38. Неорг. В’яжучі реч. Бетони.

Бетон- це затверділа суміш, утв. в рез. формування та тверд. раціонально-підбраної суміші в’яжучої, заповнювачів води та при потребі добавок. до тверд. суміш назв. бет. сумішю.

Заповнювачі виступають кам’яним скелетом бетону(інертні матер.,оск. не реагують ні з вапном, ні з цементом). Активн. компонентами Б. є вода та цемент, при змішуванні утв. пластичне тісто, котре при тверд. скріплює зерна заповнювачів утв. штучний камінь-бетон. Бетон отримав широке пошир. завдяки:

1. Економічність- більшу частину об’єму займають заповн., котрі є дешевим, місц. матер.

2.Технологічність- з Б. можна вигот. вироби дов. розмірів та форм.

3. Легкість регулювання власт. за рах. зміни складу та технолог. приготув.

Класиф. Б

1. За признач.:-конструкційні(для вигот.констр. буд. і споруд), -спец.(гідротехн., морозо-,водостійкі).

2. За видом в’яжучого: -цементні(на осн. ПЦ), -гіпсові(на осн. гіпсов. вяжуч.), -силікатні(на осн. повітряних вяжуч.), -комбіновані, -спеціальні(на магнезіальних вяж.)

3. за густиною: -важкі(густ.>2500кг/м3); -середні(1500<густ.<2500кг/м3); -легкі (500<густ.<1500кг/м3); -надлегкий(густ.<500кг/м3);

4. за структурою: -щільний, -крупнопористий, - поризований, -ніздрюватий.

5. за крупністю заповнювачів: -крупнозерн.(10…150 мм.), -дрібнозерн.(<10 мм.)

6. за видом заповн.: -на щільному заповн., -на пористому заповн., -спец. заповн.

7. за умов. тверд.: -прир. тв., -пропарювання, -автоклавна обробка.

41. Методи розрах. Буд. К-цій. Розрах. За гран. Станами.

За весь час існув. ЗБ його розрах. за такими метод.:

1.За допустимими напругами

Перші спроби розрах. ЗБК були викон. цим методом, його ще назв. класичним метод.В осн. розрах була покладена 2 ст. НДС і прийняті такі припущення:

1. Б. розтягн. зони участі в роботі не бере а все зусилля розтягу приймає арматура. 2. Б. стиснутої зони працює пружно, тобто вваж. справедл. з-н Гука, напруги по висоті змін. за лін. законом(за трикутником). 3. Вваж. справедл. гіпотеза плоских перерізів(перерізи норм. до позд. осі до і після завантаж. залиш. плоским). Із прийнятих припущень виплив., що віднош. мод. пруж. арматури і Б. є вел. стала). Суть методу полягає у визн. напруг у Б. і арматурі від експлуат. на вант., порівняння їх із допустимими. беручи до уваги сумісн. роб. Арм. і Б. за надійного щеплення, деформ. в зоні їх стикування будуть однакові. Напруги в арм. і Б. обч. із р-нь рівноваги внутр. та зовн. зусиль: б=M/W.Висоту стисн. зони (х) визн. із ум. що стат. момент приведеного перерізу відносно нейтр. осі =0. На противагу надзвич. простоті її метоки вона має ряд недоліків:

1.Б. є пружнопласт. матер., тому вже при незначному завант. і з-н Гука і гіпотеза плоских перер. стають неприйнятними, тому дана методика описує процеси далекі від реальних.

2. Висновок про міцн.робились окремо для Б. і арм. не даючи уяву про заг. міцність.

3. Розрах. за цією методикою елем. відзнач. значною перевитратою матеріалу.

2.За руйнівними навант.(зусиллям)

В осн. роз-ку за руйнівним на вант. покладена 3 стадія. Тому в розрах. викор. розрах. опори арматури і Б. Щоб врах. пластичність Б. напруги в стиснутій зоні розподіляються по прямокутнику. Вваж. що і в арматурі і в Б. напруги досягають розрах. опорів одночасно. Розрах. за руйнуючим зусиллям викон. у такій послідовності: визн. максимально можливе зусилля яке може витримати переріз. Діленням цього зусилля на коеф. запасу отримують макс. експлуатаційне навантаження. M =M/k; N =N/k-стиснутий елемент.

Де коеф. запасу k прийм. в залежності від х-ру на вант. тривалості його дії, відповідальності буд. і складає в середньому k=1,5...2 . М-зусилля визначалось із рівноваги перерізу.

Дана методика.у порівнянні з класичною давала набагато точніший рез. проте і вона мала недоліки: -одним коеф. неможна було врах. усіх можливих відхилень в навантаженні, в міцносних характер. умовах експлуатації. –методика розрах. гарантувала міцність ел., проте не забезпечувала деформативність та тріщиностійкість.