112.Загальна характеристика господарської системи періоду непу та її відображення в україн економічній літературі 20-х років.

Суперечність між ринковим і державним началами, що увиразнилася вже в дореволюційний період, була вирішена в роки воєнного комунізму загальним одержавленням господарства. З економіки була усунена категорія ринку зі всіма відповідними йому вартісними категоріями. Ігнорувалися об'єктивні економічні закони, тривав процес натуралізації економічних відносин, ліквідації цін, заміни купівлі-продажу організованим розподілом державних ресурсів. Це стало могутнім гальмом на шляху економічного відродження країни. Перехід до мирного будівництва, який вимагав зміни акцентів в економіці, зумовив появу нової моделі гос- подарювання, що ввійшла в історію як нова економічна політика (НЕП)

Неп як система регульованої ринкової економіки складалася» поступово впродовж 1921—1922 рр. В основу її було покладеної концепцію побудови соціалізму через державний капіталі:

Складовою моделі в економіці була адміністр-ринкова система господарювання, що ґрунтувалася на таких принципах:

— державна власність на велику та значну частину середньої промисловості, торгівлі, транспорту;

— державна монополія у зовнішній торгівлі;

— госпрозрахунок у промисловості, що діяв в обмеженому вигляді лише на рівні трестів (об'єднань підприємств), які перебували у власності держави;

— нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку;

— гальмування розвитку великого індивідуального господарства на селі.

X з'їзд партії (березень 1921 р.) ухвалив рішення про заміну продрозкладки натуральним продовольчим податком (продподаток), що поклало початок новій економічній політиці.

НЕП оцінювався сучасниками як перехідний етап. Але принципова відмінність в оцінюванні цього етапу пов'язувалася із трактуванням того, до чого веде цей перехід. Одні вважали, що попри утопічність своїх соціалістичних цілей, більшовики, переходячи до НЕПу, відкрили шлях капіталістичній еволюції господарства країни, а відтак неминучою є й перебудова полі- тичної влади в бік демократичної республіки

Один із лідерів меншовизму Л. Мартов за- значав, що більшовистська «партійна диктатура меншості та її логічний наслідок — систематичний терор» розглядалися їхніми творцями «як той «натиск», що має подолати історичну інерцію соціального середовища», «зробити соціалістичну країну, в якій 9/10 населення мріє стати дрібним буржуа». Із переходом до НЕПу більшовистська диктатура втратила «своє власне виправдання». Більшовицькі теоретики (В. Ленін, Є. Преображенський, Д.Троцький та ін.) дотримувалися інших поглядів. Вони розгля- дали перехід до НЕПу як тактичний хід, тимчасовий відступ, зумовлений несприятливим співвідношенням сил.

Перехід до НЕПУ передбачав формування ринку і ринкових відносин за трьома напрямами: а) відродження ринкових відносин на основі дрібнотоварного та приватнокапіталістичного гос- подарства; б) запровадження ринкових відносин у державному секторі економіки; в) формування інфраструктури ринку. ^:

Із запровадженням НЕПу формувалися ринки товарів, капіталу, цінних паперів, робочої сили, створювалася система інститутів, що забезпечують їх функціонування.

В Україні почали функціонувати банки як загальносоюзноґ" так і республіканського значення

За роки непу набуло розвитку приватне торговельно-промислове підприємництво

Серйозні зміни відбувалися в управлінні державними підприємствами. Перед ВРНГ України було поставлено завдання щодо створення господарських одиниць, пристосованих до умов ринкових відносин. Такими господ одиницями були визнані промислові трести, що працюють на комерційному розрахунку.

У перші роки непу сільське господарство України відбудовувалося дещо швидше, ніж промисловість. Але від початку відбудовні процеси в аграрному секторі стримуються страшним голодомором, що охопив основні зернові регіони краю у 1921-1923 pp. Але надалі відбудовні процеси пришвидшилися. Це можна пояснити тим, що дрібне, примітивне се- лянське господарство однозначно не потребувало таких коштів на відбудову, як промисловість

Надзвичайно важливу роль в реалізації нової економічної політики відіграло створення сталої грошової системи й стабілізація грошової одиниці, які були досягнуті в результаті проведення ірошової реформи 1922—1924 рр.

Водночас із грошовою провадиться податкова реформа, завдяки чому вже наприкінці 1923 р. основним джерелом прибуткової частини бюджету стають податки з підприємств, а не з населення