37. Розкрийте смисл соціальної стратифікації та покажіть канали соціальної мобільності за працею п.Сорокіна “Соціальна та культурна мобільність”.

Соціальна стратифікація - це диференціація населення на класи і прошарки в ієрархічному рангу. Її основа і сутність полягають у нерівномірному розподілі прав і привілеїв, відповідальності і обов'язків, наявності певних соціальних цінностей, влади і впливу серед членів того чи іншого співтовариства. Конкретні форми соціальної стратифікації, вважає Сорокін, різноманітні і численні, проте їх різноманіття зводиться до трьох основних форм: економічна, політична і професійна стратифікація..Соціальна стратифікація є постійною характерною будь-якої соціально організованої групи. Змінюючись за формою, соціальна стратифікація існувала у всіх суспільствах і продовжує існувати в науці та мистецтві, політиці і менеджменті и т.п. Під соціальною мобільністю розуміється будь-який перехід індивіда або соціальної групи з однієї соціальної позиції в іншу».Існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна і вертикальна.Під горизонтальною соціальною мобільністю-перехід індивіда з однієї соціальної групи в іншу. Під вертикальною соціальною мобільністю розуміються ті відносини, які виникають при переміщенні індивіда з одного соціального пласта в інший. Оскільки вертикальна мобільність присутній в тій чи іншій мірі в будь-якому суспільстві і оскільки між шарами повинні існувати якісь «отвори», «сходи», «ліфти» або «шляху», за якими дозволено індивідам переміщатися вгору або вниз з одного шару в інший.Функції соціальної циркуляції виконують різні інститути. З їх числа, які існують як у різних, так і в одному і тому ж суспільстві, але в різні періоди його розвитку, завжди є кілька каналів, найбільш характерних для цього суспільства.Найважливішими з цих соціальних інститутів є: армія, церква, школа, політичні, економічні та професійні організації.

38.Покажіть смисл проблеми соціальної нерівності на прикладі праці М.Бердяєва “Філософія нерівності”.Чи є соціальна нерівність не тільки необхідністю і закономірністю, але і благом, добром і правдою? Чому визнали ви за моральну аксіому, що соціальна нерівність є зло? На певному ступені розвитку матеріальних продуктивних сил нерівність дає максимум благ, максимум задоволення потреб народу. Рівняння ж вело б до збіднення, до послаблення продуктивності праці, до винищування джерел народного багатства і народного харчування. При невисокому рівні матеріального розвитку, коли людина недостатньо ще опанувала стихійними силами природи, соціальна нерівність, виділення класу привілейованого і можновладців є єдиний порятунок, є благо і для незаможних, для народних мас. Для збагачення і піднесення матеріального добробуту мас, великих кількостей, необхідно зростання продуктивності, розвиток матеріальних продуктивних сил.Неравенство є умова розвитку культури. Це - аксіома. І залишається недоведеним, чому рівність морально вище нерівності? А може бути нерівність сама по собі є правда і благо і до нього варто прагнути?. З нерівністю пов'язано всяке буття.У самому повстанні проти основ соціального ладу в ім'я справедливості є релігійна брехня, що породжує злі почуття. Нам не дано знати, чому один багатий, а другий бідний, чому кожному випадають на долю ті чи інші випробування. Люди не повинні думати, що вони справедливіше Бога і можуть виправити несправедливість Промислу. Революційна боротьба за справедливість народжує ненависть. Не боротьба за справедливість, а любов повинна керувати нами в допомозі бідним і страждаючим. І надлишкової любові не поставлено ніяких кордонів. Не боротьба за абстрактну справедливість, а творчий інстинкт повинен керувати нами в соціальному будівництві.

39. Покажіть спрямованість теорії “відкритого суспільства” К.Поппера за його працею “Відкрите суспільство та його вороги”.На думку Карла Поппера „відкрите” суспільство – це вища форма організації суспільства, яку він називає „великим”, „благим ” суспільствомВідкрите суспільство – це суспільство демократичного типу, що характеризується плюралізмом в економіці, політиці, культурі, розвиненими соціальними структурами, і правовою державою. „Відкрите” суспільство в розумінні Поппера повністю демократичне. Відкрите суспільство Поппер розглядав як найкращу форму громадського життя. Не як утопію, а як необхідну надзадачу, над якою необхідно невпинно працювати, якщо не хочемо, щоб суспільство еволюціонувало в протилежному напрямку. Основу такого суспільства складає приватна власність; недоторканість власності є першим і головним правилом його організації й самоорганізації. Такою ж опорною нормою цього суспільства є демократичні свободи особистості.У цьому зв'язку К. Поппер писав: „Відкрите суспільство (тобто суспільство, яке базується на ідеї не тільки толерантності до інших, незвичних думок, а й на повазі до них) і демократія (форма правління, яка повністю призначена для захисту відкритого суспільства) не можуть існувати та успішно розвиватися, якщо наука стане властністью тільки вузького кола спеціалістів. Філософ виділив дві головні характеристики відкритого суспільства. "По-перше, у відкритому суспільстві законно вільне обговорення, і результати публічних дискусій впливають на політику. По-друге, у ньому є інститути, що сприяють волі тих, хто не шукає вигоди.Можна зробити висновки, що суспільним ідеалом К.Поппера є «відкрите суспільство» – суспільство влади розуму, свободи, рівності, справедливості.

40. Проаналізуйте відмінність соціальних норм від природніх законів за працею К.Поппера “Відкрите суспільство та його вороги”.Для розуміння процессу специфічних особливостей природи та соціуму необхідно засвоїти одне дуже важливе розрізнення. Це розрізнення між природничими законами(або законами природи, наприклад, які описують Рух Сонця, Луни, пори року) та нормативними законами(або нормами), заборонами та заповідями, тобто правилами,які забороняють або потребують певного образу поведінки.(наприклад 10 заповідей).Закони природи незмінні, вони не можуть бути порушені або створені.На відміну від них, нормативний закон вводиться людиною.(істиним або хибним цей закон називати не можна).Існування нормативних законів завжди було обумовлено людськими рішеннями та діями. Цей контроль звичайно здуйснюється шляхом застосування санкцій-покаранням або попередженням того,хто порушує закон.

Поппер вважає, що розрузнення між природничими та нормативними законами є фундамунтальним та ці 2 типи законів мають між собою щось спільне.