1.Поява людини й первісних форм життя в Україні. Трипільська культура

Палеоліт – 1,5 млн років тому до 8-10 тис. років до н.е. В ранній період людина вміла виготовляти примітивні засоби праці з каменю та дерева. Займалась збиральництвом і полюванням. Соц. Форма існування – людське стадо. С. Королеве у Закарпатській обл, м. Амвросіївка, у с. Лука-Врублевецька на Житомирщині.

Середній палеоліт (150тис.-40-35) – неандерталець – використання вогню. С. Молодово Чернівецької обл, у Криму.

Пізній палеоліт – краманьйонець – виробляє знаряддя праці. З’являються різці, вістря стріл, кістяні гарпуни, будуються землянки. Приходить родова община з колективною власністю на засоби виробництва. Існує матріархат, виникає язичницька реліія. Практично вся територія.

Мезоліт – 10-11 тис. р. тому. Лук і стріли. Полювання, рибальство, приручення тварин – собаки, а потім свині. В кінці – землеробство і скотарство. С.Журавське на Чернігівщині, Фатьма-коба у Криму, Гребеники у Одеській.

Неоліт (6-3 тис. до н.е.) – розквіт первісного ладу, продуктивне господарство. Штучні матеріали. Сусідська община, патріархат. Відомі поселення у басейнах Десни, Дністра, Пд. Бугу, Прип’яті.

Енеоліт (3-2 тис. до н.е.) – опанування металів. Землероби на Правобережжі і скотарі на півдні та пд.-зх. Це свідчило про перший суспільний поділ праці. Виникнення надлишків с.г. продуктів, майнової нерівності і обміну продуктами. Виділяється родоплемінна верхівка.

Трипільська культура – поч. 4 – кінець 3 тис. до н.е. Територія від Словаччини та Румунії до Слобідської України, від Чернігова до Чорного моря. Обробляючи землю дерев’яним плугом з кам’яним або кістяним лемехом, вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо, зерно мололи за допомогою простих кам’яних жорен. Розводили дрібну рогату худобу, коней, свиней. Селились у басейнах річок. Ремесла: гончарне, каменярське, бронзоплавильне. Відбувається другий суспільний поділ праці – відокремлення ремесла від землеробства.

2. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на укр. Землях. Грецька колонізація Пн. Причорномор’я.

Кіммерійці першими опанували технологію залізоробного виробництва з болотяних руд. Основна діяльність пов’язана з військовими походами, які сягали країн Малої та передньої Азії. Постійних осель не мали. Об’єднувалися у племена, а ті у союз племен на чолі вождей.

Наприкінці 7 ст. до н.е. кіммерійців витиснули іраномовні племена скіфів, які мали чисельну перевагу, були краще зорганізовані та військово вишколені. Очолювали племена скіфів царі з необмеженою владою. Геродот вирізняв царських скіфів, скіфів-кочовиків, скіфів-орачів і скіфів-землеробів. Окрім військових походів, скіфи торгували з грецькими колоніями у Причорномор’ї. В обмін на зерно, хутро, віск, мед, рабів скіфи отримували вино, зброю, предмети розкоші. Вкрай шанували могили пращурів.

Кінець 4-поч. 3 ст. до н.е. становище скіфів погіршилось. Прийшли сармати. Вони панували у Пн. Причорномор’ї. Це були спілки декількох племен – язиків, роксоланів, аланів, які, однак, не мали міцної центральної влади. Кочове скотарство: розводили рогату худобу, коней, овець. Полювали і ремеслу вали. У 3 ст. пануванню сарматів настав кінець.

Ще у 7-6 ст. до н.е. починається процес «великої грецької колонізації». Перше грецьке поселення на пд.. був о. Березань – Борисфеніда(біля м. Очакова), постає Ольвія, Херсонес, Тіра, Феодосія у Криму і т.д. Основою господарства – зерноробство, виноробство, рибальство і переробка риби. Високого рівня досягло ремесло – ткацтво ,гончарство, обробки металів. На зламі 4-3 ст. до н.е. міста-держави вступають в епоху кризи. В середині 1 ст. Ольвія, Тіра, Херсонес входять до складу римської провінції. А протягом 3-4 ст. античні міста-держави фактично припиняють своє існування.