15. Класична німецька філософія.

Класична німецька філософія – розвиток німецької філософії, що охоплює період кінця XVIII – першої половини XIX ст. Для неї характерні такі основні риси:

– відродження діалектичної традиції;

– перехід від суб'єктивного ідеалізму до об'єктивного на основі діалектичної методології;

– критика традиційної метафізики і прагнення подати філософію як систему наукового знання;

– звернення до історії як філософської науки і застосування Гегелем діалектичного методу в дослідженні історії.

Головними представниками класичної німецької філософії були І. Кант (1724–1804), Й. Фіхте.

Німецька класична філософія не мала єдиного напрямку. Кант був дуалістом, Й. Фіхте – суб'єктивним, а Ф. Шеллінг і Г. Гегель – об'єктивними ідеалістами, Л. Фейєрбах – матеріалістом. Але їх об'єднувало те, що стрижневим принципом розвитку німецької класичної філософії було дослідження форм всезагальності.

І. Кант визнавав поступальний розвиток суспільства. Ідея суспільного устрою відображала зміст буржуазно-демократичних перетворень, про які мріяла німецька буржуазія. Гармонія між людською дією і винагородою можлива лише в потойбічному житті людей, існування якого, за Кантом, не можна довести, але яке є необхідним постулатом моральної свідомості. Фіхте стверджує, що ми не можемо пізнати за допомогою понять, яким чином "поштовх" з боку "об'єкта" ("не-Я") визначає діяльність нашого "Я", "свідомості". Це визначення впливу "поштовху" з боку "не-Я" лише безпосередньо відчувається нами, але не пізнається. Так, в основі теоретичної діяльності, виявляється, лежить несвідома діяльність. Під діяльністю "Я" Фіхте розуміє насамперед моральну поведінку суб'єкта. Мета діяльності людини – виконання законів моралі, виконання обов'язку. У філософських поглядах Ф. Шеллінга найвизначальнішим є розробка ним філософії природи. Важливими є предмет і метод дослідження. Якщо у Фіхте природа розглядалася не сама по собі, а лише з погляду етики, то для Ф. Шеллінга природа – це самостійний предмет дослідження. Погляди Ф. Шеллінга на природу ідеалістичні: сама матерія, за Шеллінгом, духовна.

16. Вихідні ідеї філософії і.Канта. Етапи його філософської діяльності.

Початок німецької класичної філософії пов'язаний з діяльністю Іммануїла Канта (1724-1804), який народився і прожив усе життя у прусському місті Кенігсберзі (тепер Калінінград). Тут він закінчив гімназію та університет, у якому пізніше пройшов шлях від доцента до ректора.Його життя відповідало його філо­софським уподобанням: усе в ньому було підпорядковане суворому розпорядку й раз і назавжди прийнятим правилам.У своєму місті вважався зразком пунктуаль-ності. Він щодня здійс­нював прогулянку в один і той же час, і мешканці мали можливість звіряти годинник за Кантом. Будучи людиною компанійською, він мав багато друзів, але так і залишився самотнім. Кант був членом трьох академій - Берлінської, Петербурзької і Сієнської, а його філософія ще за життя викладалась фак­тично у всіх університетах Німеччини.

У філософській діяльності І.Канта виділяють три періоди:

Часові межі періоду –Назва періодуНапрями діяльності та основні праці- Основні проблеми

50-60-ті рр..- докричний- спроба пояснити "походження світів, виникнення небесних тіл та причини їх руху ". Праця -"Загальна природна історія і теорія неба”.Проблеми: Яким чином на підставі розгляду самих лише фізичних сил і процесів можна пояснити сучас­ний стан Космосу

70-80-тірр. XVIII ст.- критичний- дослідження "здіб­ності розуму взагалі, тобто у відношенні до всіх знань, до яких пін може прагну­ти... ". Праці -"Критика чистого розуму ", "Критика практичного розуму", "Критика здатності судження" Проблеми: "Що я зможу знати ? Що я повинен робити ? На що я можу сподіватись ?"

90-ті рр. XVIII ст.- антропо­логічний-з 'ясувати питання про те, чи зможе людина за реальних умов життя здійснити своє призначення; праця -"Антро­пологія з прагматичног погляду ".

Яким чином па підставі розгляду самих лише фізичних сил і процесів можна пояснити сучас­ний стан Космосу Проблеми:Питання "Що таке людина ?"