний фонд зарплати є оплатою за вироблену продукцію або обсяг робіт, за фактично відпрацьований час (людино-годин), а також за виконання спеціальних функцій в робочий час. Він включає: оплату за відпрацьований час за тарифними ставками і відрядними розцінками, премії за відрядно і почасово-преміальними системами, доплати за роботи в нічний час, доплати за керівництво бригадою і навчання учнів. Денний фонд заробітної плати — це оплата за відпрацьований час в людино-днях. До його складу, окрім фонду годинної зарплати, входять доплати підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв в роботі матерів – годувальниць, оплата тимчасової праці за сумісництвом, за суміщення професій. Місячний (річний) фонд заробітної плати — це весь фонд заробітної плати, нарахований працівникам підприємства. Він включає: фонд денної зарплати; оплату відпусток; оплату часу, що затрачений на виконання державних обов'язків; виплати вихідних допомог, заробітної плати працівникам, відрядженим на інші підприємства або на навчання; оплату за вислугу років та ін.
36.Планування потреби в інструментах універсального та спеціального призначення.
Організація інструментального господарства підприємства. Виготовлення продукції або надання послуг потребує використання певного інструменту, оснащення, пристроїв, які визначені технологією виготовлення виробів. На підприємствах, де виробляють складну і трудомістку продукцію, номенклатура інструменту, що застосовується, досягає десятків тисяч найменувань. Для забезпечення виробництва необхідними компонентами на підприємствах створюються інструментальні господарства. Інструментальне господарство підприємства - це сукупність внутрішньозаводських і цехових підрозділів, що зайняті придбанням, виготовленням, ремонтом і відновленням інструменту та технологічного оснащення, їх обліком, збереженням і видаванням у цехи та на робочі місця. Поняття технологічного оснащення поширюється на всі види різального, вимірювального та слюсарно-складального инструменту, а також на штампи, прес-форми та інші пристрої, що сприяють безпосередньому виготовленню продукції.
Інструментальне господарство є одним з найважливіших елементів системи технічного обслуговування виробництва. Від його правильної організації значною мірою залежать успіх роботи всього підприємства, якість продукції, ритмічність і рентабельність виробництва.
Основними завданнями інструментального господарства підприємства, незалежно від особливостей виробництва, є: визначення потреби в інструменті; планування придбання оснащення; організація власного виробництва інструментів нових прогресивних конструкцій; своєчасне і безперебійне оснащування виробничого процесу, підготовка до виробництва нових виробів; підвищення якості інструменту й організація раціональної його експлуатації; ремонт і відновлення інструменту; організація обліку і збереження; аналіз ефективного використання інструменту. Організаційно-виробнича структура інструментального господарства залежать від типу і масштабу виробництва, номенклатури, складності інструменту і загальної кількості працюючих.
Під класифікацією розуміється розподіл усіх інструментів, що застосовуються на підприємстві, на певні групи за найголовнішими ознаками: а) характером використання; б) місцем у виробничому процесі; в) призначенням.