21. Загальна характеристика цивільного і торговельного законодавства

Нідерландів

Цивільний кодекс Нідерландів.

1811 рік – в Нідерландах було рецептовано Французький Цивільний кодекс.

Нідерланди стали частиною Французької імперії. Після звільнення цих

територій, починаючи з 1815-1816 років почалося формування власного

Цивільного кодексу, який прийнято у 1830, а зміни в 1835 році, тому

остаточно прийнято в 1838-1840 роках.

Ідеї реформування кодексу.

З 1838 по 1940 роки до кодексу не вносилися зміни.

1947 рік – прийнято Королівський декрет, що уповноважив професора Майерса

здійснити перегляд Нідерландського Цивільного кодексу.

Почав з того, що адресував 52 запитання парламентарям, як вони бачать

новий Цивільний кодекс.

Підготовлено за життя Майерса 4 книги з різними ступенями готовності.

Після смерті залучено до роботи послідовників професора, проте процес

втратив динаміку.

Уряд призначив до роботи суддю Верховного суду – Снайдерса – комісара з

підготовки Цивільного кодексу.

Його призначення допомогло згуртувати комісію й направити роботу в одному

напрямку.

Приймався частинами, окремими книгами поступово.

В атмосфері норм ситуації приймався, на відміну від ЦК (різні економічні

відносини).

Особливість – почав діяти до того, як його прийняли (на стадії проекту).

Структура. Складається із 10 книг (останні книги були найпроблемнішими –

право інтелектуальної власності, міжнародне приватне право). Приклад

еклектики (зібрання) – ЦК Нідерландів, але в кращому розумінні. Ввібрав у

себе елементи і Французького ЦК і Німецького ЦУ.

Книга 1: Право осіб і сімейне право.

Книга 2: Юридичні особи.

Книга 3: Майнове право. Загальна частина (інколи звучить назва як Загальна

частина спадкувального права). Крім загальних положень – набуття і

реєстрація майна. Реєстрація: набуття і припинення прав на майно,

володіння, управління чужим майном, спільне майно, узуфрукти, застави,

іпотеки.

Книга 4: Спадкове право.

Книга 5: Речові права (загальне визначення власності, право власності на

нерухомі речі, земельні сервітути, інші права на чужі речі – право

забудови, довгострокова оренда, право власності на рухомі речі.

Книга 6: Положення загальної частини зобов’язального права. Види

зобов’язань, наслідки невиконання зобов’язань, способи забезпечення,

деліктні зобов’язання, договори.

Книга 7: Окремі види договорів. Купівля-продаж, майновий найм, доручення,

посередництво, зберігання, порука як спосіб забезпечення.

Книга 8: Договори перевезення та транспортування.

Книга 9: Право промислової та інтелектуальної власності.

Книга 10: Міжнародне приватне право.

Грудень 1996 року – вперше поданий до парламенту.

Не пандектна система, бо немає загальної частини, але й не інституційна.

Нідерландський Цивільний кодекс має свій власний стиль, який виріс з

загальних засад європейського, континентального цивільного права (ближче

стоїть до Німецького ЦУ).

Нідерландський Цивільний кодекс відкриває широкий простір для суддівського

розсуду (засади доброчесності, розумності, справедливості).

В Нідерландському Цивільному кодексі відбиті ідеї міжнародних уніфікованих

правових актів (в тому числі – "Lex mercatoria").

Нідерландський Цивільний кодекс має завданням захист слабкої сторони

(особливо неповнолітніх, споживачів, малолітніх дітей, жінок, осіб, що є

жертвами незаконних актів).

Суддівський розсуд і застосування оціночних категорій (доброчесність,

справедливість, розумність) не ведуть до свавілля. Концепція розумності і

справедливості відіграла значну роль у формуванні громадянського

суспільства. Суддя не може бути абсолютно вільним, він пов’язаний.

Нідерландський Цивільний кодекс широко використовує принципи розумності і

справедливості.

Подібні норми закріплені і в ст.3 ЦК України під впливом Нідерландського

Цивільного кодексу