28. Виникнення середньовічних міст в Західній Європі та їх господарський розвиток. Корпоративні форми організації господарства. Еволюція цехового господарства.

 Причини виникнення західноєвропейських феодальних міст: 1) прогрес аграрного господарства (збільшення надлишкового продукту у с/г-ві та потреба і перспектива його обміну на ремісницьку продукцію); 2) 2-й поділ праці та його поглиблення (відокремлення ремесла від с/г-ва); 3) 3-й поділ праці (відокремлення торгівлі від ремесла) 4) відновлення торгівлі зі Сходом; 5) зацікавленість феодалів у додаткових джерелах доходів.

Основні риси процесу урбанізації Західної Європи: Урбанізація – (лат. urbanus – міський) 1) Два шляхи урбанізації: – відродження римських (античних) міст – Рим, Неаполь (80 тис.), Мілан (80 тис.), Париж (60 тис.), Тулуза, Генуя, Ліон, Бордо, Лондон, Бонн, Відень); – утворення нових міст – Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург. 2) виникнення і утвердження групи купців які спеціалізувалися на внутрішній торгівлі; 3) міграція із сільської місцевості (із світського або церковного помістя); 4) формування у містах нового суспільства (суспільство вільних людей, добробут яких залежав від результатів власної праці та підприємливості); 5) боротьба міських жителів з феодалами – власниками міст проти феодальних повинностей (комунальні революції); 6) утворення міст –комун у результаті комунальних революцій та здобуття ними права самоуправління. Комунальні революції (ХІ – ХІІІ ст.) сприяли формуванню системи прав та привілеїв західноєвропейських міст: 1. право обрання посадових осіб (мер, радники – магістранти, охоронці та ін); 2. особливе міське право („Магдебурзьке право”) і право суду на підставах незалежності від церковного і феодального (земельного) права; 3. заміна усіх поборів щорічним внеском колишньому власнику землі, на якій розташовувалося місто (як правило даний внесок був чисто символічним); 4. право стягування внутрішньоміських податків, формування бюджету та розподілу видатків (в основному на ополчення, військових найманців); 5. право ведення власної дипломатичної політики і екстериторіальність (недоторканість території, пільги); 6. право вільного соціального середовища (тобто реалізація принципу „повітря міста робить вільним”, за яким селянин-утікач, який прожив у місті рік та один день – ставав членом комуни, тобто вільним мешканцем міста);

Господарство та економічні функції міста:

1. функція експлуатації сільського населення на підставі екон методів (встановлення містом високих цін на ремісничі вироби і дефіцитні товари (сіль, перець, прянощі та низьких цін на місцеву с/г-ку продукцію);

2. функція трансформації господарства ( перехід від замкнутого натурального господарства до економіки відкритого типу з домінуванням товарно-грошових відносин);

3. функція галузевої структуризації (формування провідної ролі міста, як промислового центру, майстерні з поглибленням поділу праці та збільшенням кількості ремесел.

Розвивалась торгівля. Значно більшого розвитку зазнала зовнішня торгівля. Основними товарами на експорт були хутра, віск, мед, льон, шкіра, ювелірні вироби, зброя тощо. Завозили предмети розкоші — шовкові тканини, парчу, оксамит, зброю, ювелірні вироби, прянощі тощо.

Були встановлення стійкі ринкові зв’язки між окремими територіями західноєвропейських держав у вигляді регіональних ярмарків.

Розвивалась торг між містом і селом на основі таких організаційних форм, як міські ринки, сільські ярмарки. Утворились гільдії – об’єднання купців. Функції купецької гільдії: захист і охорона власності; створення монопольних умов у зовнішній торгівлі;

Боротьба міщан з феодалами зумовила також виникнення ремісничих цехів, головним завданням яких був захист ремісників від сваволі феодала. Такі цехи являли собою корпоративні організації ремісників однієї спеціальності. Найбільшого поширення вони на­були у XIII—XIV ст. Членами цеху були майстри, у майстернях яких працювали підмайстри та учні. Кожен ремісник виробляв свою продукцію від початку до кінця, розподілу праці не існувало.

Для того щоб стати цеховим майстром, необхідно було пройти етап учнівства (до семи років), попрацювати кілька років підмай­стром, після чого скласти іспит, виготувавши самостійно виріб, сплатити вступний внесок та влаштувати вечірку для членів цеху. Заборонявся будь-який прогрес техніки, обмежувалася кількість учнів та підмайстрів, регламентувалися постачання та збут готової продукції, заборонялася ро­бота при штучному освітленні, не дозволялася зміна технологічного процесу тощо. У таких умовах головним елементом вироб­ництва ставала виключно висока особиста майстерність самого ремісника. Так, у німецьких цехах екзаменаційною роботою для ковалів було виготовлення кінської підкови без зняття мірки (перед підмайстром, який екзаменувався, два-три рази проїжджали на коні, для якого потрібно було зробити підкову).