8. Критерії визначення нарису.

В історію нарис увійшов в XVIII столітті як жанр демократичний, прогресивний, бо, власне його розвиток співпав із значними соціальними подіями та змінами в історії людства. Перші праобрази нарису з’явилися в 1709-1712 рр. в Англії. Це були сценки лондонського життя. У Франції до цього жанру зверталися просвітителі, в Німеччині його розвивали Гейне і Гете. В російській журналістиці поява нарису пов’язана з так званою літературою мандрів.

Нарис- найпоширеніший художньо-публіцистичний жанр, у якому досліджуються реальні життві яквища через людські долі та характеристики з метою впливу на соціальну практику, формування особистості, її орієнтації у системі соціально-політичних і духовних цінностей.

Характеризуючи нарис слід брати до уваги: 1) предмет і масштаб пізнання, осмислення, узагальнення та відображення; 2) функціональне призначення, пізнавально-виховні можливості і завдання; 3) масштабність висновків та узагальнень; 4) стилістичні особливості, тобто виражально-зображувальні засоби.

Нарис – це самостійний жанр публіцистики, в якому на документальній основі узагальнюються важливі суспільно-політичні яквища, розкриваються події, в центрі яких є зображення людини, розкринняїї характеру.

Нарис — центральний жанр публіцистики, що передбачає оперативний відгук на подію, розкриття образу цікавої особи, створення портрет}' колективу, розповідь про побут, звичаї й людей регіону своєї й чужої країни. Цей жанр дав назву одній з рольових спеціалізацій у журналістиці: автори нарисів тут називаються "нарисовці". Внутрішньожанрова типологія нарису включає в себе портретний, проблемний, подорожній, науково-популярний та інші його зразки.

Головна особливість нарису — широке використання в ньому елементів художнього мислення: створення портретів героїв (причому не лише зовнішніх, але й психологічних), зображення їх у дії, за допомогою розгорнутої мовної характеристики, використання вимислу й домислу, зображення пейзажів, інтер'єрів та екстер'єрів, наведення красномовних деталей і подробиць. Автор створює сюжет, розбудовує публіцистичний конфлікт, вдається до психологічного аналізу. Усе, що може наблизити героїв до читача, запліднити його авторським баченням подій і проблем, активно використовує нарисовець.

9. Сміх як засіб впливу на аудиторію.

Психологи наголошують, що увагу привертають найбільш потужні, яскраві, нові та несподівані подразники. Але привернути недовільну увагу до мовленнєвого повідомлення – це ще не означає спонукати слухачів дослухати його до кінця: треба не лише завоювати їх увагу, але й підтримувати її до закінчення мовленнєвого впливу. Інтерес є одним із найефективніших збуджувачів уваги. Для збудження уваги та інтересу є два засоби: розташування найбільш важливих повідомлень у тексті та мотивація, її дієвість для аудиторії. Доцільно розташовувати найважливішу інформацію на початку (антикульмінація) чи у кінці тексту (кульмінація), а не в середині. Дослідження показали, що кульмінація має більшу перевагу для зацікавленого слухача або читача, для якого достатньо невеликого стимулу, щоб примусити його дослухати або дочитати текст до кінця. З цієї точки зору, ефективним є використання у навчальному процесі гумористичних ситуацій чи анекдотів, тому що особливість цього жанру полягає в тому, що уся суть анекдоту міститься в останній фразі. Засоби привернення уваги об’єкту впливу можуть міститися не лише у самому текст і, ал е й за його межами. На процес сприйняття у значній мірі впливає настанова, тобто готовність до певної діяльності. Ця настанова фіксується свідомістю реципієнта та спричиняє стійкий вплив на розуміння матеріалу, що пропонується для сприйняття. Розумова активність та, як наслідок, підвищення продуктивності недовільного запам’ятовування викликає при цьому й своєрідний орієнтувальний рефлекс на новітність. Як відомо, гумор є потужним засобом впливу на емоційну сферу людини та важливим чинником емоційної пам’яті, а отже, й засобом підвищення ефективності навчання та підсилення мотивації вивчення іноземної мови. Емоційне збудження залучає до активної діяльності важливі підкоркові центри мозку. Це тонізує кору великих півкуль та підвищує їїфункціональну працездатність. Вплив на емоції сприя є не лише стійкому, але й швидкому запам’ятовуванню навчальногоматеріалу, оскільки формування слідів емоційної пам’яті відбувається, головним чином, з першої пред’яви. Таки м чином, гумор є одним із найефективніших засобів емоційного впливу на аудиторію, він допомагає підтримувати жвавий інтерес т а увагу, створювати сприятливу моральну т а емоційну атмосферу. Як вважають психологи, сміх виступає як засіб об’єднання людей. Спільне сприйняття також накладає певний відбиток на процес розуміння за рахунок заразливого впливуприсутніх. При цьому виника є ефект солідарност і, яки й стає особисти м спонукачем діяльності кожного.