- •1. Періодизація історико-культурного процесу в Україні
- •3. Українська ментальність. Ментальність як національний характер
- •4, Трипільська культура іv-ііі тис. До н.Е.
- •4. Культури кочового світу
- •5. Античні міста північного причорноморʼя
- •6. Язичницьке вірування, пантеон богів
- •7. Християнізація кр
- •8. Розвиток писемності, освіти кр
- •9. Архітектура кр
- •10. Образотворче мистецтво кр
- •11. Декоративно-ужиткове мистецтво кр
- •12. Музичне та театральне мистецтво кр
- •13. Культура гвк
- •14. Готика в укр. Архітектурі
- •16. Ренесанс в укр. Архітектурі
- •18. Муз культура і театр Ренесансу
- •19. Виникнення та розвиток друкарства
- •20. Розвиток освіти і науки 15-17ст
- •21.Полемічна література
- •22. Києво-могилянська академія – осередок освіти і науки
- •23. Іван Мазепа та розквіт барокової культури
- •24.Українська література 17-18ст
- •25. Укр. Музичне і театр періоду бароко
- •26. Образотворче періоду бароко
- •27. Архітектура бароко
- •28. Стиль рококо в Україні
- •29. Генезис та періодизація нац.-культ відродження 18-20ст
- •30. Класицизм в архітектурі
- •36. Музика і театр 19ст Музика
- •39. Освіта і наука 19ст
- •40. Розвиток музики і театру 19 ст
- •41, Модерн в архітектурі
- •42. Модернізм в літературі
- •44. Мистецький авангард та його доля
- •45. Розвиток культури в 20 роки
- •46. Становлення кінематографії довженко
- •51. Відродження у середині 80-початку 90-х 20ст
- •52. Постмодернізм в сучасній культурі
18. Муз культура і театр Ренесансу
Зароджується також театральне мистецтво. Воно виявляється в появі справжніх віршованих шкільних драм з режисурою, декораціями і костюмами, де переважали релігійні та міфологічні сюжети; акторами були учні братських шкіл та студенти колегій. На жаль, крізь лихоліття пізніших воєн та інших катаклізмів жодна з цих драм періоду національно-культурного піднесення до нашого часу в повному обсязі не дійшла. Формується також такий жанр театрального мистецтва, як комедія у формі інтермедій на побутові теми, які виконувались в антрактах між актами поважної релігійної драми. Перші дві українські інтермедії, що дійшли до нашого часу, датуються 1619 р. З XVII ст. починається історія українського вертепу - лялькової театральної вистави з різдвяним сюжетом. Вистави відбувались у двоповерховій дерев'яній скриньці, де на верхньому поверсі демонструвалася невеличка вистава на сюжет Євангелія від Луки, а на нижньому - різноманітні комічні сюжети з народного життя. Часто вертепні вистави обходилися без ляльок і скриньки: ролі виконувалися вживу, але актори неодмінно носили з собою макети "вертепу" (використовуваної як хлів печери, у якій прийшов на світ Ісус) і "звізди", яка показувала шлях до вертепу "халдейським волхвам". Розвиваються народні ігри та мистецтво скоморохів (виконавців і творців розважальної усної поезії, музичного фольклору).Найстарші тексти українських театральних творів, що збереглися до нашого часу — це дві інтермедії Гаватовича (або принаймні виставлені й видрукувані при його польській драмі) з 1619 року, або ще раніша декламація на Різдво Христове, виконана на честь львівського єпископа Єремії Тисаровського, мабуть, не пізніше Різдва 1615 року, бо в 1616 цю декламацію вже було видруковано. В добу ренесансу також були вживані діалоги на помічні теми, як декламації Саковича на погрéб Сагайдачного 1622 р. Але частіше це були, власне, політичні памфлети у формі діалогів або політично-агітаційні випади, як діалог Кіцкого про оборону України 1615 р., написаний, правда, в польській мові; найкращі українські взірці таких творів прийшли у XVIII ст., в добі рококо. Натомість доба барокко, особливо другої половини XVII і першої третини XVIII ст., культивувала, розвинула й регулювала драматичну творчість великих форм, а власне українську трагедію.
Певний якісний стрибок розвитку пережила в Україні музична культура, основою якої залишалась усна народна пісенна творчість. Тексти й мелодії пісень і дум складали народні поети та композитори - кобзарі і бандуристи, які самі ж і виконували ці твори. Найпоширенішими народними інструментами були бандура, кобза, цимбали, скрипка, сопілка, дудка, в Карпатах - трембіта. Найпопулярнішими танцями були "козачок", "метелиця", "веснянка". З XVI ст. по багатьох українських містах виникли ремісничі цехи, що спеціалізувалися на виготовленні музичних інструментів. При церквах і монастирях, у братських школах та маєтках магнатів існували хорові капели.
Творцями і виконавцями історичних пісень та дум, псалмів, кантів називали кобзарями. Вони грали на кобзах чи бандурах, які стали елементом національного героїчно-патріотичного епосу, волелюбної вдачі і чистоти моральних помислів народу