59. Особливості технології пакетування

Перше стратегічне завдання ARPA: вирішення проблеми виживання систем управління збройними силами в ситуації термоядерної війни.

Друге стратегічне завдання: ще в 1950-ті роки корпорація RAND зайнялася розробкою надсекретних сценаріїв третьої світової війни, в умовах якої пріоритетною метою ворожих ракет ставала інфраструктура стратегічних комунікацій: командні центри, лінії зв'язку, приймачі й передавачі і т.д. Найбільш уразливим елементом таких систем був центральний комп'ютер, що забезпечував функціонування всіх інших компонентів і підсистем.

Співробітник RAND П. Беран припустив, що проблема виживання будь-якої комунікативної системи в умовах ядерної війни може бути вирішена за допомогою децентралізації функцій підтримки системи в робочому стані. Замість ієрархічної архітектури центрів управління системами комунікацій, що відтворює ієрархічну організацію військової машини, він запропонував схему, що взагалі не припускає керуючих центрів.

Ключова ідея була сформульована в такий спосіб: «інформаційні повідомлення повинні бути розбиті на рівні частини, які в мережі пересилаються по будь-якому функціонуючому маршруті в пункт призначення, де знову збираються в єдине ціле». Інакше кажучи, розріжте інформаційне повідомлення на невеликі «пакети», забезпечте кожний «пакет» вказівкою пункту відправлення й кінцевого адресата, а також порядку «складання» з іншими пакетами; розмістіть по всій мережі маршрутизатори, здатні розуміти ці вказівки й переправляти їх далі по призначенню; додайте маршрутизаторам здатність із регулярною періодичністю оцінювати стан мережі в цей момент часу й обмінюватися цією інформацією один з одним; якщо окремі вузли ушкоджені або виведені з ладу, «пакети» будуть спрямовані по іншим функціонуючим маршрутам, поки не досягнуть адресата; якщо адресат при «складанні» повідомлення виявляє відсутні або ушкоджені «пакети», він може повторно запросити мережу дослати відсутні частини. Подібна система здатна зберігати працездатність, навіть коли один вузол за іншим виходять із ладу. Це рішення лягло в основу технології «пакетування», на якій побудовані інтернет-комунікації.

В 1968 р. ARPA оголосило конкурс на розробку технічного рішення географічно розподіленої комп'ютерної мережі. В основу проекту, запропонованого Л. Робертсом і Р. Каном, співробітниками Массачусетського технологічного інституту (MIT), закладалася схема «пакетування».

В 1969 р. були введені в дію перші чотири вузли, що утворили мережу ARPANET, що стала предтечею сучасної глобальної мережі.

62. Особливості резонансної інформації

Була запропонована 1957 року Л. Фестінгером. Згідно з цією теорією, будь-яка інформація, яка не відповідає наявним у людини установками викликає у людини резонанс.

Резонансна комунікативна технологія

Резонансні технології будуються акцентом на одержувача інформації. Ми можемо уявити взаємодію цих чинників наступним чином:

В ієрархічній комунікації головним компонентом стає прямий зв'язок, у разі резонансної комунікації - зворотний зв'язок. При цьому особливе значення набуває добре знання аудиторії: кожному типу ключової аудиторії повинно відповідати своє цільове повідомлення.

Прийнято виділяти два напрямки побудови резонансу: на аудиторію і на канал.

Таким чином, відмінною рисою резонансної комунікації є факт, коли інформація отримує відгук у аудиторії, або ж у середовищі каналу трансляції.

Резонансна комунікація будується на активізації вже наявних в одержувача інформації уявлень. Стандартна комунікація заснована на передачі нової інформації. Резонансна комунікація може дати відповідь на очікування населення як у вербальній, так і в невербальній формі.

Вихід на населення завжди передбачає облік саме резонансної технології.

Резонанс може і припиняти подальші комунікативні дії. Ми можемо розглядати чутки і анекдоти як модельні варіанти комунікативного резонансу. Вони є досить частотної комунікативної одиницею.

Резонансна комунікація може також протікати у візуальній формі, а не тільки вербальної.

Комунікативний резонанс пересилює сьогоднішню роздробленість людей, об'єднуючи їх в комунікативні ланцюжка. Як правило, це повідомлення обмеженого обсягу, які, однак, малюють дуже чітку і зрозумілу картинку. Масова аудиторія вимагає саме такого «прозорого» повідомлення.

Модель резонансного впливу

Резонансна технологія свою основну силу бачить не в новизні введеної інформації, а в її відповідність вже наявним в масовій свідомості уявленням.

Резонансна технологія може спиратися на наявні:

а) когнітивні схеми,

б) комунікативні схеми,

в) власне резонансні схеми.

Використання когнітивних схем можна представити у вигляді айсберга. Масова свідомість отримує вказівку на верхівку айсберга, за якою слід весь обсяг пов'язаної з нею інформації.

Виділено дві резонансні схеми, на які реагує ЗМІ:

а) коли надходить підтвердження вже наявними в суспільстві чуток.

б) коли реалізована ситуація вступає в протиріччя зі сформованим іміджем.

У всіх цих випадках перед нами проходять реальні ситуації, які або спростовують сформований імідж, або підтверджують негативний імідж неофіційного рівня.

Модель резонансного впливу повинна спиратися на наступні складові:

а) утрировка вже зафіксованого стереотипу,

б) переведення його з вербальної у візуальну або подієву форми,

в) посилення пропонованого повідомлення ознаками достовірності

В цілому для резонансних технологій значущою є як позиція мовця, так і позиція слухача, тобто останній піднято на дуже активну і рівну за статусом позицію з промовистою. Такий облік спрямованості повідомлення, звичайно, різко посилює його ефективність.