- •Предметом науки ідпу є вивчення винекнення, розвиткуі зміни типів і форм держави і права, боротьби укр. Народу за утвердження в Україні державності і правової системи.
- •Укр. Народ є автохтон (з грец. Походження – місцевий)
- •На початку 7 століття скіфи посіли у степах пн. Причорномор»я, створивши перше велике політичне об*єднання.
- •Античні міста-держави
- •5. Боспорське царство
- •6 .Зародження класового ладу і формування державності у східних слов"ян. Утворення Давньоруської держави - Київської Русі (6 - початок 12 ст.)
- •Суспільний лад Київської Русі у другій половині 9 - першій третині 12ст.
- •9. Право Давньоруської держави у другій половині 9 - першій третині 12 ст.
- •10. "Руська правда" - пам"ятка стародавнього феодального права.
- •11. Судочинство і судові органи в Київській Русі
- •4. Злочини проти сім`ї і моральності.
- •13. Утворення Галицько-Волинського князівства
- •14.Суспільний і державний лад Галицько-Волинського князівства
- •16. Сусп. Лад Укр. У литовсько-польський період (друга половина хiv- друга половина xviIст.)
- •17. Держ. Лад на укр. Землях в литовсько-польську добу (друга половина 14 — перша половина 17 ст.)
- •18. Джерела, основні риси і зміст права на Україні в литовсько-польський період (друга половина 14 — перша половина 17 ст.)
- •19. Литовські статути і ї характеристика.
- •20.Виникнення укр. Козацтва: різні концепції в історичній літературі (кінець 15 — перша половина 17ст.)
- •23. Антикріпосницький і національно-визвольний характер народної війни
- •24. Зміни в суспільному ладі в ході національно-визвольної боротьбу українського народу за свою державність.
- •26.Джерела та розвиток феодального права в Гетьманській державі.
- •28. Юридичне оформлення входження України до Росії (2пол. XviIст.)
- •27. Правове становище України під протекторатом російського царя. Березневі статті 1654р. Царська жалувана грамота від 27 березня 1654р.
- •30. Політичний лад. Адміністративно – політичне становище України.
- •36.Територія і господарство України в першій половині 19ст.
- •37.Суспільний і державний устрій після ліквідації Української державності (перша пол..19 ст.)
- •39.Територія,суспільний лад і державний устрій в західноукр. Землях
- •40.Судова система і право в західноукр. Землях (в кінці 18-перш.Пол. 19 ст.)
- •41. Сусп. Лад Укр. В період утвердження і розвитку капіталізму.
- •42. Державний устрій Укр. В період утвердження і розвитку капіталізму ( 2 пол. 19 ст.)
- •43.Джерела, основні риси права і судочинство Укр. В період утвердження і розвитку капіталізму.
- •44.Утворення дуалістичної Австро – Угорської монархії в1867р. Органи влади і управління. Виборча система.
- •45. Орг. Урядової адмін. І самоврядування в Галичині, Пн. Буковині та в Закарпатті в 2пол. 19ст.
- •50. Цивільне, адм., крим.Зак-во на у. В період з 1900 до лютого 1917р.
- •61. Україна і утв. Срср...
- •62. Адмін.-терит. Реформа в Укр. Утв. Автономної Молд. Республіки (20-ті рр.)
- •63. Основні риси права. Кодифікація законодавства усрр (20 –ті рр.).
- •64. Конституція урср 1937 р.
- •65.Розвиток галузей рад. Права на Укр. На основі загальносоюхних закон. Актів. Віднесення крим. Закон……
9. Право Давньоруської держави у другій половині 9 - першій третині 12 ст.
Утворення Київської держави супроводжувалось формуванням феодального права. Найдавнішою його формою були звичаї, що склалися у процесі спілкування людей, увійшли в звичку, побут і свідомість певної групи чи всього населення. Звичай став основним засобом регулювання поведінки людей у первіснообщинному суспільстві. З виникненням держави панівні класи пристосували деякі звичаї до своїх інтересів, санкціонували та забезпечували їх використання примусовою силою держави. Так виникло звичаєве право, що стало важливою формою права у рабовласницьких державах. Воно поширювалося також і в період феодалізму ((до виникнення абсолютної монархії).
Уже з Х ст. з'являється князівське законодавство Ще за часів Олега у договорі з греками 911 р. є згадка про приписи «руського закону». Особливе значення мають статути князів Володимира Великого та Ярослава мудрого, які внесли важливі нововведення у фінансове, сімейне і кримінальне право. Найголовнішою пам'яткою. права Київської Русі є Руська Правда, що зберегла своє значення і в наступні періоди історії й не тільки для українського права. Окрім цього, Руська Правда має чимале значення не тільки як пам’ятка законодавства Київської держави, а й як джерело пізнання розвитку державної організації та господарства, подібно до капітуляріїв франкського короля, засновника династії Каролінгів Карла Великого.
Історія Руської Правди складна. Питання про її походження, а також і час складання її найдавнішої частини ще повністю не досліджене. Деякі автори (наприклад, академік Б. Греков) відносять це навіть до УІІ ст.. Однак більшість сучасних дослідників поєднують Руську Правду з ім'ям Ярослава Мудрого. Суперечливим залишається і питання про місце видання цієї частини Руської Правди. У літописі вказується Новгород, але чимало авторів називають Київ.
