41. Поняття законодавства

Поняттясистемизаконодавства. В одних випадкахмають на увазітількисукупністьзаконів; в інших — закони, укази Президента Укра­їни і урядові постанови.втретіх — і цемайже стало традиційним — усячинна в межах країни (держави) сукупність нормативно-правовихактів.ЦЕ - уся система чинних, взаємодіючих нормативно-правовихактів. У більшповномуобсязіцепоняттяможе бути визначене як форма існування права, спосібна­данняюридичногозначення нормам права, засібїхорганізації та по­єднання в конкретністатті, нормативніприписи, нормативно-правовіакти, інститути та галузізаконодавства.Системізаконодавствапритаманна низка ознак, якіхарактеризуютьїї як статичну і функціональну:1) вона є елементомправовоїсистеми, більшширокої за обся­гом;2) система законодавствамаєвертикальну (ієрархічну) будову. Такабудоваозначаєрозташування в ній нормативно-правовихактівзалежновідїхюридичноїсили. Остання в свою чергувизначаєтьсямісцемвідповідногоуповноваженогонормотворчого органу в механіз­мі держави;3)горизонтальну структуру системизаконодавстваутворюютьйогогалузівідповідно до предмета правового регулювання;4) вона характеризуєтьсяцілісністю, системністю, єдиноюспря­мованістю. Кожний нормативно-правовий акт дієхоча і самостійно, але вєдинійсистемівідповідно до тих завдань і цілей, якізакріплені в конституції, законах, іншихвищих за юридичною силою актах. Крім того, кожний нормативно-правовий акт перебуває в ієрархічних, суб­підряднихзв' язках з іншиминормативними актами;5) система законодавствамаєінтегративний характер. Цяїївлас­тивістьвиражаєтьсявтому, що вона водночас є і юридичнимджерелом права, і формою йогоіснування. Від того, наскільки оптимально сис­тема законодавстваінтегрує в собі нормативно-правовийматеріал, залежитьефективність правового регулювання

Законодавствоможеістотновпли­вати на розвитокформування права. Отже, система законодавства і система права є поняттями одного ряду, але вони не тотожні. їхслідрозглядати як відносносамостійнікатегорії!

42.Поняття і види часу відпочинку

Час відпочинку – цевстановленийзаконодавством час, протягомякогопрацівникизвільняютьсявідвиконаннясвоїхтрудовихобов’язків і якийвониможутьвикористовувати за своїмрозсудом. ТрудовезаконодавствоУкраїнирегулюєрізнівиди часу відпочинку для того, щобпрацівникизмогливідпочити і відновитисвоїфізичні та душевнісили для роботи. Згідноіззаконодавствомосновними видами часу відпочинку є: – перерви протягомробочого дня( обідня перерва) – щоденнийвідпочинок ( не перевищувати к-ть дозволених годин роботи) – щотижневіднівідпочинку (вихідні: 2 дні або1) – святкові та неробочідні( 8 марта і т. д. )) – відпустки (щорічні!!!)

43.Поняття і видиюридичноївідповідальності

Юридична відповідальність — це міра покарання правопо­рушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (су­спільства), на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушень в перспективі і віднов­лення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав на Матеріальні і духовні цінності.Юридична відповідальність — це міра покарання, яка но­сить, як правило, публічний характер. Вона здійснюєтьсяабоможездійснюватисьвідіменідержави шляхом держав­ного примусу. В окремихвипадкахвідшкодуваннязбитківможевідбуватисьдобровільно без державного втручання. Юридичнавідповідальність повинна бути передбачена, як правило, в законодавстві, особливо в Кримінальномуко­дексі, Кодексі про адміністративніправопорушення. Всівидивідповідальностіслужатьпопередженнюновихправопору­шень.Здійснюється на засадах (прин­ципах): законності, обгрунтованості, невідворотності, інди­відуалізації і справедливості. Види розрізняють по суб'єктах її покладання, по характері застосовуваних санкцій (штрафні, правовідновлювальні), по галузевій приналежності:карна (сама стругаючи, є слідством тільки злочину, її вид і міру визначає тільки суд, кримінально-правові санкції визначаються тільки карним законом);адміністративна (являє собою покладання й реалізацію адміністративного стягнення, є слідством адміністративної провини, передбаченого законодавством про адміністративні правопорушення);дисциплінарна (виникає як слідство дисциплінарної провини, є правовою формою впливу на порушників трудової, службової, військової, навчальної дисципліни);матеріальна (являє собою відшкодування працівниками або службовцями збитку, заподіяного ними підприємству, установі, організації при виконанні своїх трудових обов'язків, припускає відшкодування прямого дійсного збитку («упущена вигода» не відшкодовується), підрозділяється на обмежену, повну, підвищену);цивільно-правова (наступає за здійснення цивільного правопорушення, тягне наслідки майнового й компенсаційного характеру, заснована на принципі повного відшкодування шкоди, припускає відшкодування збитків у вигляді позитивного збитку ( наприклад, втрата, ушкодження майна) і упущеної вигоди (неодержаних доходів),підрозділяється на договірну й позадоговірну)

