мистецтво

Декоративний малюнок як складова частина декоративно"при"

кладного мистецтва призначений, разом з іншими виразними засобами цього виду образотворчого мистецтва, задовольняти естетичні потреби людей. До специфічних видів декору відносяться зображення сюжетів, символів і орнаменту.

ВИДИ ДЕКОРАТИВНИХ КОМПОЗИЦІЙ ТА ЇХ

ПРИКЛАДНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ

Сюжетне зображення — це композиція, нанесена на поверхню

предмета (скринька, ваза, глечик тощо), яка відтворює певне явище,

подію, конкретну людину або річ.

Символічне зображення (від грецьк. “symbolon” — умовний знак,

прикмета) — відтворення умовного образу, який позначає ту чи іншу ідею, поняття (герби, емблеми, знаки тощо). Здавна основним видом оздоблення виробів декоративно"прикладного мистецтва був орнамент(від лат. “ornamentum” — прикраса) — візерунок, побудований на ритмічно організованому сполученні зображувальних елементів, виконаних засобами живопису, опалювання, різьби, інтарсії, графіки тощо.

Загальні стилістичні ознаки орнаментального мистецтва визна"

чаються особливостями образотворчої культури даного народу, маютьпевну сталість протягом того чи іншого історичного періоду і мають яскраво виражений національний колорит.

У кожному окремому випадку властивості орнаменту залежать

також від призначення, форми та матеріалу тієї речі, яку він оздоблює.

За закономірностями побудови частіше за все визначають три широко розповсюджених різновиди орнаменту: замкнені орнаменти, орнаментальні стрічки та сітчасті орнаменти.

Замкненим орнаментом називають візерунок, угрупований у зам"

кнених формах — колі, квадраті, прямокутнику. Ним оздоблюють поверхню предмета або головні його частини, відтворюючи динамічне напруження форми чи її спокій. Таким орнаментом оздоблюють тарілки, блюда, підноси, хустки, скатерки, стіни, підлоги, стелі, скринькитощо.

Залежно від зображувальних завдань, створення, наприклад, враження обмеженої площини, візерунок наносять на краї тієї чи іншої фор"ми та кути; і, навпаки, для поширення площини візерунок наносять в її середині, привертаючи тим самим увагу до неї, тоді як краї залишаються поза увагою.

Для посилення цілісності тієї чи іншої речі заповнюють візерун"

ком як середину площини, так і її краї.

За принципами замкненого орнаменту будуються й символічні

композиції — емблеми, герби, знаки.

Орнаментальною стрічкою називають візерунок, декоративні елементи якого створюють ритмічний ряд з відкритим двостороннім рухом, який вписується у стрічку. Існують симетричні орнаментальні стрічки, що будуються уздовж або упоперек вісі симетрії. Відповідно до цього, вони використовуються для посилення враження рівноваги, статики.

Асиметричні орнаментальні стрічки, які будуються за принципом

вільних ритмічних повторів, використовуються для посилення враження руху.

Орнаментальними стрічками оздоблюють деталі одягу, посуд, інте"

р’єри приміщень тощо.

Сітчастим орнаментом називають візерунок, елементи якого роз"

міщені по всій поверхні. Він використовується для оформлення одягу,інтер’єру приміщень тощо.

За образотворчим началом розрізняють орнаменти: рослинні, гео1

метричні й тератологічні (від грецьк. “teras” — чудовисько) — стилізоване зображення казкових звірів, птахів, переплетень рослинних і тва"ринних мотивів; іноді цей орнамент називають зооморфним (від грецьк.“zoon” — тварина + “morphe” — форма).

Малюнок або візерунок, який прикрашає той чи інший виріб де"

коративно"прикладного мистецтва, незалежно від свого змісту, повинен відповідати таким вимогам: сполучатися із цілим, укладатися в його межах, відповідати пропорціям, додержуватися відповідних розчленувань, ритмічної упорядкованості та призначенню. Завдяки зазначеному, він набуває змістовності, декоративної виразності композиційно"пластичноїбудови.

Знайомство з творами декоративного мистецтва та оволодіння

декоративним малюванням як діяльністю починається з дошкільного дитинства. Твори зазначеного виду образотворчого мистецтва приваблюють увагу дітей своєю барвистістю, прилучають до скарбниць національної культури, виховують естетичний смак.

