72.Основи розрахунку підпірних стінок.

Підпірні стінки є стримувальними спорудами, можуть застосовуватись в комбінації із палями або анкерними конструкціями, і служать для підтримки схилу, який характеризується пониженою стійкістю.

Масивні підпірні стінки в основному працюють на зсув по підошві фундаменту. Тому нижня частина їх як правило є більш масивною і уширеною. Зсув по підошві фундаменту викликають сили які діють від тиску гренту.

При розрахунку підпірних стінок необхідно встановити співвідношення між силою тиску з боку грунту та силою опору підпірної стінки.

Вихідною умовою для визначення співвідношення між вертикальними і горизонтальними напругами в товщі є встановлення областей граничної рівновагою.

Ea= γ * H^2 /2 *tg ^2(45 - φ/2) – сила , яка діє з боку грунту на підпірну стінку.

M(Ea) = Ea *1/3 H - момент , який перевертає стінку

Ea= γ * H^2 /2 *tg ^2(45 - φ/2)

73. Геофізичні основи землетрусів. Причини сейсмічної активності Карпатського регіону

Гофізична модель Землі

Кора

A H=10..60км; Vp=5-7км/с; Vs=3-4км/с

Верхня мантія

B H=400км; Vp=8,1км/с; Vs=4,5км/с

Середня мантія

C H=900км; Vp=11,4км/с; Vs=9км/с

Нижня мантія

D H=2700км; Vp=13,7км/с; Vs=8км/с

E H=5000км; Vp=8,1км/с; Vs-

F H=6100км; Vp=11,5км/с; Vs-

В твердому тілі, швидкість розповсюдження поздовжніх хвиль є більша ніж в рідких та газоподібних тілах.

Опперечні хвилі не розповсюджуються в рідких тілах. Різке зниження швидкості в повздовжньому і зникнення поперечних хвиль показує, що на глибині 2900км, відбувається перехід агрегатного стану Землі від рідкого до газоподібного.

Розподіл густини Землі має свої цікаві особливості. Середня густина Землі становить 5,5г/см³. Розподіл густини в геофізичній моделі показує різку зміну властивостей і складу речовини Землі на глибині 2900км, тобто при переході від мантії до ядра.

Геофізична модель Землі показує на нерівномірність і диференціацію речовин, що є джерелом внутрішньої динаміки Землі. В центрі Землі передбачається температура до 5000ºC.

Геохімічна модель Землі

Грунтується на дослідженніна дослідженні розвитку матеріалів планети від її можливого зародження. Оскільки вік землі складає 4,5млр років, то можна виділити 2 основні етапи:

• Протоземля;

• Геологічний етап розвитку, що скл.≈ 3млрд років.

Початковий склад протоземлі: флюіди ,що мали водневий, вуглеводневий, гідридний склад. Кисень в основному був складений воднем. Протоземля характеризується зосередженням важких сполук в центрі і відносно легкою втратою легких елементів, таких як гелій, магній. Важкі елементи: гідриди і карбіди.

Вважається, що кисень виник у верхніх шарах землі за рахунок розкладу водоподібних сполук .

На другому етапі відбувається утворення верхньої кисневої оболонки, тобто та яка утворена сполуками з киснем і внутрішньої гідридної. Де основними складовими є гідриди і карбіди ( нестійкі сполуки, що здатні розкладатися з утворенням водню, металів, метану). Основою геохімічної будови Землі є розклад гідридів. В умовах надвисоких тисків в глибинах Землі, незначні збурення тиску можуть призвести до бурхливого розкладу гідридів, виділення газів і енергетичних потоків.

Земне ядро поділяють на зовнішнє і внутрішнє. Внутрішнє ядро – твердоподібне, при розкладі служить основним джерелом енергетичних потоків та переходить у зовнішнє ядро, що представляє собою розплав металу та феруму. Оскільки Земля знаходиться в русі, крім того в розплавленій рідині йде процес підйому гарячих мас і опускання холодних, в зовнішньому ядрі виникають електричні струми.

Електричний струм викликає магнітне поле, що в свою чергу викликає зміну електричного поля. Крім того такий процес повязаний з зовнішнім обертанням Землі, все це створює ефект електрогенератора чи механо-електромагнітного ефекту.

Зовнішнє ядро є джерелом магнітного поля Землі, яка є сумою кількох магнітних диполів, що функціонують в екваторіальному і меридіальному напрямку. Магнітне поле є основним екраном, що захищає життя на Землі.

Причини сейсмічності Карпатського регіону

Захоплення осн. Карпат в астеносферу на глибині 30-50км – зона взаємодії Панонської зони з Магурською. Зона підвигу – зона максимальних напружень.