Вимоги - доведення до свідомості учнів і порядку виконання вправи;

- стежити за точністю виконання дій, щоб не закріплювалися помилки;

- різноманітність вправ, систематичність;

• індивідуальність, конкретність, але достатність для утворення навички;

• поступове наростання складності;

• перевірка та аналіз результатів.

Лабораторна робота– це вивчення в шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.

Лабораторні заняття являють собою один із видів дослідницької самостійної роботи учнів, що проводиться за завданням вчителя, в спеціально пристосованому для проведення дослідів приміщенні, або спеціальних умовах. Їх тематика і кількість визначається навчальними програми. Лабораторні роботи займають різне місце у навчальному процесі - після пояснення вчителем нового матеріалу, перед процесом його вивчення або під час нього.

Вимоги: - перед початком лабораторної роботи вчитель інструктує учнів;

• формулює її мету знайомить з обладнанням;

• пояснює в якій послідовності і як виконувати, вести записи, оформовляти результати;

• важливо чітко розподілити обов’язки учнів, забезпечувати їх змінюваність;

• стежити за виконанням роботи і в разі потреби консультувати;

• завершувати лабораторну роботу усним або письмовим звітом;

• дотримуватись правил техніки безпеки.

Цінність лабораторних робіт:

• сприяють зв’язку теорії з практикою;

• озброюють учнів вмінням досліджувати у природних умовах;

- формують навички використання приладів;

- вчать обробляти результати вимірів і роботи правильні наукові висновки і пропозиції.

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ– за характером діяльності учнів близькі до лабораторних. Суть їх – безпосередньому використанні знань учнів у суспільно-корисній або навчальній праці.Найчасті-

ше використовуються на уроках природознавства,трудового навчання,образотворч. мистецтва. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми, розділу.

Етапи проведення практичної роботи: - постановка мети і завдань;

• пояснення вчителя ( теоретичне осмислення роботи);

• показ ( інструктаж по виконання та техніки безпеки);

• проба ( 2- 3 учні виконують, решта спостерігає);

• виконання роботи ( самостійне виконання всіма учнями)

• контроль ( роботи учнів приймають і оцінюють)

• мають навчальне пізнавальне значення;

• сприяють формуванню умінь та навичок;

• сприяють конкретизації знань;

Графічні роботи – роботи, в який зорове сприймання відображене з кресленням, схемами, замальовками, складанням таблиці, графіків, діаграм.

Дослідні роботи – пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань учнів.

Наочні методи

- ілюстрація;

- демонстрація;

- спостереження.

Основна мета цих методів - створити в учнів найбільш правильне уявленні про предмети, які вони вивчають.

Ілюстрації - показ учителем ілюстративних посібників: плакати, карти і т.п.

Демонстрація – показ в русі.

Вимоги: - всім видно; - показувати тільки під час пояснення; - звертати увагу на головне…

Спостереження як метод навчання забезпечує безпосереднє живе “споглядання”, сприйняття явищ дійсності (спостереження за явищами природи, праці людини). Спостереження можна проводити безпосередньо або за допомогою спеціальних приладів (мікроскопа, телескопа, термометра та ін.)

Спостереження можна розділити на два види: 1.Спост. натуральних об’єктів у реальних умовах. 2. Спостереження в класних умовах. (розкрити)

Методика: інструктаж про мету, завдання і методику спостереження, здійснення спостереження, фіксація, відбір і аналіз його результатів учнем, узагальнення і формулювання висновків.

Ушинський „Ніщо не може бути важливішим у житті, як уміти бачити предмет з усіх боків і серед тих відносин, в які він поставлений”

ВИСНОВОК : методи використовувати у тісному взаємозв'язку

9. Поняття про організаційні форми навчання, їх розвиток. Теоретичне обгрунтування класно-урочної системи в працях Я. А. Коменського. Урок, як основна форма організації навчальної діяльності у сучасній школі. Вимоги по уроку.

Форма організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Історично найбільш давніми формами і найбільш розповсюдженими були:

• індивідуальна

• групова (ланкова, бригадна, кооперативно-групова, диферент.-групова). РОЗКРИТИ

- фронтальна.

Історія розвитку школи знає різні системи навчання, в яких перевага надавалась тим чи іншим формам навчання.

БЕЛЛ-ЛАНКАСТЕРСЬКА. В умовах гострої нестачі вчителів (Англія кінець 18- початок 19 ст.) вона дозволяла одному вчителю навчати 200-300 учнів різного віку. Вчитель організовував навчання молодших школярів за допомогою старших (до обіду-старші, після-молодші). В приватних школах "паблік скулз" навчалися діти аристократії.

На межі 19-20 ст., коли виникала необхідність давати різну за рівнем освіту представникам різних класів, німецький педагог Зіккінгер розробив ідею створення класів для дітей з різними здібностями -МАНГЕЙМСЬКА система.

Він запровадив 4 види класів: - основні - для дітей з середніми здібностями;

• для нездібних - які звичайно не закінчують школу;

• допоміжні - для розумово відсталих;

• класи іноземних мов - для найбільш здібних.

Недолік - грунтується на уявленні про вирішальний вплив біологічних факторів на кінцеві результати розвитку учнів.

На початку 20ст. у США було зроблено спробу відмовитись від класно-урочної системи та організувати індивідуалізоване навчання - ДАЛЬТОН-ПЛАН. В її основі - вимога забезпечити кожну дитину можливістю працювати індивідуально (контракт із вчителем, учні не мали спільної класної роботи, навчальна програма розподілялася на кілька частин, вказувалась література, вказівки щодо опрацювання матеріалу, при потребі звертались до вчителя). Отже, інтенсивність та швидкість праці залежала від самих учнів.

У 20-х роках окремі риси Дальтон-плану були некритично запроваджені в українській школі (спроби поєднати його індивідуалістичність з методом проектів). Це знайшло відображення в БРИГАДНО-ЛАБОРАТОРНІЙ формі навчання. Навчальні завдання давали не окремим учням, а бригаді або ланці. Індивідуальний облік успішності кожного учня не вівся, бо за бригаду звітував бригадир.

Приблизно тоді ж у нашій школі використовували й МЕТОД ПРОЕКТІВ. Він виник у другій половині 19 століття у школах США і знайшов своє застосування у експериментальній школі Д.Дьюі. Суть в тому, що учні мали обрати для своєї роботи якийсь проект і навколо нього будувати всю пізнавальну діяльність. Вважалось, що це зможе забезпечити розвиток творчих ініціатив і самостійності учнів, сприятиме зв'язку із практикою. Недолік - різке зниження загальноосвітньої підготовки і рівня теоретичних знань.

Досвід організації масового навчання вивчив, узагальнив, а потім широко розповсюдив великий чеський педагог Я.А.Коменський. (Велика дидактика) Сутність її полягала в такій організації навчання, за якої всі діти групувались залежно від віку і рівня знань на окремі групи - класи. Класи навчалися регулярно на уроках, що мали визначений час і місце. Розкрити детальніше класно-урочну систему.

Урок - це цілісний, логічно закінчений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну і планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання поставлених навчально-виховних завдань.

Вимоги до уроку:

• організаційні (раціональне використ. часу, організація учнів до уроків, темп, дисципліна);

• психологічні (моральна атмосфера, відчуття учня, володіння собою)

• санітарно-гігієнічні (освітленість, провітреність, чистота класу);

• дидактичні (мета,реалізація принципів,використання методів, прийомів,активізація,)

• етичні (атмосфера в класі);

• естетичні (вигляд вчителя, учнів, класу, наочні матеріали).

ВИСНОВОК