3. За граничним станом.

Вона є удоскон. методу руйнуючого навантаження. Осн. перевагою методу гран. станів є чітке розмежування можливих гран. станів і викор. замість одної с-ми коеф.

Граничним назв. такий стан к-ції, коли вона перестає задов. вимоги які до неї ставляться в проц. експлуат. Тобто втрачає здатність опиратися навант., або отримує надмірні деф. чи

тріщини.

Виділ. 2 гр. гран. станів :

Втрата несуч. здатн. або неможливість подальшої експ. Розрах. викон., щоб не допустити: 1.-руйнув. від зовн. навант.(розрах. на міцність) ; 2.-втрати стійкості полож. або форми(розр. на витривалість) ; 3.-втопливого руйнув. від втопленого на вант.(розр. на витривалість); 4.-недопуст. руйнув. за сумісної дії силового впливу і несприятл. умов експлуат.(розр.на довговічність).

Можливість норм. експлуат. Розрах. викон. щоб не допустити: 1.-виникнення надмірних прогинів; 2.-утв. або надмірного розкриття тріщин.

Метою розрах. є недопущення настання граничного стану к-ції в цілому та її окремих частин. Розрах. факторами методу є розрах. навант. та розрах. х-ка матеріалів. Надійність методу гарантується с-мою коеф., які врах. можливе відхилення: на вант., х-ки матер., ум. експлуатації і тд.

46,47. Осн. Положення розрах. Дк. Зєднання елем. Деревяних і пластмас. К-цій.

Метою розрах. є забезпеч. необх. умов експлуат., достатньої міцності. Згідно діючих норм ДК розрах. методами гран. станів.

1 група Розрах. викон. щоб забезпечити несучу здатн. к-ції, тобто не допустити: руйнув. к-ції від дії зусиль, втрати стійкості положення або форми, втомливого руйнування.

2 група Розрах. викон. щоб забезпечити нормальні умови експлуат. к-ції і будівлі в цілому. Тобто не допустити виникнення прогинів і деформацій більших за допустимі < .

Заг. вирази для розрах.

-Центр.-розтяг. елементи: ; -площа нетто попер. перерізу; -розрах. опір розтягу матеріалу; -коеф. ум.роботи; -коеф. надійності за признач.

-Центр.-стиснуті елементи: -ум. міцності; - ум. стійкості. -коеф. позд. згину.

- Згинальних елементів: -простий згин. -косий згин.

- Позацентроворозтягнуті елем.: .

- Позацентровий стиск: .

Деревяні зєдн. був.:

1.-Зминання-нарощув. попер. перерізу елем.

2.-Нарощування-зєднання з метою збільшення довжини ел.

3.- Вузлові зєднання-викор. при необх. зєднання елем. у вузлах к-ції.

За технологічною ознакою зєдн. бувають: заводські і викон. на буд. майданчику. Зєднання можуть виконуватися за доп.: клею; вкладишів(пластинчаті нагелі, шпонки, колодки які вставляють між елементами); розтягнутих вязів(болти, хомути, тяжі); за доп. врубок.

В залежності від податливості зєднання є:

1. Жорсткі (клейові зєднання, вони не дають податливої деформації).

2. Податливі (всі ін. зєднання, які після завантаження супроводжуються поч. деформаціями)

Пластмаси прийнято з’єднувати: склеюванням; зварюванням; механічним і комбінованим способом.

Склеювання: встик ; на вус; напівпереріз; в напуск; з накладками; в розтруб; з муфтою; з втулкою.

Зварювання виконують такими способами: повітряно газовий(гаряче повітря); контактнотермічним; струмом високої частоти; нагрітим інструментом.

Механічні здійсн. доп. заклепок, гвинтів, саморізів-нагелів.

У комбінованих зєднаннях суміщають клейове зєднання з мех. в’язями, клей надає зєднанню монолітності, а мех. вязі підвищують міцність зєднання і грають роль аварійних вязів.