3.Cхідні слов’яни: походження, розселення, соц.-екон. Розвиток, культура

Передслов’янський етап: друга пол.. 2 – 1 тис. до н.е. Починається формування декількох археологічних культур, які пізніше стали характерними для слов’ян. Пов’язаний з виникненням на Правобережній лісостеповій Наддніпрянщині Зарубинецької культури, яка є спільною для всього слов’янства.

Уперше слов’яни згадуються у працях Тацита, Птолемея під назвою «венеди». На сер. 1 тис. н.е. з венедів вирізняються 2 гілки – склавіни і анти. Анти заселили тер. Від Дунаю до витоків Дону і Азовського моря і склали згодом східну гілку слов’янства. Основа господарства: землеробство і скотарство. Ремесла – ливарне, ковальське, ювелірне, каменярське. Торгівля із полісами Пн. Прич. Суспільно-політичний устрій мав демократичний характер. На чолі племені стояв князь і старшини, важливі питання вирішувались на народних зборах – віче.

Ранні слов’яни селилися по берегах річок і озер. Родоплемінний лад. Майном, землею здебільшого володіли великі роди – патріархальні об’єднання за кровною спорідненістю. --- сусідська община, де визначальне місце проживання.

Сусп. Лад ранніх слов’ян – від перв. Демократизму до війського-племінного угрупування, влада в руках сильних вождів. Спершу обирались на віче, згодом спадково.

Система вірування – язичництво. Служителі – жерці (волхви).

Створили календар з 12 місяців і 4 пір року. Східні слов’яни створили високу культуру, яка поступово стала першоосновою дух. Розвитку майб. У.

4.Утворення к.Р. Основні етапи її розвитку.

Виникла в 9 ст. в результаті завойовницьких походів варягів і об’єднання під їхньою владою східноєвропейських, переважно слов’янських племен. Періоди:

1. Швидкого зростання. З 882 року, коли на престол у Києві сів до смерті Святослава 1го у 972 р. Варязькі князі підпорядкували собі торговельну артерію по Дніпру підкорили східнослов’янські племена й знищили своїх основних суперників у цьому регіоні.

2. Князювання Володимира Великого (980-1015) та Ярослава Мудрого (1034-1054), що було добою зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, екон. Та культурного розквіту. Переважає внутрішній розвиток, відчутнішим стає законопорядок. Впровадження християнства, що принесло нову культуру й докорінно змінило світосприйняття та самовираження населення К.Р.

3. Князівські міжусобиці, зростаюча загроза нападу кочових племен та економічний застій.

Те, що князь суздальський Андрій Боголюбський у 1169 р. захопив і розорив Київ, а потів вирішив його залишити означало, що політичне й економічне значення Києва впало. У 1240 Київ було остаточно зруйновано монголо-татарами, що ознаменувало трагічний кінець київського періоду історії України.

5.Політичний і суспільний устрій Русі.

Основними елементами механізму політичної влади були князь, боярська рада та віче (збори міського населення).

Князь київський був головним носієм державної влади, гарантом функціонування всіх органів управління, репрезентантом країни на міжнародному рівні, символом державної стабільності. В його руках вся повнота законодавчої, виконавчої, судової та військової влади. У своїй діяльності спирався на підтримку дружини та ідеологічну – церкви.

Боярська рада – старші дружинники, міська еліта, представники вищого духовенства. З ними князь обговорював питання щодо війни, укладання угод, видання законів, вирішував важливі адміністративні, фін., суд. Справи. За відсутності князя влада переходила до них. Могли навіть обрати наступного князя. Мали право «вето», неодноразово змінювали плани великих князів.

Віче – народні збори дорослого чоловічого населення, що вирішували важливі громадські та державні справи. Мали досить широкі права: виганяло або ж запрошували князя, оголошувало війну і укладало мир, розпоряджалися фінансовими та земельними ресурсами, усувало адміністрацію, чинило вічовий суд.

Князь

Бояри Вільне населення міста і села Закупи, рядовичі Раби(холопи)

Удільні князі ДУХОВЕНСТВО

Міський патриціат Ремісники і торговці Міська чернь