Успішність оволодіння дітьми декоративним малюванням вима"

гає вирішення таких завдань:

• збагачувати уявлення про особливості народного та декоратив"

но"прикладного мистецтва, численне призначення його ви"

робів, різноманіття засобів оздоблення їх зовнішнього вигляду; виховувати інтерес до зазначеного виду образотворчого ми"

стецтва; на його кращих зразках виховувати естетичний смак;

• стимулювати бажання щодо оволодіння декоративним малю"

ванням, спонукати до естетичного оздоблення інтер’єру гру"

пової кімнати, речей побуту;

• розвивати здібності: зорової оцінки форми виробу декоратив"

но"прикладного мистецтва та елементів, що прикрашають його

зовнішній вигляд; почуття кольору, ритму, симетрії, композиції;

• формувати знання: про призначення, зміст, зображувальну мову

та виразні засоби декоративного малюнка; фарбуючі матеріа"

ли, інструменти та технічні прийоми зображення типових для

того чи іншого напрямку елементів орнаменту; раціональну по"

слідовність організації зображувального процесу при створенні

типових за побудовою декоративних композицій;

• формувати вміння та навички: координування дій ока та руки;

розвиненості руки; володіння технічними прийомами зобра"

ження елементів орнаменту, відповідної складності для того чи

іншого віку дітей та стадії оволодіння діяльністю.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ОВОЛОДІННЯ ДІТЬМИ

ДЕКОРАТИВНИМ МАЛЮВАННЯМ

Середня група. Перше знайомство дітей з особливостями декора"

тивного малювання здійснюється в середній групі дитячого садка. Збагачення уявлень про призначення декоративного малюнка, виховання естетичного ставлення до виробів декоративно"прикладного мистецтва відбувається на підставі порівняльних характеристик зовнішнього вигляду різноманітних предметів побуту, зразків національного одягу, оформлення фасадів та інтер’єрів житлових та громадських споруд

тощо.

Рішенню цих завдань сприяють екскурсії в краєзнавчий музей,

відвідування виставок творів відповідного змісту, бесіди та розповіді з ілюструванням зразків народного та декоративно"прикладного мистецтва і оволодіння безпосередньо виконавською та творчою діяльністю з декоративного малювання.

У процесі обстеження тих чи інших зразків декоративно"приклад"

ного мистецтва слід звернути увагу дітей на особливості елементів візерунка, спрощення їх форми в порівнянні з реальним предметом; супідрядність залежно від виконуваної функції — головні та другорядні; засоби їх виділення — розміром, кольором і місцем на площині: порядок композиційної організації — ритм, побудований на строгій метричній основі, симетрія.__ Перші завдання, що пропонуються дітям на цьому етапі, спрямовані на створення орнаментальних стрічок, присвячених рослинним мотивам.

Декоративними елементами візерунка можуть бути різноманітне листя, квіти, фрукти, овочі, ягоди, колосся пшениці та інше. Використанню зазначених елементів передує вивчення дітьми засобів їх стилізації в українському декоративному мистецтві.

У процесі виконання цих завдань діти засвоюють принципові підходи до композиційної організації елементів візерунка — ритм пов"торів однакових за зовнішніми ознаками елементів; чергування різних за формою, розміром або кольором елементів візерунка, з урахуванням структурних варіантів чергування — через один, через два і т. д.; симетричнапобудова композиції візерунка від вісі симетрії, розміщеної упоперек або уздовж стрічки.

Ускладнення завдань з декоративного малювання полягає в побу"

дові замкнених орнаментів на площинах круглої, квадратної та прямокутної форм. В уявленні дітей запропоновані площини бажано конкретизувати за призначенням: блюдце, тарілка, піднос, рушник, скатерка та інше.

За змістом запропоновані орнаменти можуть бути присвячені рос"

линним мотивам, але з більш визначеною тематикою і використанням відповідних за змістом і кольором декоративних елементів візерунка, наприклад: осінній, зимовий, весняний, літній мотиви; або присвячений одному якомусь предмету — ромашці, ялинці тощо.

Знайомство дітей з раціональними підходами до організації зобра"

жувального процесу полягає у повідомленні найбільш зручної поетапності побудови орнаменту, наприклад: у стрічковому орнаменті, в якому елементи візерунка розміщуються за принципом ритму повторів, краще починати виконання завдання зліва направо або зверху вниз, по"перше, тому що контролюється якість їх розміщення, по"друге, зображення не буде пошкоджене рукою; при чергуванні елементів візерунка зручніше спочатку розмістити елементи одного якогось кольору, наприклад, акценти або однотипові їх деталі, а потім приступити до відтворення друго"

рядних елементів; у симетричних композиціях краще починати зображення орнаменту з центрального елемента, а потім — відповідно ліва або верхня половини, права або нижня половини.

