2.4. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності

Правові норми щодо охорони інтелектуальної власності закріплюють принцип правової охорони інтелектуальної власності – ніхто не має право використовувати об’єкт інтелектуальної власності без дозволу правоволодільця, тому будь-яке порушення використання об’єкта є порушенням закону, а особа, яка здійснила таке порушення – порушником закону.

Цей принцип стосується лише нематеріальних прав інтелектуальної власності, і не стосується товарів, в яких ці об’єкти втілені. Порушник неправомірно використовує об’єкт інтелектуальної власності.

Право на захист, закріплене ст. 15 ЦК України, дає юридичні можливості кожній особі, цивільні права якої порушені, оспорювати або вимагати визнати за нею певні права.

Право на захист – це надана уповноваженим особам можливість застосовувати правоохоронні заходи для попередження самого порушення або відновлення порушених прав¹⁴

В юридичній літературі виділяють 3 підходи до розуміння права на захист:

1) право на захист –це окрема правомочність, що входить до складу матеріального суб’єктивного права;

2) право на захист –це суб’єктивне цивільне право, що виникає з моменту порушення іншими матеріального суб’єктивного права;

3) право на захист є виключно процесуальним правом.

Захист права інтелектуальної власності – сукупність заходів, спрямованих на поновлення або визнання права інтелектуальної власності та захисту інтересів їх власників при порушенні або оспорюванні їх прав

Щодо порушників прав інтелектуальної власності в основному використовують термін «контрафактний товар». Контрафактний товар – це будь-який товар, вироблений без дозволу правоволодільця об’єктів інтелектуальної власності, втілений в цьому товарі.

Існує багато контрафактних товарів, в яких неправомірно втілені об’єкти, що охороняються: авторського та суміжного права, патентного права, маркетингові зазначення.

Слід зазначити, що термін «контрафактний товар» в національному законодавстві використовується щодо товарів, які неправомірно відтворені в рамках авторського та суміжного права.

Відповідно до чинного законодавства, товари, в яких втілений об’єкт авторського чи суміжного права, визнаються контрафактними, якщо вони відтворені, опубліковані і (або) розповсюджувані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Крім того, були використані будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав або мали місце підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління (ст.50 Закону «Про авторське право та суміжні права», ст.16 Закону україни «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»). Правопорушеннями такі дії визнаються і Договором ВОІВ по авторському праву та Договором ВОІВ по виконанню і фонограмам.

Для зняття або обходу технічних засобів захисту використовуються протизахисні прилади – будь-який технічний прилад або комп’ютерна програма, призначені для знищення будь-якого технічного захисту товарів, в яких втілений об’єкт інтелектуальної власності.

На міжнародному рівні правові норми щодо технічних засобів захисту об’єктів інтелектуальної власності сформульовані у ст.11 Договору ВОІВ по авторському праву.

Умовою захисту є те, що особа, яка здійснює такі дії, знає або має досить підстав, щоб знати, що такий прилад або послуга використовуються або будуть використані для усунення технічного захисту об’єктів авторського або суміжного права.

Міжнародні норми по охороні об’єктів інтелектуальної власності технічними засобами захисту означають, що товари, в яких втілений об’єкт авторського або суміжного права без дозволу право володільця за допомогою протизахистих приладів, послуг, засобів, знаходяться поза законом. Отже, виробництво продукції таких шляхом є цивільним чи кримінальним правопорушенням.

В результаті такий захист опинився не дієвим та в певних випадках протирічив самим міжнародним договорам. Наприклад, захист компанії Sony XCP. Причина більшості порушень прав інтелектуальної власності має економічний характер. Монопольний характер права ІВ породжує порушення цього права.

Порушення прав на маркетингові зазначення. Ці порушення мають лише економічні причини. Збитки наносяться всім учасникам цивільного обігу. Основна причина - завищені ціни на монопольну продукцію законних виробників.

Порушення патентних прав. Можна виділити декілька економічних причин порушень патентних прав: небажання патентоволодільця надавати ліцензію іншим особам (таке монопольне становище допускається законодавством, якщо доля участі суб’єкта на ринку не перевищує встановленого максимуму. Якщо патентовласник не використовує протягом визначеного терміну свій патент, інші особи мають право через суд вимагати надання їх примусової ліцензії); висока вартість ліцензії (метою встановлення такої ціни є не лише отримання високих доходів, але і ненадання ліцензії конкурентам взагалі); неправомірне використання об’єкта конкурентами (це стосується експортних операцій в ту країну, де був отриманий такий патент); вивчення та дослідження об’єкта потенціальними конкурентами (взагалі вивчення і дослідження не є порушенням).

Порушення авторського права та суміжних прав. При високих цінах виробник може реалізувати лише обмежений обсяг своєї продукції. Право володільці використовують правові методи захисту прав, але відмовляються від економічних методів забезпечення цих прав.

Порушеннями особистих немайнових права є плагіат – порушення прав автора (примушення до співавторства, службове примушення до співавторства, порушення права на захист репутації автора або виконавця, наприклад, при перекладі,) та привласнення порушником виключних прав.

Порушення виключних прав в основному вказуються прямо в законі. Ст.50 ЗУ «Про авторське право та суміжні права», ст. 28 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 16 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Паризькій конвенції – ст. 9., Бернській конвенції - ст. 13,16.

Угода TRIPS мала на меті перетворити приватне право інтелектуальної власності на публічне та змусити держави адміністративними та іншими методами забезпечувати інтереси західних право володільців. Це робиться за допомогою засобів по забезпеченню інтелектуальної власності (enforcement). Під забезпеченням розуміють дії спеціально уповноважених осіб, які вирішують без суду, що мало місце правопорушення прав ІВ і застосовують «ефективні та термінові заходи» по їх усуненню.

Способи захисту поділяються на цивільно-правові (визнання права інтелектуальної власності, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, відшкодування збитків, публікація судового рішення, виплата компенсації, вилучення контрафактних примірників, вилучення обладнання та матеріалів), адміністративні (ст. 51-2 КУпАП) та кримінальні (ст. 176, 177, 203-1, 229, 231, 361-1 ККУ).