12.Відображення в обліку господарських операцій процесу виробництва.

Процес виробництва представляє собою 2-гу стадії кругообігу оборотних активів підприємства або господарських засобів.

Необхідною умовою процесу виробництва є поєднання живої і уречевленої праці. Витрати живої праці (оплата праці) і уречевленої праці (вартість предметів праці і засобів праці), в процесі виробництва, називаються витратами виробництва.

Запаси (предмети праці або оборотні активи), які використовуються в процесі виробництва, втрачають свою споживчу вартість, не втрачаючи вартості взагалі. Їх вартість лише змінює форму і перетворюється в один із елементів витрат на виробництво. Зменшення виробничих запасів призводить до збільшення витрат на виробництво на цю ж суму.

В обліку цей процес відображається так: Дт 23 - Кт 20

Засоби праці (необоротні активи), одного разу включившись в процес виробництва, тривалий час зберігають свої споживчі якості. Вартість засобів праці поступово, частинами, у відповідності до ступеню їх зносу переходить у вартість заново створеної продукції.

В обліку цей процес відображається так: Д-т 23 - К-т 13

Жива праця людини переносить вартість засобів праці у вартість готової продукції. Для визначення загальної суми заробітної плати і для розрахунків з кожним працівником передбачений рахунок 66 “Розрахунки за виплатами працівникам”. По К-т цього рахунку відображають суму нарахованої заробітної плати, а по Д-т - суми виданої заробітної плати і ті суми, що утримують із заробітної плати працівників (наприклад-сума податку з доходів фізичних осіб, суми зборів до пенсійного фонду та фондів соціального страхування). Дт 23 - Кт 66

Таким чином, за допомогою рахунку 23 “Виробництво” можна визначити з яких елементів складається собівартість продукції, контролювати розмір витрат і визначати шляхи їх зменшення.

13.Характеристика калькуляційних рахунків.

Калькуляційні рахунки. Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат, пов'язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію (визначають собівартість), то самі рахунки одержали назву калькуляційних. Якість складання калькуляції значною мірою залежить від правильності обліку виробничих затрат на калькуляційних рахунках.

До калькуляційних належать рахунки: "Виробництво", "Капітальні інвестиції" (субрахунки "Капітальне будівництво", "Придбання (виготовлення) основних засобів", "Формування основного стада" тощо). На дебеті калькуляційних рахунків відображають всі затрати, пов'язані з виробництвом продукції (виконанням робіт, послуг), а з кредиту цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної із виробництва продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Сальдо (дебетове) калькуляційних рахунків показує затрати у незавершене виробництво.

Схема калькуляційних рахунків

Дебет	Кредит
Сальдо - затрати у незавершене виробництво на початок звітного періоду Оборот - затрати на виробництво за звітний період (+) Сальдо - затрати у незавершене виробництво на кінець звітного періоду	Оборот - списання затрат, що включені до собівартості випущеної із виробництва готової продукції (робіт, послуг) (-)

Аналітичний облік на калькуляційних рахунках ведуть за окремими об'єктами і статтями затрат. Для визначення фактичної собівартості випущеної із виробництва готової продукції (виконаних робіт, послуг) до затрат у незавершене виробництво на початок звітного періоду додають затрати за звітний період і віднімають затрати у незавершене виробництво на кінець звітного періоду.

Використання калькуляційних рахунків в обліку має важливе значення для контролю за формуванням собівартості продукції (робіт, послуг), дотриманням режиму економії.