При створенні замкнених орнаментів процес зображення починається із заповнення центральної частини площини (якщо за задумом там є в наявності декоративний елемент), а потім — її краї у тій же послідовності, що й у стрічковому орнаменті (у площин квадратної або прямокутної форми заповнюються кути, а потім — краї).

Для виконання завдань з декоративного малювання використову"

ються різноманітні фарбуючі матеріали та інструменти: кольорові олівці,_ якщо декоративні елементи візерунка дрібні; гуаш, пензлі круглі різних розмірів, тампони для зображення однакових за формою, розміром та кольором декоративних елементів; щільний папір або картон. При необхідності використовується кольоровий папір, попередньо наклеєний на

щільну основу (папір або картон).

Старша група. Наступне ускладнення завдань декоративного ма"

лювання полягає у формуванні в дітей уявлень про зображувальні та виразні особливості найбільш поширених в Україні його стильових напрямків і використанні найбільш посильних з них у практичній діяльності. Крім того, дітям надається можливість оздоблювати предмети, різноманітні за призначенням та конструктивною будовою.

Так, у діяльності дітей удосконалюються й збагачуються не тільки

рослинні мотиви, але й використовуються образи тварин, птахів, риб, людини, що, у свою чергу, дає можливість відтворювати у візерунках персонажі улюблених казок, мультиплікаційних фільмів та інше. Успішному використанню зазначених елементів сприяє те, що в предметному та сюжетному малюванні діти здебільшого оволодівають засобами сприймання і відтворення об’єктів, які значною мірою стилізовані за формою.

Разом з тим, використання зазначених об’єктів у декоративному

малюванні ставить перед необхідністю врахування специфічних для цього виду образотворчого мистецтва стильових умовностей і вимог до структурної побудови композиції — сполучення окремих елементів візерунка між собою та з цілим, супідрядність другорядних елементів головному, додержання відповідних розчленувань об’єкта, вдало знайдений масштаб зображення, ритмічна організація елементів на строгій метричній основі та інші. Із зазначеними особливостями декоративного малювання діти в доступній формі знайомляться під час сприймання творів народного і професійного декоративно"прикладного мистецтва, а також безпосередньо в ході виконання практичних завдань.

Ознайомлення дітей у доступній формі з творами народних майстрів свого краю, а також із зображувально"виразними достоїнствами декоративно"прикладного мистецтва Вінниччини, Гуцульщини, Дніпропетровщини, Київщини, Полтавщини, Ровенщини, Харківщини та інших областей України дає змогу сформувати в них не тільки певні уявлення про масштабність за призначенням і стильове різноманіття декоративного

малювання, але й залучити до національної культури, успішно вирішувати завдання морального та естетичного виховання.

Ускладнення практичних завдань декоративного малювання поля"

гає в успадкуванні дітьми окремих, найбільш характерних для того чи іншого напрямку засобів виразності відтворення орнаментів. Наприклад,_ сприятливою умовою для вирішення цих завдань на даному етапі можуть __служити українські мальовки. Дітей приваблює в них казкова виразність силуета, пластичність форм та контрастна декоративність кольору, міцний зв’язок візерунка з аркушем паперу і, нарешті, різноманітність їх використання — для оздоблення керамічного посуду, деталей одягу, внутрішнього й зовнішнього оформлення будівель народної архітектури тощо.

Не менш важлива якість для використання українських мальовок у

навчально"виховному процесі дошкільного закладу полягає в її порівняно спрощеній техніці. Для їх відтворення використовуються знайомі дітям матеріали: гуаш, акварель, темпера. Всі розмалювання виконуються відразу, без підготовчої роботи олівцем. Найбільш поширеними технічними прийомами, що створюють відповідне стильове звучання, є: мазок від

себе, мазок на себе, перехідний мазок та інші мазки, доступні оволодінню дітьми дошкільного віку. Прийомом “мазок від себе” малюють широкий з поступовим звуженням елемент; “мазком на себе”, навпаки, досягають вузького з послідовним поширенням елемента; “перехідним мазком” надається можливість відразу передати багатокольорове зображення елемента (для цього у відповідній послідовності набирають на пензель 2"3

кольори і одним мазком залишають пляму необхідної форми з поступовим переходом одного кольору в інший).

