65. Робочий час і час відпочинку неповнолітніх.

Робочий час і час відпочинку неповнолітніх Відповідно до ст. 51 КЗпП України для неповнолітніх встановлюється скорочена тривалість робочого часу за­лежно від віку. Так, для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років, у тому числі для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул,- 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робо­чого часу, залежно від віку. Так, для учнів від 16 до 18 років - 18 годин на тиждень, від 15 до 16 років -12 годин на тиждень. Така скорочена тривалість робочого часу встанов­люється для неповнолітніх з метою охорони їх здоров'я, забезпечення нормального їх розвитку, поєднання робо­ти із навчанням. У зв'язку з цим для неповнолітніх вста­новлюються певні пільги. Зокрема, для них не встанов­люється випробувальний строк при прийомі на роботу; забороняється застосовувати їх пращо на роботах зі шкід­ливими або небезпечними умовами праці, на важких і підземних роботах, на роботах у нічний час і надуроч­них, не допускається робота в святкові дні. На неповнолітніх поширюються загальні правила сто­совно часу відпочинку (перерви, вихідні дні, святкові і неробочі, відпустки), як і для дорослих, і додаткові пільги. Зокрема, неповнолітнім надається відпустка в літній час або, за їх бажанням, в будь-яку іншу пору, тривалістю один календарний місяць (31 календарний день), і до за­кінчення 11 місяців безперервної роботи з її початку. Во­ни проходять обов'язковий медичний огляд при прийомі на роботу і щорічно, з метою охорони їх здоров'я і попе­редження професійних захворювань. Заробітна плата їм виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відпо­відних категорій при повній тривалості щоденної роботи. 

66.Спадкування за законом.

Успадкування – це перехід майнових прав та обов’язків померлого громадянина (спадкодавця) або такого який визнаний судом безвісно зниклим, до інших осіб (спадкоємців). Спадкове право урегульоване 6 книгою нового Цивільного кодексу.

Спадкоємство за законом застосовується тоді, коли: - заповіту немає; - заповіт визнано недійсним; - спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовилися прийняти її; - відсутня умова набуття спадщини спадкоємцями за заповітом, якщо заповіт був складений з умовою. Спадкоємці за законом призиваються до спадщини в порядку черги. Цивільне законодавство передбачає 5 черг спадкоємців.

1 черга – у рівних частках діти й батьки спадкодавця і той з подружжя, який його пережив. При цьому не важливо діти рідні чи всиновленні,вони мають однакові права.

2 черга – рідні брати, сестри, дідусі й бабусі, як з боку батька так і з боку матері.

3 черга – рідні дядько та тітка спадкодавця.

4 черга – особи які проживають зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини.

5 черга – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, утриманці спадкодавця.

Не мають права на спадкування ні за заповітом ні за законом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця, чи будь-якого з можливих спадкоємців. Не мають права на спадкування батьки після дітей, щодо яких вони позбавленні батьківських прав і не були відновлені у цих правах на момент відкриття спадщини, особи, шлюб між якими визнаний судом недійсним.