- •1. Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень".
- •2.Особливості розвитку господарства на стародавньому Сході.
- •3. Економічна думка стародавнього Єгипту та Месопотамії
- •5. Господарство античних країн
- •6. Економічна думка античного світу. Стародавня Греція - Ксенофонт, Платон, Аристотель.
- •7.Економічна думка античного світу. Стародавній Рим - Катон, Гракхи, Варрон, Колумелла.
- •9.Розвиток феодального землеволодіння у період Середньовіччя. Середньовічне місто. Розвиток ремесла. Цехи.
- •10. Трактати Лі Гоу, Мійосі Кійоюкі
- •11. Економічні ідеї Корану. Абу Юсуф, Ібн Хальдун
- •12. Економічні погляди Фоми Аквінського, Ніколи Орема та Георгія Пліфона
- •13. Особливості становлення феодальних відносин на українських землях. Розвиток ремесла і торгівлі.
- •14.Зародження економічної думки в Київській Русі. Єрмолай-Єразм та Іван Пересвєтов у Московській державі.
- •15. Первісне нагромадження капіталу та його особливості в різних країнах світу
- •17.Мануфактурний меркантилізм.
- •18.Іван Посошков та його книга "Про бідність і багатство''.
- •23. Промисловий переворот у країнах Західної Європи та сша
- •25. Особливості економічної терії д. Рікардо
- •32. Індустріалізація в країнах Західної Європи та сша у хіх ст.
- •33. Виникнення утопічного соціалізму. Томас Мор і Томмазо Кампанелла
- •35. Теоретичні проблеми "Капіталу" к.Маркса
- •36.Економічна модель соціалізму в працях Маркса і Енгельса.
- •37. Марксизм і сучасність
- •38. Друга технічна революція та її вплив на світове господарство.
- •40.Г.Госсен про основні принципи маржинального аналізу. Ж. Дюпюї, а. Курно, і. Фон Тюнен.
- •41.Австрійська школа маржиналізму. К.Менгер, ф.Візер, 0. Фон Бем-Баверк. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, є.Бем-Баверк, ф.ВІзер.
- •42.Кембрідзька школа маржиналізму
- •43.Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •44. Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
- •45.Виникнення національної економічної школи в Німеччині.
- •46.Нова історична школа в Німеччині.
- •47.Господарство Запорізької Січі
- •48. Міста та ремесла в Україні у хviii ст. Розвиток фінансової справи
- •49.Аграрна реформа на українських землях у хіх ст.
- •50. Промисловий переворот в Україні, його технічні та соціальні наслідки.
- •51.Економічні ідеї декабристів
- •53.О.І.Герцен, м.П.Огарьов, м.Г.Чернишевський та їх економічні погляди.
- •55.Економічна думка в Росії в іі пол. XIX -на початку XX ст.
- •56.Економічна думка в Україні в період підготовки та здійснення реформи 1861 року.
- •57. Ліберально-буржуазна екон. Думка в Україні в II пол. XiXст. (в пореформенний період)
- •58. Економічні погляди Подолинського.
- •59. Ліберальне народництво в Укр. П. Червінський т.Осадчий м.Левицький.
- •60. Політична економія в Україні в іі пол. 19 – поч. 20 ст. Та її еволюція.
- •62. Перша світова війна та її вплив на світове господарство. Версальська система.
- •64.Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та шляхи виходу з неї розвинених країн.
- •66.Економічна політика урядів Великобританії, Німеччини та Франції у 1930-х рр.
- •68.Військовий комунізм та неп у Радянському Союзі.
- •69. Новий індустріальний курс у срср
- •70.Економічні наслідки другої світової війни для різних країн світу.
- •71.План Маршалла та реформи л. Ерхарда. Німецьке „економічне диво”.
- •58.Революційно-демократична економічна думка в Україні в 2 пол. 19ст.
- •74.Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, п.Сраффа, н.Калдор.
- •79.Економічні реформи 1980-х рр. Рейганоміка і тетчеризм.
- •80."Ліве крило"лібералізму (фрайбурзька школа)
- •83. Теорія монополістичної та недосконалої конкуренції. Е.Чемберлін та Дж. Робінсон.
- •87.Соціально-економічні реформи доби „відлиги” в срср.
- •88.Соціально-економічна криза радянської системи в 1970-1980-ті рр. Спроби економічних реформ доби перебудови.
- •89.Основні етапи становлення та розвитку економічної науки в срср.
- •90.Радянська економiчна думка перехiдного перiоду. Методологiчнi дискусiї 20-30-х рр.
