16. Класифікація ендогенних процесів.

Ендогенні процеси, до них ми відносимомагматизм, різні типи тектонічних рухів, землетруси й метаморфізм, викликає до життя енергія, котра нагромадилась в надрах Землі. Діяльність внутрішніх сил, як правило, призводить до значної перебудови рельєфу нашої планети. Тому ці сили справедливо можна назвати основними архітекторами Землі. Власне, завдяки їм виникають основні морфоструктури планети (материки, океанічні впадини, гірські системи). Беруть вони також участь у формуванні форм рельєфу меншого порядку (уступів, вулканів тощо).

24. Вивітрювання - сукупність процесів руйнації (зміни гірських порід) внаслідок фізичної та хімічної дії різних атмосферних агентів та організмів. Без вивітрювання не може відбутись жоден екзогенний процес. З іншого боку, самі процеси вивітрювання без участі інших рельєфотворчих процесів не створюють форм рельєфу, вони лише готують його до трансформації. Процеси вивітрювання відбуваються у конкретних умовахі під впливом конкретних факторів. Вивітрювання відбувається шляхом механічної дезінтеграції та шляхом розчинення порід і сполучення їх в нові хімічні зв'язки. В результаті вивітрювання утворюється кора вивітрювання - сукупність продуктів вивітрювання, потужність якої може сягати кількох і навіть кількасот метрів. Кора вивітрювання максимальної потужності формується на вирівняних, стабільних в тектонічному відношенні ділянках, розташованих в умовах вологого тропічного клімату. Там вона сягає навіть 100-200 м. В наших широтах потужність кори вивітрювання невелика, зокрема, внаслідок сильної екзараційної діяльності плейстоценових льодовиків. В єдиному, на перший погляд, процесі вивітрювання можуть переважати фізичні або хімічні явища. Тому прийнято розрізняти фізичне (механічне) вивітрювання і хімічне вивітрювання. Іноді в окрему, третю групу, виділяють органічне вивітрювання, яке, зрештою, завжди є або фізичним, або хімічним, в залежності від того, які явища, фізичні чи хімічні, викликаються діяльністю організмів.

17. Еолові процеси і форми рельєфу створені ними.

Геоморфологічні процеси і форми рельєфу, пов'язані з діяльністю вітру, називаються еоловими. Передумовою розвитку еолових процесів є: постійна або сезонна відсутність рослинного покриву, наявність субстрату, що переноситься вітром, сила і напрям руху вітру. Зонами й областями прояву еолової рельєфотворчої діяльності в силу зазначених причин є, крім природних зон тропічних і помірних поясів, також тундрові й арктичні зони полярних поясів, високогір'я, області древніх рівнинних зледенінь, морські узбережжя, особливо ті, які розташовані в древньольодовикових і пустельних областях, береги багатьох рік і алювіальні рівнини. Дефляція [від лат.deflatio- видування] - це процес розвіювання, видування і усунення вітром пухкого матеріалу. Корозія [від лат.corrado- зіскоблюю, здряпую], або еолова абразія [від лат.abrasio- зскрібання] - це процес обточення, шліфування, полірування і руйнування твердих порід уламковим матеріалом, який переноситься вітром. Це процес механічного виточування вітром борозен, жолобків, ямок на поверхні гірських порід і полірування останніх за допомогою піщинок, що переносяться вітром. Форми рельєфу, створені в процесі дефляції До форм, в утворенні яких бере участь дефляція, відносяться:дефляційні котловини, ярданги, коміркові піски, западини-фульджі. Дефляційні котловини, або інакше котловини видування це від'ємні форми рельєфу круглої або овальної форми, площею в десятки і сотні метрів, які утворюються внаслідок винесення вітром пухкого матеріалу за межі їх материнського залягання. Дефляційні котловини солончаково-дефляційного походження утворюються на місці солончаків - безстічних западин, утворення яких пов'язане з капілярним підняттям засолених ґрунтових вод на поверхню під дією інтенсивного випаровування в аридних областях. Механізм утворенні солончаково-дефляційних котловин нескладний: поверхня солончаку висихає, його бронююча кірка перетворюється на шар солі і теригенних частинок. Формується пухкий солончак. Ярданги - це дефляційні форми, які мають лінійно витягнуту, борозноподібну форму. Ярданги утворюються при значних швидкостях вітру - понад 15м/сек, в умовах чергування різних за стійкістю порід. Часто ярданги виникають при розвіюванні пісків вздовж доріг, трубопроводів. На поверхні частково закріплених рослинністю пісків при змінних вітрах формується рельєф коміркових пісків. Це не що інше, як поєднання невеликих за площею котловин видування і перегородок між ними, які своїм виглядом нагадують бджолиний стільник велетенських розмірів. Форми рельєфу, створені в процесі еолової коразії (абразії). Коразія, або процес бомбардування стійких порід частинками, які переноситьвітер, має свою власну "зону впли­ву" - найінтенсивніше цей процес проявляється на висоті до 1-2 м від поверхні. Внаслідок коразії фор­муються такі форми рельєфу: кам'яні гриби, кам'яні стовпи, еологліптоліти, вітрові гранники. Кам'яні гриби - останцеві фор­ми грибоподібної формиутворення яких пов'язане з корадуючою діяльністю частинок, що переносяться вітром у приповерхневому шарі. Часто вигляд кам'яних грибів можна пояснити різноюкоразійною стійкістю порід, з яких складений останець. Вітрогранники - продукт еолової обробки останців корінних порід. Для віт­рових гранників характерна наяв­ність двох або трьох граней (звід­си назва) - поверхонь, добре від­шліфованих вітром. Бувають різ­ної форми: пірамідальної, клино­подібної тощо і, як правило, неве­ликих розмірів. Еологліптоліти - великі фрагменти пустельної бруківки - кори вивітрювання, пересортованої внаслідок вивіювання дрібнозему. Форми рельєфу, створені в процесі еолової акумуляції. Формування акумулятивних форм еолового рельєфу залежать від: 1) кількості еолового матеріалу, 2) наявності рослинності, 3) режиму вітрів, 4) "віку" рельєфу, тобто тривалості його еолової обробки, 5) загальних кліматичних умов і конкретної географічної обстановки, тобто усієї сукупності і кожного окремо взятого компонента географічного ландшафту, включаючи, звичайно, і життєдіяльність людини. Розподіл форм в просторі залежить, по-перше, від наявності еолового матеріалу (піску, супіску, кори вивітрювання тощо), а по-друге, від умов циркуляції атмосфери, пов'язаної з розподілом постійних і тимчасових максимумів і мінімумів барометричного тиску та з конкретною орографічною обстановкою кожного району, яка створює іноді різкі відмінності в режимі вітрів у межах однієї ділянки. До найдрібніших акуму­лятивних форм відносяться еолові зморшки (ріплемарки, брижі) - асиметричні хребти, які нагадують хвилі, що виступають в регулярних відступах впоперек до нап­рямку вітруРоз­різняють піщані зморшки і піщанокам'янисті зморшки. Дюни - це генерація акумулятивних еолових форм більших за розмірами ніж ріплемарки. Умовою виникнення і розвитку дюн, поряд з діяльністю вітру, є наявність незадернованих пісків. Тому вони розвиваються в пустелях, на узбережжях, зандрових рівнинах, річкових терасах. Бархани - це еолові акуму­лятивні форми, які в плані ма­ють обрис півмісяця і орієнто­вані випуклою більш пологою стороною (12-18°) назустріч вітру.