Накопичені уявлення про призначення декоративного малювання і

різноманіття його відтворення дають можливість використовувати ті чи інші варіанти оздоблення об’єктів або їх деталей у предметному та сюжетному малюванні, ліпленні.

Декоративне малювання – створення візерунків. Візерунки бувають геометричні і рослинні. Візерунки виконуються в смужці або в різних геометричних фігурах (квадраті, прямокутнику, колі тощо).

в) Декоративне малювання, як і всі види образотворчого мистецтва, розвиває у дитини відчуття прекрасного. Витвори народного декоративного мистецтва близькі дітям барвистістю, простотою композиції. Знайомлячи дітей з витворами декоративного мистецтва різних областей і народностей нашої країни, педагог повинен виховувати у дітей відчуття любові до Батьківщини, пошану до праці людей, що створюють ці витвори мистецтва.

Декоративне малювання вирішує наступні завдання:

розвивати у дітей відчуття композиції у зв'язку з побудовою узору на різних формах;

розвивати відчуття кольору;

розвивати здібності розрізняти стилі в декоративному мистецтві і використовувати їх окремі елементи в своїй творчості;

удосконалювати технічні навики в малюванні пензлем і олівцем.

Навчаючи дітей декоративному малюванню, педагог повинен розвивати у них уміння бачити взаємозв'язок між всіма компонентами узору, кольором, композицією, елементами форми.

Дитині необхідно відчути і зрозуміти, як в залежності від призначення і форми предмету змінюється орнамент, який його прикрашає. Звідси вона взнає про значення, доцільність оформлення, зв'язок форми і змісту. Програма «Малятко» передбачає такі завдання з декоративного малювання: учити малювати за мотивами української вишивки, кераміки, килимарства, писанкарства, народних іграшок; виконувати візерунки на прямокутнику, квадраті, крузі, різних плоских паперових формах, що іміту­ють предмети побуту. Формувати вміння ритмічно розміщу­вати елементи візерунка по всій площі, по краях, у середині; використовувати елементи візерунка: лінії, мазки, крапки, кружечки, кільця; кольорові поєднання властиві для вишив­ки та кераміки.

Тематика занять пропонується така: килимова доріжка, гарна хустинка, килимок, рушник, серветка, скатертина, кухлик, чашка, блюдце, тканина на сукню, яєчко-крапанка, рукавичка, пташка, рибка, димківський коник, лялька.

Діти, знайомлячись з декоративним малюванням, повинні навчитися ясно уявляти собі, що таке ритм і симетрія, без чого декоративне мистецтво не може існувати.

У декоративному малюванні розвиток відчуття кольору виділяється як важливе завдання. Колір в розписному орнаменті тісно пов'язаний з композицією, в узорі вони невідокремлені один від одного. Опанувати всіма можливостями колірних поєднань діти дошкільного віку, природно, не можуть, хоча відчуття кольору починає розвиватися ще в переддошкільному віці.

Завдання використання кольору в декоративному малюванні ускладнюється починаючи з найбільш яскравих, контрастних поєднань і закінчуючи відтінками теплих і холодних кольорів в різних поєднаннях. Здійснення цих завдань можна почати тоді, коли діти опанують малювання простих образотворчих форм, оскільки потім буде потрібна концентрація уваги дошкільнят на новому завданні — розташуванні цих форм в певному порядку для отримання узору.

Первинних образотворчих навичок діти набувають в першій і другій молодших групах, причому деякі завдання в другій молодшій групі носять декоративний характер (наприклад, прикрасити краї хусточки смужками). Але основна мета такого заняття — не створення узору, а закріплення умінь проводити прямі лінії у різних напрямах.

Завдання навчання декоративному малюванню у середній групі наступні:

розвивати композиційні уміння в ритмічному розташуванні форм в узорі на смузі, квадраті, крузі;

розвивати відчуття кольору — уміння красиво поєднувати контрастні кольори;

розвивати уміння в малюванні різних великих і дрібних форм — простих елементів узору;

розвивати технічні навики в користуванні пензлем (легко торкатися паперу, роблячи крапки; діяти всією поверхнею пензля, проводячи смуги, мазання).

Завдання з декоративного малювання в середній групі за композиційними завданнями схожі з наклеюванням готових форм.

Спочатку діти вчаться проводити пензлем рівні лінії і наносити між ними мазки, що ритмічно повторюються, або крапки, чергувати мазки за кольором, міняючи їх положення, коли узор ускладнюється.

