- •1 Поняття про мову і її функції
- •12 Правопис префіксів
- •13 Правопис слів іншомовного походження
- •15 Мова ы мовлення
- •16 Лексикологія
- •17 Синонім
- •18 Пароніми
- •19 Активна і пасивна лексика української мови
- •20 Склад української лексики за походження
- •23 Словник
- •24 Фразеологія
- •25 Фонетика
- •27 Класифікація голосних звуків
- •28 Приголосний звук
- •29 Фонеми в мовленнєвому потоці
- •3 Літературна мова
- •30 Транскрипція і транслітерація
- •31 Чергування голосних
- •34 Наголос
- •35 Орфоепія
- •36 Морфеміка
- •37 Словотвір
- •40 Морфологічні способи творення слів
- •42 Граматика
- •45 Загальні відомості про категорію роду іменників
- •4 “Роль т.Г.Шевченка
- •46 Структура категорії відмінка іменника
- •§ 48. Орфографічні правила переносу
- •5 Українська мова – державна мова України.
- •51 § 74. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини
- •52 Прикметник
- •53 Ступені порівняння прикметників
- •6. Графіка
- •7 Виникнення й розвиток письма у східних слов’ян
- •8 Пергамент: особливості виготовлення і використання, відомі пам'ятки
25 Фонетика
Фоне́тика (грец. φωνηεντικός — звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання, фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки.Зміст [сховати]
Розділи фонетики
Звуки мови можна вивчати в різних наукових зрізах. Тому фонетику розмежовують на окремі фонетичні розділи.
Щодо часу виділяють:
історичну (діахронічну) фонетику , що вивчає становлення й розвиток фонологічної мовної системи
описову (синхронічну) фонетику , яка досліджує стан фонологічної системи на певному етапі, як правило, на сучасному.
Стосовно мов виокремлюють:
загальну фонетику, яка аналізує загальні особливості звукового боку мови
конкретну фонетику, що фіксує звуковий бік окремої мови
зіставну фонетику, яка описує звукові особливості однієї мови порівняно з іншою чи іншими.
Що стосується системи вияву мови, кажуть про:
фонетику літературної мови (є галуззю вивчення літературної мови)
діалектну фонетику, що досліджує звуковий бік діалектної мови (є галуззю діалектології)
фоностилістику, яка вивчає звуковий бік стилістично навантаженого мовлення. (Є галуззю лінговстилістики)
Відповідно до методів вивчення говорять про теоретичну фонетику, в якій використовують теоретичні методи дослідження, і експериментальну фонетику, де застосовують емпіричні методи дослідження (безпосереднє спостереження й інструментальні методи дослідження: палатографування, рентгенографування, осцилографування, спектрографування, інтонографування тощо).
Стосовно практичного застосування фонетичних знань визначають нормативну фонетику, знання якої застосовують у межах лінгвістичних дисциплін, і прикладну фонетику, знання якої знаходять застосування в межах інших наук (наприклад, логопедії, сурдопедагогіці, криміналістиці, психології, соціології тощо) чи набувають широкого практичного застосування в суспільстві.
Предмет фонетики
Особливості вивчення фонетичних проблем у різних напрямках мовознавства розділили фонетику на фонетику у вузькому розумінні, або субстанційну фонетику, та фонологію (функціональну фонетику). Предметом фонетики у вузькому її розумінні є звукова субстанція мовлення. До вивчення звукового потоку підходять багатоаспектно, адже звук генерується, передається і сприймається. Відповідно науку про звукову субстанцію формує артикуляційна фонетика, акустична фонетика та перцептивна фонетика. Фонологія досліджує особливості й закономірності функціонування звукової матерії лінгвосистеми.
Класифікація приголосних
Приголосними називаються звуки, що творяться за допомогою голосу і шуму. В українській мові 32 приголосних звуки. За участю шуму і голосу вони поділяються на шумні і сонорні.
Шумними називаються такі приголосні, які творяться за допомогою тільки шуму або шуму з незначною кількістю голосу.
Сонорні — це такі приголосні, які творяться шумом і голосом з перевагою голосу.
Шумні приголосні поділяються на дві групи: дзвінкі і глухі.