1. Методологічні основи апу.

Аграрне право – це самостійне, соціально-правове, державне явище, яке характеризується особливим змістом, має специфічну правову природу, що розкривається через методологічні доктринальні, законодавчі і інституційні основи.

Методологією будь-якої науки є сукупність категорій, на які вона спирається – це система методів дослідження.

Їх формує 4 одиниці: 1) капітал, 2) земля, 3) праця, 4) знання.

Капітал – це сукупність товарів, майна, грошових коштів, які використовуються з метою отримання прибутку. Це джерело доходів у вигляді засобів виробництва. Ресурси, які на спрямовані на споживання не є капіталом. Капітал можна створити лише завдяки праці людини.

Земля - це основне національне багатство, що характеризується верхнім шаром грунту, використання якого здійснюється на основі фотосинтезу сонця, родючості грунту і людської праці.

Застосуванні праці до землі через дозволені законодавством правові форми є формулою суспільного прогресу, що й утворює капітал – безцінне національне багатство, яким є родючий шар грунту.

Методологічною основою аграрного права є:

1) земля, як верхній шар грунту, використання якого має здійснюватися на основі фотосинтезу сонця, родючості грунту і людської праці задля створення капіталу, забезпечення перерозподілу продукції через різні форми власності.

2) державна політика, яка спрямована на прогресивний розвиток українського суспільства, на його економічну складову через розвиток СГ галузі шляхом запровадження оптимальних механізмів оподаткування господарюючих суб’єктів на землі та залучення капіталу в основне національне багатство та створення господарника.

3) конституційно-правові гарантії використання землі на основі різних форм власності, збереження конституційних свобод господарювання на землі.

4) свобода здійснення СГ діяльності, що проявляється у дотриманні законодавчих вимог при здійсненні СГ діяльності + дотримання з боку держави правил здійснення СГ діяльності, основних свобод, захисту від недобросовісної конкуренції, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку.

5) вартісна оцінка землі з урахуванням капіталовкладень, знань та людської праці, застосованої до землі.

+++Чабаненко М.М. «Методи правового регулювання аграрних відносин» Харків, 2006р.

Метод – спосіб впливу на конкретні ПВ. Чабаненко метод правового регулювання АПВ – сукупність встановлених державою способів чи прийомів правового регулювання, що характеризується особливостями юридичного впливу норм аграрного права на СВ, які виникають під час здійснення суб’єктами виробничої СГ діяльності. Л! дещо звужене.

1 . Загальні методи:А) диспозитивний (дозволу),

Б) імперативний (заборона здійснення діяльності, обмеження – охоронні зони, особливості здійснення робіт в прикордонній смузі, в зонах можливого затоплення),

В) метод рекомендацій.

1. Специфічні методи (Янчук):

А) легалізаційний, Б) метод локально – правового регулювання,

В) дозвільно – ліцензійний, Г) Метод колективного прийняття рішень,Д) інші.

Чабаненко застосовує змішаний структурно – галузевий, специфіка якого полягає у застосуванні різних способів та прийомів правового регулювання АВ, а саме позитивними зобов’язаннями, дозволом чи заборонами.