44.Поняттядержави,основніознаки. Термін “держава” ми зустрічаємодуже часто в засобахмасовоїінформації та побуті. Протягомтривалогоісторичногоперіодуне булонауковоговизначенняцьогопоняття і йогозміст часто мінявся. Наприклад, французький король Людовік XIV ототожнював державу ізсвоєю верховною владою і говорив, що “держава — це я”. Вінмавпевнурацію, оскільки вся вищавлада належала йому, але ототожнювативладу одного монарха з державою не можна. В колишньому СРСР вживавсятермін (лозунг): “Держава — це ми”. Державу ототожнювали з усім народом. Хоча народ і громадянидужетіснопов'язані з державою, але ототожнюватиїх неправильно. В.І.Ленінототожнював державу з машиною для придушення одного класуіншим. Для певнихісторичнихперіодівтакіпорівнянняможливі, особливо коли існуютьавторитарніабодиктаторськірежими. В данихпорівнянняхвиражається суть держави, а не їїпоняття і визначення. Науковийпідхід до визначенняпоняттядержави, як і будь-якогоіншогопоняття, вимагаєвідмежуватиоднепоняттявідіншогоабовіданалогічнихсоціальнихявищ. Такими аналогічнимиабоблизькимисоціальнимиявищами є родове і громадянськесуспільство, політичніпартії, релігійні і громадськіорганізації, колонії, напівколонії, домініони, мафіозніорганізації. Держава відусіхцихсоціальнихявищвідрізняється такими найбільшважливимиознаками: 1) особливимапаратомпублічноївлади; 2) територіальноюознакою; 3) суверенітетомпублічноївлади; 4) наявністюзаконів, яківидає держава; 5) стягуваннямподатків, правом взяттякредитів і позик. 1. В родовому суспільстві не було особливого апаратупублічноївлади, оскількиуправлінняздійснювалосьвсіма членами роду або Радою старійшин на громадських засадах. Влада в родовому суспільствімаєсоціальний характер, а з виникненнямдержави вона набуваєполітичного характеру. Апаратпублічноївладивідрізняється і відсуб'єктівгромадянськогосуспільства. Робота в державномуапараті є основною, а в багатьохвипадках і єдиною. Держава є ядром політичноїсистемисуспільства і виступаєвідменівсьогонаселенняабопанівногокласучисоціальноїгрупи. Публічнавладамає свою систему державнихорганів, якіскладаютьсяісторично і маютьсвоїособливості. В своїйсукупності вони виступають як особливаполітичнаорганізація народу, панівногокласуабосоціальноїгрупи, яка використовуєїї для задоволеннясвоїх потреб і інтересівабоінтересів народу. Держава виступає і як суб'єктміжнароднихвідносинвідіменівсьогосуспільстваабо народу. Апаратпублічноївладискладаєтьсяізапаратууправління і апарату примусу. До апаратууправліннявідносятьсязаконодавча і виконавчавлада: парламент, Президент і йогоапарат, КабінетМіністрів, міністерства і відомства, місцевідержадміністраціїтощо. До апарату примусу відносятьсяармія, поліція (міліція), суди, прокуратура, виправно-трудовіколоніїтощо. Наявність в суспільстві особливого апаратупублічноївлади є головною ознакоюдержави. Цяознакадужетіснопов’язана з іншимиознаками. 2. Другоюознакоюдержави є наявністьтериторії. Територіядержавивизначаєтьсяїї кордонами. В територіюдержави входить суша, внутрішні моря, озера, ріки, зовнішні моря в межах 12-мильнсй зони (20 км) — територіальні води, континентальний шельф, повітрянийпростір в межах кордонів, дипломатичніпредставництва, посольства і консульства, торгові, пасажирські та військовіморські і повітряні судна, літаки і космічніапарати. Держава закріплюєсвоєнаселення за певнимитериторіями, встановлюєпевний режим проживання і пересування в межах території, а такожвиїзд за кордон, в іншідержави. Державнавладарозповсюджується на всіхгромадян і на всю територіюдержавиІзцимидвомаознакамипов'язанийінститутгромадянстваабопідданства, залежновідформиправління. Громадянство — цеполітико-правоваприналежність особи до певноїдержави. Територіядержавиможематипостійний і відноснотимчасовий характер. Без цієїознаки не можеіснувати держава, оскільки вся територія є власністювсієїдержави, матеріальною базою розвиткусуспільства. Без території держава не може бути суб'єктомміжнароднихвідносин. 3. Третьоюознакоюдержави є їїсуверенітет. Цяознакатакождужетіснопов'язана з іншимиознаками. Суверенітетдержавиозначає,щодержавнавлада — єдина в межах своєїтериторії, не залежитьвідіншихполітичнихвладвсерединікраїни і особливо відінших держав у вирішенніпитаньвнутрішньої і зовнішньоїполітики. Суверенітетозначаєтакож, щодержавнавлада (найвищіоргани) можевільноприйматитічиіншірішення в своїхінтересахабо в інтересахінших держав. Порушеннясуверенітетуведе до частковоїабоповноївтратинезалежностідержави. За цієюознакою держава відрізняєтьсявідколоній, напівколоній, домініонівтощо. 4. Держава і суспільство не можутьфункціонувати і розвиватись, якщонемаєзаконів. Тільки держава має право видаватизакони, які є загальнообов'язковими для всіхгромадян і посадовихосіб на всійтериторії. Законинаправлені на регулювання і охоронуекономічних, політичних та іншихсоціальнихвідносин і соціальнихцінностейсуспільства. Державнавлада є єдинимсуб'єктом, якиймаєтаке право, оскільки вона виступаєвідіменівсьогосуспільства, як ядро політичноїсистеми. Таких законів не мають права видаватиіншісуб'єктиполітичноїсистеми і громадянськогосуспільства. Законодавство є складовоючастиноюмеханізмуфункціонуваннявсієїдержави і суспільства. 5. Держава на відмінувідіншихсуб'єктівсуспільнихвідносин і родового суспільствастягуєподаткизісвоїхгромадян, підприємств і організацій, щознаходяться на їїтериторії. Крім того, держава бере займи і кредитиПодатки і займи йдуть на утримання державного апарату, бюджетнихорганізацій і розвитокзагальнонароднихсоціально-економічних і політичнихпрограм: будівництвоелектростанцій, дорігтощо. Крім того, держава має свою фінансову систему та гроші, без яких не може нормально функціонувати держава і суспільство; державнумову; національну культуру; державнісимволи — герб, прапор, гімн. Отже, держава — цеособливаполітичнаорганізаціяпублічноївлади, яка має свою територію, суверенітет, видаєзакони, стягуєподатки з метою нормального функціонуваннясуспільства, виступає як суб'єктміжнароднихвідносин і виражаєінтересивсього народу чипанівногокласу (соціальнихгруп).

