Еміграція з України в 198–1997роках, тис. Осіб

Кроки	Країни
	Ізраїль	США	Німеччина	Інші	Всього
1987	3,783	0,275	0,666	2,137	6,861
1988	13,923	0,967	0,915	1,978	17,783
1989	45,71	0,933	1,267	2,186	50,096
1990	87,823	2,79	1,444	3,314	95,371
1991	48,528	15,364	2,144	3,268	69,304
1992	13,731	19,971	6,559	4,137	44,398
1993	13,918	15,989	7,979	10,079	47,965
1994	21,652	17,289	9,335	10,394	58,670
1995	21,006	13,752	9,802	9,498	54,058
1996	20,358	13,417	9,744	9,528	53,047
1997	20,753	12,508	9,915	21,411	64,587
1987–1997	311,185	113,255	59,770	77,930	562,140

Активізація міграційних процесів – це взагалі характерне явище, тенАктивізація міграційних процесів – це взагалі характерне явище, тенденція ХХ – початку XXI століття. За даними Міжнародного комітету з питань міграції, кількість людей, які перебувають за межами своїх країн у 1971 р. становила 20 млн. осіб, у 1980 – 25 млн., а в 1997 – уже 100 млн. (зауважимо, що з них 23 млн. – це біженці, що залишили місця, де точаться воєнні конфлікти).

2. Класифікація міграцій

Широке розуміння предмета демографії передбачає вивчення міграцій населення у різних генераціях, соціальних групах і на різних територіях. Являючи собою сукупність усіх видів переміщень у просторі, міграції призводять до зміни географічного розміщення населення, його густоти та заселеності територій. їх супроводжують збільшення або скорочення чисельності населення, зміни його статево-вікового, сімейного, шлюбного та етнічного складу, соціальної структури територіальних спільнот як у місцях виходу, так і в місцях вселення мігрантів.

Труднощі переїзду та адаптації до нових умов життя негативно впливають на здоров'я мігрантів, частоту й характер їх захворюваності, знижуючи тривалість життя та викликаючи у низці випадків підвищену й передчасну смертність цього контингенту. Як правило, міграції сполучені з тимчасовим, а іноді й тривалим розривом сімейних зв'язків, відстроченими шлюбами та народженням дітей. Отже, міграції є складником демографічної ситуації, впливають на характер демографічного розвитку, взаємопов'язані з процесами відтворення населення, вносять істотні зміни в його структури.

Крім демографії, міграції населення вивчають соціологія, географія, економіка, історія, статистика, етнографія, соціальна психологія, соціальна гігієна, популяційна генетика, антропологія та низка інших наук. Вони виробили певні теоретичні уявлення про міграції населення, які істотно розширюють предметні царини як самих цих наукових дисциплін, так і системи знань про народонаселення.

Класифікація міграцій. У вузькому значенні поняття міграції являє собою вид територіального переміщення населення, який завершується зміною постійного місця замешкання, що у буквальному розумінні слова (231) означає переселення. Широко вживаний наприкінці XIX – на початку XX сторіччя, термін «переселення» позначав масовий рух сільського населення аграрно перенаселених губерній у східні та південні райони Росії. У 1930-ті роки більш вживаним стало поняття «перерозподіл населення й трудових ресурсів», яке об'єднувало територіальні переміщення населення із села в місто та з європейської частини країни в її східні райони. У 1940–1950-ті роки термін «міграції населення» практично не використовували. Його відновлення й новий етап у вивченні міграцій населення належать до кінця 1950-х – початку 1960-х років.

Міграції у широкому розумінні слова, крім переселень, охоплюють усі види переміщень населення в просторі – сезонні, епізодичні, маятникові. Вони являють собою масові переміщення населення через кордони тих чи тих територій будь-якої тривалості, регулярності й цільової спрямованості зі зміною місця замешкання назавжди або на більш-менш тривалий час, а у разі маятникових міграцій – і без його зміни. Міграції населення складені з міграційних потоків, а тому саме поняття міграції вживають у збірному розумінні та у множині.

Сезонні міграції – це переміщення переважно працездатного населення до міст тимчасової праці й замешкання на термін звичайно у кілька місяців, зі збереженням можливості повернення в місця постійного замешкання.

Епізодичні міграції являють собою ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, здійснювані не тільки нерегулярно у часі, але й необов'язково у тих самих напрямках. Якщо у ділових поїздках беруть участь, як правило, працездатні контингенти, то в рекреаційних, туристичних та комерційних – й решта населення. Соціально-демографічний склад учасників епізодичних міграцій вельми різноманітний.

