Причини появи універсальних слів

1. Вони виникають як результат приблизності уявлення про предмет думки.

2. Як результат невміння знайти точний відповідник серед наявних у мові слів: адекватний – тотожний, однаковий, однозначний.

3. Допомагають створити враження чогось глибокого, значного там, де зміст насправді буденний: зміцнити зв′язок між виробництвом і управлянням ( зробити їх постійними, регулярними, діловими).

4. Уживання синонімів та паронімів в офіційно-діловому стилі

Синоніми (від грецьк. synonymia – однойменність) – це слова, що мають спільність значення, але відрізняються значеннєвими відтінками або стилістичним забарвленням.(Стислий – короткий, лаконічний;

асоціяція - об′єднання, товариство;

авторитет – престиж, репутація, вплив)

Синонімія – це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі: демократія – народовладдя – народоправство;

лікарняний листок – листок непрацездатності – бюлетень.

У складі синонімічного ряду одне слово є основним, стрижневим, його називають домінантою (від лат. dominans – панівний). Так серед синонімів боржник, дебітор, довжник домінантою є боржник.

Типи синонімів

фонетичні – вважати – уважати, вживати – уживати;

лексичні

морфологічні – декану – деканові; п′ятьма - п′ятьома;

синтаксичні - для створення – з метою створення;

фразеологічні – зробити послугу – статит в нагоді.

Лексичні синоніми – це слова, близькі або тотжні за значенням, які по-різному називають те саме поняттяю.

Види лексичних синонімів

• абсолютні – слова, які повністю збігаються за значенням і не мають додаткових відтінків: доказ – аргумент, відтінок – нюанс;

• стилістичні – слова, які при спільності значення передають різне стилістичне (емоційне, оцінне) забарвлення: говорити – базікати, патякати; просьба – прохання;

• ідеографічні – слова, які передають різні значеннєві відтінки того самого поняття: взаємини, стосунки (зв′язок між людьми)

відносини (між державами);

ставлення (до людей)

відношення (до життя).

При використанні синонімів потрібно враховувати такі правила:

1. Не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, інше – власне українським (контракт – угода).

2. Слово треба використовувати з точним урахуванням відтінків значень (авторитет – престиж).

Правильне, точне вживання слова забезпечує належну передачу інформації.

Пароніми – це слова, близькі зі звучанням, але різні за значенням. (Афект – ефект, особовий – особистий, компанія – кампанія).

Виділяють пароніми різнокореневі (боцман – лоцман, дистанція – інстанція) і спільнокореневі (вдача – удача, адресат – адресант, адрес – адреса, стримувати – утримувати).

За характером смислових зв′язків вони поділяються на

• синонімічні : важкий – тяжкий;

• антонімічні : емігрант – іммігрант, адресат – адресант;

• тематичні : абонент – абонемент.

Звукова подібність паронімів спричинює невмотивовані взаємозаміни цих слів. Саме тому необхідно з увагою ставитись до слів із схожим звучанням, з′ясовувати відтінки їх значень. Так, іменники напрямок і напрям збігаються у значеннях. Але коли йдеться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, то частіше вживається слово напрямок (вітер змінних напрямків). Коли ж йдеться про заходи важливого суспільно-політичного значення, що проводяться в широких масштабах, про суспільну, наукову чи літературну течію переважає іменник напрям (основні напрями розвитку економіки, літературні напрями). Перевірити значення паронімів можна за тлумачним словником або спеціальним словником паронімів.