- •91.Розвиток економічної науки в срср та в Україні у 30-9о-х рр XX ст.
- •92.Розвиток світового господарства
- •93.Економічна інтеграція. Європейський Союз та інші інтеграційні об’єднання.
12. Економічні погляди Фоми Аквінського, Ніколи Орема та Георгія Пліфона
Фома Аквінський(1225/26-1274) Твори ”Сума проти язичників”, ”Сума теології”. Він виступав за централізацію влади і визнавав соціальну ієрархію, оскільки поділ на стани походить від Бога. У поглядах на торгівлю та торг прибуток він виправдовував торгівлю з метою одержання продавцем торгового прибутку для забезпечення себе та своєї сім’ї засобами існування і використання його для доброчинних справ. Правомірним вважався прибуток: 1)як плата за працю (продавець поліпшує якусь річ); 2)відшкодування витрат на транспортування товарів. Про походження грошей він дотримувався думки , що вони виникли внаслідок домовленності між людьми. Їх призначення – полегшити справедливий обмін. Засуджував лихварство.
Ніколо Орем(1323-1382)”Трактат про походження, природу, юр.підставу та зміну грошей”-думка, що гроші є штучним інструментом, якій люди винайшли для полегшення товарообміну. Золото та срібло стало грошима завдяки своїм прир властивостям. Ніколі Орему належить одна з перших спроб обґрунтувати металістичну теорію грошей. На основі своїх висновків про походження та природу грошей він підійшов до розуміння існування об'єктивних закономірностей грошового обігу. Намагається заборонити псування монет.
Георгія Пліфон(1360 -1452) стверджував, що земля повинна бути спільною (державною), а розподіл річного сукупного продукту -справедливим. Багатство створене завдяки поєднанню трьох чинників: праця, засоби вир-ва, управління. Вистуває проти участі церкви в розподілі продуктів. Обгрунтовує здійснення протекціонізму.
13. Особливості становлення феодальних відносин на українських землях. Розвиток ремесла і торгівлі.
З XIV ст. на українських землях починає діяти Магдебурзьке право — міське право, що виникло у XIII ст. в місті Магдебурзі (звідси й назва). За ним міста звільнялися від управління та суду великих князів чи королів, тобто одержували права самоврядування. Магдебурзьке право встановлювало порядок і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки та успадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Міщани сплачували лише державний податок на торгівлю й заняття ремеслом. Вони мали право використовувати на потреби міста грошові збори, встановлені міським правлінням (магістратом), податок від броварень, солодовень, воскобоєнь, млинів, земельних угідь, мали значні привілеї в галузі організації та регламентації стаціонарної торгівлі, ярмарків і ремесел.
«Руська правда» дає досить точне уявлення про систему грошових одиниць та їх функцію обігу і функцію нагромадження. На відміну від західноєвропейських держав раннього Середньовіччя, де лихварство вважалося гріховним, у Київській Русі воно законодавче регулювалось. Кодекс законів затверджував порядок забезпечення майнових інтересів кредитора, їх охорону, умови, за яких вимога щодо повернення позички має юридичну силу, порядок стягнення боргів тощо. «Руська правда» по суті не обмежувала розмір процента. Регулювання здійснювалося лише стосовно процента за позичку на порівняно короткий строк (від місяця до року). Позиковий процент у Київській Русі був дуже високим.
У документах пізнього Середньовіччя зафіксовано значне поширення в Україні вотчинної форми власності на землю, давалося тлумачення її як такої, що надавалася у спадкове володіння з дозволом обміну, дарування, продажу (маєтку). Ряд грамот зумовлював можливість вилучення вотчини у власника на користь держави, проте з наданням грошової компенсації, яка заздалегідь фіксувалася в «жалуваній грамоті» на право володіння вотчиною.
Ремесло. Виробничу основу більшості міст складало ремесло — дрібне ручне виробництво промислових товарів. Міський ремісник мав свої знаряддя праці, самостійно вів власне господарство, що базувалося на особистій праці з метою не одержання прибутків, а добуванням засобів для існування. Міське ремесло, на відміну від сільського, мало професійний характер. До провідних галузей ремісничого виробництва в Україні належали ковальське, шевське, кравецьке, а також деревообробні та харчові ремесла. В середині цих галузей поглиблювалася спеціалізація ремісників за вужчими спеціальностями. Так, у харчовій галузі були: різники, м'ясники, сальники, ковбасники; мельники, мірошники, крупники, гречаники; олійники, маслянники; пекарі, перепічники; хлібники, калачники, пирожники, сластьоники; пивовари, солодовники, винники, бражники, медівники та ін.