45.Злочин: поняття та ознаки Злочином за КК України (ст. 7) визнаєтьсясуспільненебезпечнедіяння (діячибездіяльність), щопосягає на суспільний лад України, йогополітичну та економічнусистеми, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободигромадян, а так само інше, передбаченекримінальним законом суспільнанебезпечнедіяння, якепосягає на правопорядок. Ознакамизлочину єсуспільнанебезпека, кримінальнапротиправність, винність і караністьдіяння. Суспільнанебезпека - оціннакатегорія, щохарактеризуєтьсяпевнимидіямичибездіяльністю, завдаєшкодичистворюєзагрозуспричиненнятакоїшкодиоб'єктам, щоохороняютьсякримінальним законом. Ступіньсуспільноїнебезпекивизначаєтьсявсієюсукупністюознакзлочину: а) цінністю того блага, на яке посягаєзлочин; б) шкідливістюнаслідків, щонастають через учиненнязлочину; в) способом діяння; г) мотивами діяння, формою та ступенем вини. Згідно з КК України (ст. 7) не є злочиномдіячибездіяльність, що формально маєознаки будь-якогозлочину, передбаченогокримінальним законом, але не є суспільнонебезпечною. Друга ознаказлочину - кримінальнапротиправність - означає,щолишедіяння, прямо передбаченекримінальним законом як злочин, можевважатисязлочином. Третяознака - винність - означає,щодіяннявважаєтьсязлочинним, якщовоноздійсненеумисночи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діянняможе бути суспільненебезпечним, але якщо нема вини - це не є злочин. Караність, як ознаказлочину, означає, що за будь-якізлочини в законііснуютьпевний вид і термінпокарання. Є різніпозиціїщодовідмежуваннязлочиніввідіншихправопорушень. Одна з них базується на визначенніступенясуспільноїнебезпеки. Злочиномвважаютьнайбільшсуспільненебезпечніправопорушення.

Злочиномвизнаєтьсядіяння, вчиненесуб'єктомзлочину, тобтофізичноюосудноюособою, яка на момент йоговчиненнядосяглавіку, з якогонастаєкримінальнавідповідальність (ст. 18 КК). Не може бути визнанезлочиномприйняття (абонеприйняття) певногорішення не фізичною, а юридичною особою, а так само діяння, вчинене, наприклад, твариною, неосудною особою, а також особою, яка на момент йоговчинення не досяглавстановленого ст. 22 КК віку.

Винністьдіянняозначає,щовоновчиненеумисноабо з необережності. Застосуванняознаки «винність» у законодавчомувизначенніпоняттязлочинумає за мету підкреслити той факт, що у КК діє принцип суб'єктивногоставлення у вину, і щодіяння, вчинене за відсутністю вини, тобто за відсутністюпсихічногоставлення особи до діїчибездіяльності, не можевизнаватисязлочином. Так, не є злочином: а) рефлекторні, імпульсні,інстинктивніабоіншірухитіла, які не є результатом вольовоїповедінкиособи;б) рухитілаабовідсутність таких рухів, що є результатом тількичужоїволічивпливунепереборноїсили; в) діяння, можливістьнастаннясуспільнонебезпечнихнаслідківякого особа не передбачала і не могла передбачати (казус).