Початковий текст Руської Правди до нас не дійшов. Однак відомо, що сини Ярослава у другій половині XI ст. істотно доповнили та змінили його, створивши так звану Правду Ярославичів. Тепер відомо 106 списків Руської Правди, складених XIII—XVII ст., які прийнято поділяти на три редакції — Коротку, Розширену та Скорочену. Кожна з редакцій відображає певні етапи розвитку феодалізму в Київській Русі. Коротка редакція найдавніша (XI ст.). Вона складається з Правди Ярослава, або Найдавнішої Правди, Правди Ярославичів, або Статуту Ярославичів, Покону вірного та Статуту мостникам. Останній належить до важливих пам'яток новгородського адміністративного законодавства. Він присвячений організації мостіння (брукування) головних торгових магістралей Новгорода і доріг, що вели до пристаней і на міський торг. У сучасній літературі існують три можливих варіанти-датування Статуту. Професори С. Юшков і М. Тихомиров пов'язували його з кінцем XII ст., Б. Рибаков і Л. Черепній — з 30-ми роками XIII ст., В. Янин — з часом князювання Ярослава Ярославича (1265—1270 рр.).
Правду Ярослава Мудрого складено ймовірно у 30-х роках XI ст. Норми цієї найдавнішої Правди відображають суспільні відносини ранньофеодального періоду. Зберігається, хоч і зі значним обмеженням, інститут кривавої помсти. Предметом правового захисту є переважно життя, тілесна недоторканість і честь дружинної знаті та її військового спорядження, челядь. Відсутні норми, спрямовані на захист феодального землеволодіння.
Правду Ярославичів складено у 50—60-х роках XI ст. У ній, на відміну від Правди Ярослава, дуже чітко визначено феодальну сутність регульованих нею суспільних відносин. Майже всі норми спрямовані на захист князівського феодального маєтку, земельної власності князя тощо. Тут чітко виражено специфіку феодального права, як права-привілею, тобто неоднакового підходу до захисту інтересів різних соціальних груп. Панівні класи забезпечувалися правовою охороною значно краще, ніж інші верстви населення. Так, за вбивство селянина чи холопа сплачувався штраф 5 гривен, а за князівського дружинника — 80.
Щодо чіткого періоду написання Розширеної редакції Руської Правди, дослідники не мають єдиної думки, її створення відносять до часу князювання Володимира Мономаха, (1113—1125 рр.) або його сина Мстислава. Не менш суперечливе питання про час виникнення складових частин цієї редакції — Суду Ярослава Володимировича та Статуту Володимира Мономаха. Розширена редакція Руської правди, куди входять перероблені та доповнені норми її Короткої редакції, всебічно задовольняла інтереси феодалів, захищала їхню власність на землю, закріплювала безправ'я холопів, які перетворювались на кріпаків, визначала обмеження майнових та особистих прав різних категорій феодальне залежного населення.
Скорочену редакцію Руської Правди більшість дослідників розглядає як найпізнішу, створену на основі Розширеної редакції у XV чи навіть XVII ст.
На розвиток права Київської держави відчутно вплинуло запровадження християнства. Церква почала застосовувати різноманітні норми канонічного права, передусім візантійського, яке виникло на основі римського рабовласницького права, пристосованого до потреб феодального розвитку. Найдавнішими пам'ятками церковного права були церковні статути князя Володимира Святославича про десятини і церковних людей та князя Ярослава Володимировича про церковні суди. Ці статути збереглися у великій кількості пізніших переробок XIII—XIV ст., але початкові тексти відносять до періоду існування Київської держави. У їх основі лежать встановлення названих київських князів, де визначалися форми і розміри матеріального забезпечення церкви та межі церковної юрисдикції стосовно столичної київської митрополії. Ця обставина, а також те, що законодавцями у статутах були великі київські князі, а у створенні Статуту князя Ярослава брав участь київський митрополит Іларіон, зумовило чинність названих статутів на території всієї Русі. Водночас до їх текстів вносились нові норми, що відображали зміни у взаємовідносинах світської та церковної влади в окремих князівствах у процесі розвитку феодальних відносин, еволюції державного ладу і самій церковній організації. Церковні статути дають змогу визначити становище християнської церкви у державі. Бони закріплювали привілеї служителів церкви на «десятину» — десяту частину доходів, що залежне населення сплачувало церкві. Спочатку вона встановлювалася для спорудження й утримання Десятинної церкви (перша кам'яна церква у Києві, збудована руськими і візантійськими майстрами 989—996 рр.), а пізніше набула характеру повсюдного феодального податку, який збирали церковні установи.
Законодавство мало достатньо розвинену систему цивільно-правових норм. У статтях Руської Правди йшлося про встановлення права власності не тільки на землю й угіддя, а й на рухоме майно: на коней, знаряддя виробництва тощо. Право власності відрізнялося від права володіння, передбачався порядок відібрання власником виявленого ним свого майна, що знаходилось у володінні іншої особи. Законодавець по суті обґрунтовував неправомірне володіння, вимагаючи не тільки повернення свого майна, а й сплати компенсації за користування ним.