- •Поняття мпп
- •4.Поняття і види іноземного елементу
- •5. Колізія права в мПрП
- •8. Система мпп
- •9,10. Наука мпп та основні етапи розвитку доктрини
- •11. Поняття та види джерел
- •12. Подвійність джерел мпп. Співвідношення міжн.Договору та внутрішньодержавного закону.
- •13.Міжнародний договір
- •14. Органи уніфікації мПрП
- •15. Внутрішнє законодавство як джерело мпп
- •16. Кодифікація норм
- •17.Законодавство про мпп інших країн
- •18. Звичай
- •19. Судова практика
- •20.Поняття та структура колізійних норм
- •21.Види колізійних норм
- •22. Загальна хар-ка основних формул прикріплення в мпп
- •23. Особистий закон фізичної особи (lex personalis).
- •24. Особистий закон юридичної особи (lex societatis).
- •25. Закон місця знаходження речі (lex rei sitae).
- •26. Закон місця вчинення акту (lex loci actus).
- •27. Закон країни продавця (lex venditoris).
- •28.Закон місця виконання зобов’язання (“lex solutionіs”).
- •29.Принцип автономії волі
- •30. Закон місця укладення шлюбу (Lex loci celebrationis).
- •31.Закон місця вчинення шкоди (lex loci delicti commissi).
- •32. Закон суду (lex fori).
- •33. Закон прапору (lex flagi).
- •34.Закон валюти боргу (Lex moneta)
- •35. Застосування колізійних норм
- •36. Проблеми кваліфікації та методи її вирішення
- •37. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави
- •38. Встановлення змісту іноземного права
- •39. Обхід закону
- •40. Застереження про публічний порядок
- •41.Застосування імперативних норм
- •42. Правовий режим та його види
- •43. Взаємність та її види.
- •44.Реторсії
- •45. Загальна характеристика суб’єктів
- •46. Правове положення іноземців
- •47. Цивільна, трудова, шлюбно-сімейна правоздатність і дієздатність іноземців в Україні та інших країнах
- •48. Визнання особи померлої та безвісно відсутньої
- •49. Поняття особистого статуту та національності юо
- •51.Правове положення іноземних юо в Україні
- •52.Підприємства і іноземними інвестиціями
- •54. Правове положення українських юо за кордоном
- •55.Міжнародні юо
- •56. Держава як суб’єкт відносин
- •57. Імунітет держави та його види
- •58. Особливості правовідносин за участі з державою
- •59. Колізійні питання права власності
- •60. Правові питання націоналізації
- •61. Правове регулювання іноземних інвестицій
- •64. Гарантії захисту іноземних інвестицій
- •65.Поняття, особливості, види зовнішньоекономічних угод
- •66. Колізійні питання
- •67. Форма зед
- •68. Укладення зед
- •70. Правове регулювання міжнародної купівлі-продажу
- •70. Віденська конвенція 1980 року.
- •71. Зміст, укладення міжнародного договору кп, відповідальність
- •72. Принципи міжнародних комерційних договорів
- •73. Інкотермс
- •74. Договір підряду
- •75. Договір перевезення
- •76. Види міжнародних перевезень
- •77. Джерела правового регулювання міжнародних перевезень.
- •79. Особливості відповідальності перевізників
- •80.Товаророзпорядчі документи
- •81. Міжнародні транспортні організації.
- •82. Поняття і види міжнародних розрахунків
- •84. Уніфіковані правила для інкасо
- •85.Уніфіковані правила по документарному акредитиву
- •87, 88. Женевські конвенції про векселі і чеки.
- •89. Міжнародні неторговельні розрахунки
- •90. Колізійні питання позадоговірних зобов’язань
- •91. Регулювання позадоговірних зобов’язань міжнародними угодами
- •92. Регулювання позадоговірних зобов’язань залежно від правових систем
- •96. Права іноземних авторів в Україні
- •96. Міжнародні конвенції з авторського права
- •97. Промислова власність
- •98. Паризька конвенція
- •99. Договір про патентну кооперацію
- •100. Міжнародні акти
- •101. Євразійська патентна конвенція, її мета і завдання.
- •102. Регіональні угоди в галузі промислової власності
- •103. Спадкові відносини
- •104. Шлюбно-сімейні відносини
- •105. Трудові відносини
- •106.Поняття та значення міжнародного цивільного процесу
- •107. Визначення міжнародної підсудності
- •108. Цп права іноземців
- •109. Правове становище держави
- •110. Виконання судових доручень
- •111. Визнання і виконання рішень.
- •112.Мкас
- •113. Мкас при тпп.
- •115. Розгляд господарських спорів між суб’єктами снд
- •116. Виконання іноземних арбітражних рішень.
