18.Телевізійні подорожні і портретний нарис

Історія виникнення нарису на телебаченні майже така ж, як і в кіно, де між

хронікою, з якої починався кінематограф, і художнім, ігровим кіно певний час

була прогалина, яку згодом заповнила екранна публіцистика і прояви якої

найбільше зреалізувались у нарисі. Подібною була ситуація і на телебаченні.

Правда, спочатку, коли воно вже заявило про себе як ще і не повноцінний (хоча

б тому, що не мало власне публіцистичних жанрів, зокрема нарису), але пер-

спективний засіб масової інформації, дослідники намагалися вбачати публі-

цистику у прямому телерепортажі, який нібито створював публіцистичний об-

раз, а також у не визначених жанрово так званих тематичних передачах, що

відбувалися у студійному павільйоні і були одноманітною балаканиною кількох

людей з невеликим ілюстративним матеріалом до передачі у вигляді фото- чи

кіновставок.

Вплив кінематографічного публіцистичного жанру виявився, насамперед,

у становленні екранності теленарису, у запозиченні способів і методів створення

екранного образу, в освоєнні виробленої документальним кіно цілої естетичної

системи.

Попередники і сучасні аналоги теленарису – у пресі, на радіо, а найбіль-

ше – у документальному кінематографі. Саме у нього телепубліцистика запози-

чила екранну мову, дещо адаптувавши її до своїх особливостей. У всіх засобах

масової інформації нарису притаманний високий рівень типізації (виявляючи

закономірності у зв’язках між подіями, фактами, явищами дійсності, нарисовець

повинен уміти відділити випадкове від типового, щоб залишити для осмислення

і відображення лише типове, характерне); велика сила документальності (ма-

теріалом нарису завжди є конкретні факти, події, явища життя); образне

відтворення дійсності (шляхом визначення і розкриття зв’язків між фактами, че-

рез їхнє зіставлення автор створює публіцистичний образ, апелюючи до розуму і

людських емоцій). Теленарис має безсумнівні переваги завдяки можливості

відобразити життя у формах самого життя, подати на екрані його зріз. Як і в пе-

редаванні подієвої телеінформації, можна досягти цього завдяки зображенню,

що забезпечує головну перевагу телевізійного нарису над його аналогами в га-

зеті, журналі, на радіо.

Подорожній нарис. Відноситься до найбільш раннім формам текстів, що ознаменували становлення журналістики. Це пояснюється тим, що подібна подорожнього нарису форма відображення дійсності була чи не першою в художній літературі. А тому була добре освоєної. Авторами, які прославили подорожній нарис стали А.С. Пушкін, Н.І. Новиков, А.Н. Радищев, А.А. Бестужев і ін З усіх нарисових форм подорожній нарис у найбільшій мірі претендує на авантюрність сюжету (первісний зміст слово «авантюра» «пригода»).Подібна авантюрність задається самим характером підготовки даного типу публікації.Оскільки подорожній нарис являє собою опис якихось подій, пригод, зустрічей з різними людьми, з якими автор стикається в ході свого творчого подорожі, то і сюжет нарису відображає собою послідовність цих подій, пригод, зустрічей, які є змістом подорожі (пригод) журналіста. Подорожні нариси можуть переслідувати різні цілі. Так, головним для журналіста може стати показ того, як у різних містах, районах, через які він проїжджає, вирішується якась одна проблема (наприклад, як держава піклується про інвалідів).

Портретний нарис. Предмет особистість. Для автора дуже важливо виявити «ділянку» на життєвому шляху героя, який містить якісь неординарні труднощі, має драматичним ... Знайти повноцінний портретний нарис на сторінках сучасної української преси досить не просто. Більшість портретів відомих людей виникають найчастіше в результаті відносно короткого викладу