69.Розподіл напружень в масиві основи, метод кутових точок.

1. напруження від власної ваги грунту:

σzg= γ1*h1+( γ s –γw)*1/(1+e)*h2 + γ w*h2 +γ3*h3,

де (1-ий доданок)- власна вага грунту

2-й – грунт у воді

3-ій- вага води

2. Розподіл напруг в масиві грунту від дії фундаменту нерівномірним. В товщі грунту можна провести лінію рівних напружень, які носять назву-ізобари. Максимальні навантаження спостерігаються по осі навантаження. Тиск основи розподіляється в усіх напрямках. Тому значення має не тільки величина навантаження, а й розміри фундаменту.

Розподіл напружень від зосередженої сили:

r=√(x^2+y^2)

R=√(x^2+y^2+z^2)

σzp(M)=3/2*N/π*z ^3/R^5=K*N/z^2 –для однієї сили

r/z	0	0.1	0.2	0.5	1.0	2.0	3.0
K	0.4775	0.4657	0.4329	0.2733	0.0844	0.0085	0.0015

σzp=K1*N1/ z^2+ K2*N2/ z^2+ K3*N3/ z^2+….. – для кількох сил

1. Метод кутових точок.

Оскільки фундамент має форму, площу то тиск від нього створює напруження не лише відносно центральної осі, але й відносно інших точок, в тому числі, що знаходяться поза контуром. Часто є необхідність розв’язати задачу впливу сусідніх фундаментів на грунт під фунд., що проектується. Для цього користуються методом кутових точок:

а) точка на куту фундаменту: σzp= α’*Po, α’ =α/4

б) точкаа в середині контуру: σzp= Po* (α1’+ α2’ +α3’+ α4’)

η1=l1/b1, η2=l2/b2 η3=l3/b3 η4=l4/b4

в) точка поза контуром завантаженої площі σzp= Po* (α1234’- α2’ -α3’- α4’)

70.Види деформацій основи. Розрахунок основи за деформаціями. Метод пошарового підсумування.

1. Види деформацій:

а) Осадки S визначається коефіцієнтом нерівномірності осадки

(S1-S2)/L=Δ/L

б) Просадки – це додаткові осадки за рахунок зміни структури грунту

в) Набухання і осадки – викликані зміною об’єму за рахунок хімічних, температурних процесів

г) Осідання – викликані зміною геотехнічних умов

Метод пошарового підсумування.

В основі даного методу покладені наступні припущення:

1. середовище є лінійно деформативне

2. товща розбивається на елементарні шари потужністю ξ=2*z/2

Метод пошарового сумування полягає в тому, що основу яка розглядається як лінійно деформоване середовище, і розбивають на ряд елементарних шарів товщ

h₀= 0/4b (в ширині фундаменту)

= 27/b = 2 ( в кожному шарі деформація буде величина S_i= Е_іh_i, де Е_і- відносна деформація і-го шару, h_i- його потужність)

;

В даному методі для розрах. величини викор. дві формули:

якщо b 10м то тиск P= -сер. тиск.

якщо b<10м то P=P додатковий тискю.

за приймається = ;

загальна осадка S=0.8 ;

=0,8; A₁ = l*1 A₂ = 2l*1

Осадка в кожному шарі буде складати:

Si=βi *hi/Ei * σzp,сер

S=ΣSi

71.Основи розрахунку і проектування пальових фундаментів. Визначення несучої здатності палі, допустимого розрахункового навантаження, кількості паль та розташування їх в плані.

Основною особливістю є те. Що палі працюють не лише підошвою , а й боковою поверхнею. Палі використовують тоді, коли несуча здатність грунтів основи не задовольняє забезпечення стійкості будівлі.

Палі бувають: палі-стійки, висячі палі.

Палі-стійки – це палі всіх видів, які спираються на скельні грунти , а також забивні палі , які спораються на мало стискувані грунти . верхня частина палі називається головою, а після забивання вона монтується у ростверк. Ростверк – це з/б конструкція , яка з’єднує голови паль.

ВИЗНАЧЕННЯ НЕСУЧОЇ ЗДАТНОСТІ ПАЛЬ

Розрізнфють несучу здатність:

а) несуча здатність палі стійки : Fd=γc * R *A

де γc- коефіцієнт умов роботи (=1)

R – розрахунковий опір грунту під нижнім кінцем палі

A – площа опирання палі на грунт

б) несуча здатність висячої палі: Fd = γc * (γcr *R*A + U *Σ γcf *Li *fi)

де γcr, γcf – коефіцієнти умов роботи грунту під конусом палі і по боковій поверхні палі,

U – зовнішній периметр відповідної палі

Крім несучої здатності Fd, розрізняють допустиме розрахункове навантаження на палю:

P = Fd/ γк, де γк – коефіцієнт надійності

Кількість паль визначається : n = N / P