39. Обхід закону
Обхід закону в міжнародному приватному праві означає вчи-нення сторонами правовідносин дій, які свідомо спрямовані на штуч-не визначення права, яке підлягає застосуванню до правовідносин з
метою найбільш «поблажливого» регулювання правовідносин. За-стосування обходу закону можливо тільки щодо імперативних при-писів, можливість використання принципу автономії волі виключає
визнання дій щодо обрання права як обхід закону. Стаття 10 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що правочин та інші дії учасників приватноправових відносин, спрямовані на під-
порядкування цих відносин праву іншому, ніж те, що визначається згідно із законодавством України, в обхід його положень, є нікчем-ними. У цьому разі застосовується право, яке підлягає застосуванню
відповідно до норм законодавства України.
Слід зазначити, що в літературі існують різні точки зору щодо наслідків обходу закону. Так, О. Р. Кібенко вважає, що вказані в за-конодавстві України наслідки обходу закону суперечать загальним принципам правового регулювання, які склалися в міжнародному приватному праві, оскільки «штучна криміналізація» обходу зако-ну, переведення його у статус протиправного суперечить самому
змісту цього поняття – обхід закону є легальним ухиленням від його дії, а не його порушенням.
Але перш за все треба визначити факт обходу закону, що можна зробити трьома обставинами:
- суд має відповісти на питання – чи вилучено правовідносину з іноземним елементом з-під дії
правопорядку, в якому б воно нормально застосовувалось і чи переадресована вона іншому правопорядку;
- якщо вищесказане мало місце, суд повинен з’ясувати чи є нове підпорядкування більш вигіднішим для
когось із сторін;
- чи здійснене все це більш штучно чи ні.
Слід зауважити, що нині існує мало засобів боротьби з таким явищем (вони мало що дають). Наприклад, за угорським законодавством іноземний закон не застосовується до іноземного елементу, створеному штучно або удавано з метою обходу норми права, яка передбачає інше. У таких випадках ця інша норма і застосовується.
В Німеччині за Законом “Про міжнародне приватне право” (1986) зазначено: “що принцип автономії волі не повинен застосовуватись, якщо він суперечить положенням німецького права, що регулюють фактичний склад імперативно”.
Найкращім у боротьбі з обходом закону є законодавство Франції, де міститься наступна норма – якщо суд визнає три вищезгадані елементи, тоді відповідна угода буде вважатися нікчемною й все конфісковується на користь держави.
40. Застереження про публічний порядок
Одним із основних етапів застосування іноземного права є ви-значення можливості його дії в Україні з урахуванням правил, які отримали назву «застереження про публічний порядок». Стаття 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з
основним правопорядком (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати
неможливо, застосовується право України. Відмова в застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної
держави від правової, політичної або економічної системи України. Отже, застереження про публічний порядок можна визначити як заборона застосування норм іноземного права, які не сумісні з
основним правопорядком (публічним порядком) України.
Застереження про незастосування іноземного закону внаслідок його несумісності з нормами моралі та «добрим звичаям» викорис-товувалося ще у XIV сторіччі. Загальна концепція «публічного по-рядку» вперше склалась у французькому праві.
На сьогодні доктрина міжнародного приватного права розглядає два види застереження про публічний порядок: позитивне та нега-тивне застереження.
Концепція позитивного застереження про пу-блічний порядок заснована на матеріально-правових нормах націо-нальної правової системи, відповідно до яких, виходячи із важливості певних правовідносин для забезпечення захисту суспільних інтересів,
такі правові норми застосовуються завжди, незалежно від відсилання до норм іноземного права. Тобто іноземний закон не застосовується, оскільки вітчизняний законодавець вважає певні власні юридичні норми особливо важливими, принциповими. Останні й використо-вуються для регулювання правовідносин незалежно від можливого відсилання до іноземного закону.
Концепція негативного застереження про публічний порядок вихо-дить із того, що неможливість застосування норм іноземного права заснована на властивостях самої норми. Негативне застереження про публічний порядок на сьогодні набуло значного поширення в зако-нодавстві більшості держав. Хоча вважається, що більш зручним є застосування позитивного застереження, оскільки негативне застере-
ження не має чіткого визначення і засноване за категорії «публічний порядок», яка не має чіткого змісту.
Слід зазначити, що відмова в застосуванні іноземного права не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України. Тобто під час застосування застере-ження про публічний порядок аналізу підлягає не іноземна правова система загалом, а та її норма, що підлягає застосуванню.
Застереження про публічний порядок застосовується в сімейно-му праві, цивільному та господарському процесі.
Застосування колізійного права є визнаним у всіх державах світу й застосовування іноземного права, коли вона підлягає застосуванню розглядається як недоброзичливий акт, що тягне за собою певні ускладнення.
За європейським правом існують п’ять підстав, за якими держава може формулювати застереження щодо публічного правопорядку у державному законодавстві:
- встановлення публічного порядку;
- безпека держави;
- життя та здоров’я людей;
- норми, які захищають здоров’я населення шляхом уникнення епідемій й масових захворювань;
- добрые нравы.
Кожна держава може вибирати підстави, які будуть встановлені у законодавстві цієї держави.