Маятникові міграції – це масові міжпоселенські щоденні або щотижневі переміщення населення від місць замешкання до місць докладання праці та у зворотний бік. У маятникових міграціях бере участь значна частина міського й сільського населення. У процесі маятникових міграцій здійснюється територіальне переміщення одного з головних ресурсів виробництва – робочої сили, яке має зворотний характер, одноденний цикл і не супроводжується зміною місця замешкання. Соціально-економічний зміст трудових маятникових міграцій та міжпоселенських культурно-побутових та рекреаційних поїздок населення принципово відмінний: перші перебувають у сфері суспільного виробництва, другі ж – у сфері особистого споживання. Й якщо маятникові мігранти, зайняті у сфері суспільно зорганізованої праці, беруть участь У створенні продукції у матеріально-речовинній формі або у наданні різного роду послуг, то населення, яке здійснює міжпоселенські культурно-побутові, соціально-культурні та рекреаційні поїздки, не виробляє ні матеріальних цінностей, ні послуг, воно їх споживає. (232)

Трудові маятникові міграції – складник демографічної ситуації. Вони взаємодіють з процесом відтворення населення й справляють вплив на його структури. В районах інтенсивного розвитку трудових маятникових міграцій спостерігається позитивна динаміка чисельності населення, формується прогресивний або стаціонарний тип вікової структури, яка забезпечує його розширене відтворення, відзначена підвищена частка контингентів працездатного віку. Міграції сільських мешканців з цих районів істотно знижуються. Головний внесок, який роблять трудові маятникові міграції в оптимізацію демографічної ситуації, полягає в закріпленні позитивного ефекту, створеного концентрацією молодих працездатних контингентів у приміських районах. Трудові маятникові міграції утворюють свого роду противагу незворотним міграціям, які вимивають сільське населення в міста, немовби конкурують з ними.

Процес адаптації за умов незворотних міграцій, або переселень, пов'язаний з різкою зміною матеріального, соціального й психологічного стану індивіда, котрий змінив місце замешкання. Змінюються зміст праці, соціальне оточення, при міграціях на далеку відстань – клімат. Переважна більшість мігрантів не має свого житла у місцях вселення впродовж тривалого періоду часу. За умов трудових маятникових міграцій складний процес адаптації значно полегшений: маятникові мігранти забезпечені житлом, збережені значною мірою старі соціальні зв'язки, повністю знята проблема приживаності. Змінюються лише місце та умови праці, що, власне, й становило предмет прагнень маятникових мігрантів. Тому перехід у статус маятникового мігранта здійснюється відносно безболісно у порівнянні з адаптацією за умов переселень.

А проте для незворотних міграцій та трудових маятникових міграцій характерні тісні взаємозв'язки й тенденції до взаємозаміщуваності. За автономного розвитку цих двох видів територіальної рухливості населення перетворення трудових маятникових міграцій на переселення так само ймовірні, як і зворотні перетворення.

Однією з головних ознак міграцій є перетин адміністративних кордонів тих чи тих територій – держави, області, населеного пункту. На цій підставі виокремлюють перш за все зовнішні та внутрішні міграції Зовнішні міграції (еміграція та імміграція) пов'язані з перетином державного кордону. їх також називають міжнародними й, у свою чергу, поділяють на міжконтинентальні та внутрішньоконтинентальні

Внутрішні міграції є міжпоселенськими переміщеннями населення всередині країни. Жодні внутрішньопоселенські переміщення, наприклад, у межах того самого міста, як міграції населення не розглядають. Розрізняють міграції сільського та міського населення, міжміські міграції та міграції у межах сільської місцевості, а предметом вивчення є міграційні потоки у напрямках «село – місто», «місто – місто», «місто – село» та «село – село». (233) До нещодавнього часу міграції у напрямках «село – місто» та «місто – місто» домінували в структурі міграційних потоків в Україні.

Розрізняють також і міграції в межах окремих великих територіальних одиниць – області, економічного району, автономної республіки. У цих випадках міграції поділяють на внутрішньообласні та міжобласні, внут-рішньорайонні та міжрайонні, внутрішньореспубліканські та міжреспубліканські (класифікація 1995 року).

За способом реалізації міграції класифікують як організовані та неорганізовані. Перші здійснюють за допомоги й за участі державних та громадських органів, другі ж – силами й коштом самих мігрантів без матеріальної та організаційної підтримки з боку будь-яких установ. Неорганізовані міграції називають іноді індивідуальними.

Переселення, які мають незворотний характер, деякі дослідники класифікують як постійні міграції. Всі інші види міграцій, які мають тимчасовий характер, іменують як зворотні. Загалом же загальноприйнята класифікація міграцій на сьогодні відсутня.