Мазок — найлегший для виконання декоративний елемент, оскільки він не вимагає особливо точних рухів і виходить легким прикладанням пензля до паперу. Тому спочатку в узор включаються мазки, а потім вже крапки. Крапка вимагає оволодіння новим прийомом роботи пензлем (пензель тримати вертикально) і достатньо розвиненої координації рухів, щоб тільки торкатися паперу кінцем пензля.

Композиція перших малюнків також найпростіша: ритмічне повторення одного і того ж елементу. Ритм руху руки, властивий людині, полегшує цей повтор і допомагає передачі ритму в образотворчих формах.

Чергування — складніший композиційний прийом, оскільки заснований на поєднанні декількох форм. Дітям середньої групи доступне чергування двох елементів за формою або за кольором.

Ускладнення програмового матеріалу йде за рахунок складнішої композиції і введення нових образотворчих елементів в узор. Окрім крапок і мазків, діти вчаться використовувати в узорі круги і кільця, з прийомами малювання яких вони знайомилися ще в молодшій групі.

У декоративному малюванні зображення цих форм трохи змінюється: вони меншого розміру, при малюванні повинні відповідати один одному по величині і, крім того, вони не пов'язані з образом предмету, що також робить їх зображення важчим для дитини.

Окрім смужки, діти вчаться розташовувати узор на інших формах — квадраті, крузі. Ці форми вимагають іншої композиції в узорі. Природно, що використовувати простий лінійний повтор тут не можна, оскільки у квадрата є сторони, кути, центр; у круга — край і центр.

в) У дітей середньої групи починає формуватися художній смак. Вони можуть назвати, які картини та ілюстрації їм більше подобаються, визначають явища природи, які передані зображувальними засобами. Вихователь знайомить дітей із скульптурою малих форм. В основному це народні іграшки: димківська, філімонівська та інші. Народна іграшка радує дітей своєю яскравістю, простотою і виразністю образу. Розглядання витворів народного мистецтва проводиться перед декоративним малюванням. Для розвитку уяви можна використати вирізані з паперу силуети філімонівського коника, корови, димківської ляльки. Перед дітьми виникає незвичайний яскравий образ іграшки народної.

Вихователь звертає увагу дітей на різноколірний узор з кругів, крапок, колечок. Після прикраси декоративним узором пташка дійсно стане красивою, казковою.

В окремих випадках з метою наочного пояснення способу зображення дається дидактичний зразок – це зображення, в якому ясно виступають ті риси, на які треба в даному випадку звернути увагу дітей, і прибрати все зайве. Зразок може бути виконаний нейтральним кольором без розфарбовування. Кольори діти застосовуватимуть самостійно. Зразок повинен бути грамотним і правдивим. В процесі пояснення діти називають частини, визначають їх відносну величину, розташування. Не допускаючи копіювання зразка, слід заохочувати доповнення зображення деякими деталями.

Вихователь повинен пам’ятати, що засвоєння елементів узору – мазків, крапок, смуг, кілець – є разом з тим і засвоєння якої-небудь технічної навички. Кожен елемент в узорі повторюється зазвичай кілька разів, тому у дітей є можливість вправлятися в його виконанні. Повторення мазків, крапок, смуг є в узорі рівномірним. При показі вихователь підкреслює ритмічність рухів, і коротким словом звертається до дітей, наприклад: «ще, ще», «так, так».

У таких випадках, коли узор створюється за зразком, важливе значення має сприйняття його дітьми. Перш за все вихователь дає дітям можливість побачити узор в цілому, потім виділяє елементи узору, називає їх, звертає увагу на їх повтор. Сухим пензликом вихователь показує на зразку повторні мазки, крапки, роблячи рухи, відповідні їх зображенню, потім уточнює послідовність виконання.

Показ способів створення узору після такого пояснення на зразку потрібні лише на перших порах і тоді, коли засвоюється новий технічний прийом, наприклад нанесення мазків притисненням пензлика. Якщо засвоюється тільки розташування узору, а елементи його знайомі дітям, показ не потрібний. Іноді можна викликати дітей, щоб вони намалювали на мольберті ті або інші частини узору.

Коли яка-небудь побудова узору дається вперше, зразок повторюється дітьми без змін. Але на наступному занятті вони можуть змінити кольори порівняно із зразком або доповнити узор новими елементами. У цих випадках у зразку намічається лише схема побудови узору. Подальші заняття проводяться без зразків.

