1.Розкрийте смисл поняття “соціальна теорія” та його відношення до соціальної філософії. Відмітною рисою соціальної теорії, що претендує на універсальність, за словами відомого німецького філософа й соціолога Н. Лумана, те, що насамперед вона бере за свій предмет саму себе. Якщо тільки рона залишає питання про власне обгрунтування поза розглядом, (Обто відмовляється від послідовної критичності, то змушена тим фмим перекреслити свої претензії на універсальність. Ця теорія не ^межується ні відображенням складної реальності предметів, ні рцчерпністю можливостей пізнання цих предметів, ні завершеністю (ретензій на істину порівняно з іншими, конкуруючими теоріями. (Натомість теорія претендує на універсальність охоплення предметів у тому сенсі, що як соціальна теорія вона має справу з усім соціальним, а не лише з його складовими, наприклад розшаруванням ^ мобільністю, особливостями сучасного суспільства, зразками взаємодії тощо. Для Лумана мова йде про прозорість (пізнаваність) сісладної природи суспільства, або ж про прозору (доступну для ^знання) складність і непрозору (недоступну для пізнання) складність, а точніше — про їх співвідношення з точки зору тієї чи тієї соціальної теорії. Хоча для нас, на відміну від Лумана, теза про зростаючу складність (або ж, як говорить сам Луман, комплексність) суспільства не є основоположною, його ідея з'ясування співвідношення прозорості та непрозорості соціальної реальності для соціальної теорії видається продуктивною. Адже універсальна теорія саме й Претендує на те, що реальність в принципі є прозорою, як зазначав [І. Вебер, «варто тільки забажати, і в будь-який час про все це можна дізнатися; що немає, зрештою, ніяких таємничих, непередбачуваних слл, які тут діють, і що, навпаки, усіма речами можна в принципі оволодіти шляхом розрахунку»1. Питання, отже, полягає лише в тому, якою має бути природа цього розрахунку, з чого він мусить виходити. Недавно, що такий складний предмет дослідження, як суспільне життя, можна аналізувати лише за допомогою декількох соціальних теорій. Кожна з них спирається на ту раціональність, той розрахунок, які доповнюють інший у пізнанні суспільного цілого, і невипад-ковими є спроби їх синтезу.

2.Покажіть роль суспільного виробництва у соціальному житті за К. Марксом.

Суспільне виробництво не що інше, як процес життєдіяльності людини. Практикою задовольняються всі людські потреби - і в матеріальних благах, і в засобах зв'язку, і в свідомості. Карл Маркс вважає суттю людини сукупність суспільних відносин. Матеріально-виробнича діяльність завжди здійснюється у суспільстві і за допомогою суспільства. В процесі трудової діяльності людина вступає у суспільні відносини з іншими людьми. Суспільні відносини мають історичний характер. Виробничі відносини людей - основа суспільства і людини. Людина - суспільно-виробнича істота. Як суб'єкт діяльності людина - суспільна (а не біологічна лише) істота. Свідомість, духовність розуміються Карлом Марксом як вторинне визначення людини. Вчення про практичну трудову діяльність по-новому висвітило діяльність як спосіб суспільного буття людини. Людина - це багатомірний світ, що формується на основі предметно-почуттєвої діяльності, охоплюючи суспільство і олюднену природу.

3.В чому полягає смисл класової боротьби за к.Марксом.

Класова боротьба – стан відносин, який виникає між різними класами, інтереси котрих є полярними, непримиренними (антагоністичними). За К. Марксом, класова боротьба є рушійною силою історичного процессу. Марксистська концепція соціального розвитку зв'язана, перш за все, з аналізом антагоністичних відносин між буржуазією і пролетаріатом як головними класами. Основною ознакою класу виступає право володіння засобами виробництва або його відсутність. Загострення соціальних конфліктів і доведення їх до соціального вибуху — пролетарської революції — об'єктивна тенденція соціального розвитку. Таким чином, марксистська концепція класів і класової боротьби має чітко визначену політичну спрямованість. Соціальна структура має два рівні – базовий та надбудову. Базовий рівень – виробничі відносини, усі інші відносини є надбудовою. Класова боротьба виникає внаслідок матеріального виробництва. Самосвідомість певного класу називається ідеологією. Класова боротьба – своєрідна форма розв’язання конфліктів. Існування класів зв'язане лише з визначеними історичними фазами розвитку виробництва. Класова боротьба необхідно веде до диктатури пролетаріату. Ця диктатура сама складає лише перехід до знищення всяких класів і до суспільства без класів».

4.В чому полягає специфіка соціального пізнання за Е.Дюркгеймом. Як узагальнююче поняття, що виражає основні принципи теорії та методології Дюркгейма виступає поняття «соціологізм». Людина – двоїста істота у якій протистоять два типи реальності – соціальна та індивідуальна. Соціологізм Дюркгейма обґрунтовував та затверджував первинність соціальної сутності стосовно індивідуальної. Він висуває теорію соціального реалізму: колективна свідомість домінує над індивідуальною. Суспільство є більш реальним аніж індивід. Суспільство домінує над індивідом. Моральна соціальна проблема у Дюркгейма виходить на перший план, аніж матеріальна або економічна. Тут він далекий від марксистського соціалізму. Соціалізм Дюркгейма – соціалізм Конта. Для розуміння соціалізму необхідно дослідити усі його форми. Центральною проблемою у Дюркгейма постає проблема соціальної солідарності. Їх два типи. Механічна та органічна. Механічна – типова для архаїчних суспільств, ґрунтується на нерозвиненості та схожості людей. Індивід у такому суспільстві не належав сам собі. Органічна солідарність ж загрожує небезпекою роз’єднання та аномаліями, та породжується розподілом суспільної праці. Наявність соціальних проблем та конфліктів Дюркгейм вважав відхиленнями від норми.

5.Поясніть значення корпорацій у суспільному житті за е.Дюркгеймом.

Будь-яке сучасне суспільство, у якому панує органічна солідарність, провокує небезпеку роз'єднання й аномалії. Дюркгейм бачив наявність соціальних проблем і конфліктів. Однак він вважав їх просто відхиленням від норми, яке викликане недостатньою відрегульованістю відносин між головними класами суспільства. У цьому плані Дюркгейм розвивав ідею створення професійних корпорацій (соціальних інститутів). Як нових органів суспільної солідарності. Вони повинні, на його думку, виконувати широке коло суспільних функцій — від виробничих до морально-культурних, виробляти і впроваджувати в життя нові форми, що будуть регулювати відносини між людьми і сприяти розвитку особистості, створювати нові цінності, кооперувати суспільні інтереси.

6.Поясніть значення соціальних конфліктів у суспільному житті за Г.Зіммелем. Конфлікт є природною складовою процесів у суспільстві. Зіммель вбачає позитивні аспекти їх існування – збереження та зміцнення соціальної системи, згуртування соціальних механізмів. Пом’якшити конфлікт можливо завдяки гармонії відносин між людьми та інстинктом любові. Зіммель висуває наступні тези: чим більше групи залучені в конфлікт емоційний, тим гостріше конфлікт \ чим краще згуртовані групи, втягнуті в конфлікт, тим він гостріше \ чим більше конфлікт стає самоціллю, тим він гостріше \ . У міжгрупових конфліктах внутрішня загостреність груп, з більшою вірогідністю викликає насильство. Загалом значення конфліктів – збільшення міцності та інтеграція соціальної системи.