Кожний зміст можна виразити по-різному. Тому слід застосовувати такі методи навчання, які не приведуть до одноманітності способів виразності. Наприклад, спосіб розташування зображення на вузькій смузі не може бути єдиним і обов’язковим у всіх випадках.

В своїх малюнках діти все частіше відображають те, що бачили в навколишньому світі чи при розгляданні ілюстрацій. Хоча їх роботи досить прості, вихователю необхідно викликати у дітей доброзичливе відношення до малюнків: «Як гарно прикрашений цей будиночок, він святковий завдяки вашим чудовим візерункам».

Якщо діти малюють декоративні елементи, то це повинно проходити в ігровій формі, щоб викликати інтерес у дітей до даного малюнку. Для того, щоб малюнки були виразнішими вихователь пропонує дітям папір різного формату. Зображення певного узору може бути передано в смузі чи на квадратному аркуші паперу. Варіанти композиційних рішень знаходить вихователь, так як дитині п’яти років ще важко це зробити.

При зображенні складних елементів узору вихователь використовує показ, який супроводжує з поясненням, яке допомагає запам’ятати послідовність дій. Наприклад від чіткості руху пензля вміння ритмічно проводити лінії різної інтенсивності залежить краса візерунку.

Крім того, малювання декількома фарбами потребує оволодінням навички промивання пензля, щоб зберегти яскравість і чистоту кольору фарби. Вихователь прагне до того, щоб діти малювали не лише візерунки, які дані в малюнку, а і придумувати нові на основі набутих знань. Діти це виконують з цікавістю. На кожному занятті вихователь прагне використати методи, які направлені на розвиток у дітей самостійних способів зображення. Ця самостійність має своє місце в тому випадку, якщо дитина завжди виконує завдання запропоноване педагогом.

У середній групі діти засвоюють прийоми декоративного малювання: широкі прямі лінії на весь ворс пензля, мазки в різному положенні, крапки, круги, кільця. Особливого значення набуває зміст занять. Т.С. Зернова пропонує побудувати заняття в такій послідовності, щоб була можливість поступово ускладнювати елементи декоративного малювання. Зернова видала навіть книгу «Естетичне виховання в дитячому садку», де розкрила весь зміст декоративного малювання. За порадами Зернової такий елемент як мазок широко застосовується в декоративних виробах і легко виконується – прикласти ворс пензля до паперу і підняти. Але розташувати мазок на папері можна по-різному: вгорі, внизу, навкіс і т. д. Якщо ж навчити послідовного оволодіння мазком від малювання простим способом до складного, то діти оволодівають цим елементом, і у них розвивається кисть руки. Вихователь проводить заняття, де використовує різноманітні кольори. Значна частина малюнків на білому папері. Використовується і кольоровий папір – сірий, беж, блакитний.

Щоб навчити дітей декоративного зображення, вихователь використовує різні методичні прийоми: наочні, словесні та ігрові. Формою унаочнення на занятті є натура, зразок, показ способу зображення.

Використання натури на початку занять дає можливість поновити в пам’яті дітей знайомий образ. Натура викликає у них певні емоції, дає можливість сприймати і самостійно переносити бачене в свою роботу.

На початку заняття діти разом з вихователем аналізують візерунок, виділяють під час аналізу найбільш суттєві ознаки. Особливо необхідне використання натури на заняттях, коли дітям даються нові знання з композиції декоративного візерунка, малювання нових елементів.

Крім натури, на заняттях використовується і зразок.

Зразок – це зображення, виконане вихователькою на занятті в тому матеріалі і в тій техніці, в якій працюватимуть діти. Він повинен відповідати вимогам доступності і викликати у дітей інтерес.

Використовується зразок, як і натура, на початку заняття. Вихователь аналізує з дітьми зразок, виділяє в ньому знайомі елементи і нові, колір, де і як розташовані елементи візерунка. Діти створюють декоративний малюнок за даним зразком.

На заняттях, де знання дітей закріплюються, треба використовувати кілька зразків. Кілька зразків можна використати і на заняттях, де діти самостійно заповнюють візерунком знайому форму і добирають елементи візерунка. Одні діти творчо виконують завдання, добираючи колір, елементи на свій смак, розташовують їх у візерунку за власним бажанням. Окремим з них це не під силу, і вони орієнтуються на зразки вихователя. На заняттях, де використовується 2-3 зразки, вихователь радить малювати візерунки близькі до якогось зразка, але добирати кольори самостійно.

Натура і зразок дають можливість дітям побачити, до чого слід прагнути, але вони не дають можливості побачити, як практично виконати роботу.