24. Розвиток рекреації та проблеми охорони рекреаційних ресурсів.

В умовах масового стихійного відпочинку та оздоровлення населення відбувається так звана рекреаційна дигресія (перевантаження природного комплексу внаслідок надмірного впливу на нього відпочиваючих).

При територіальній організації та плануванні рекреаційного господарства необхідно обов'язково враховувати стійкість природно- територіального комплексу до рекреаційного навантаження. Необхідно планувати та прогнозувати максимальну чисельність рекреантів у межах певного природно-територіального комплексу з тим, щоб перевантаження не принесло йому шкоди і він не втратив комфортності в наступні періоди.

Під стійкістю природно-територіальних комплексів до рекреаційних навантажень розуміють здатність зберігати впродовж тривалого часу рівновагу природних компонентів.

Швидкий розвиток рекреації, зростання туристичних потоків викликає потребу посиленої уваги до охорони природи та пошуку нових територіальних форм організації рекреаційної діяльності.

У здійсненні заходів щодо охорони природи особливе значення надається збереженню та охороні природного середовища приміських зон туризму та відпочинку.

Викликає занепокоєння спроби перепрофілювати рекреаційне господарство країни з лікувального, оздоровчого, санаторно-курортного напряму, який є одним з пріоритетів вітчизняної рекреації На розважально- ігровий напрям, в якому замість екологічного і соціального критеріїв пануватиме виключно критерій зиску.

Актуальним є питання створення в Україні природних парків як особливої форми заповідних територій. Рекреаційне функціонування їх спрямоване на оздоровлення людей, тобто надання людям найсприятливіших умов для відпочинку і туризму серед природи, що охороняється. Природний парк являє собою або унікальне явище природи, або територію з привабливими та найбільш характерними рисами того району, в якому він розташований.

У зв'язку з необхідністю раціонального використання та охорони природи в районах масового відпочинку України створення природних парків є першочерговим завданням. До найбільш популярних серед українських та іноземних рекреантів належать такі діючі парки: Карпатський, Вижницький, Синевірський, Шацький та ін.

На території природних парків забороняється діяльність, що тягне за собою зміну історично сформованого природного ландшафту, зниження або знищення екологічних, естетичних і рекреаційних якостей, порушення режиму утримання пам'ятників історії і культури.

25. Мінеральні ресурси. Проблеми вичерпності мін. Природних ресурсів.

Під мін. ресурсами розуміють сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за суч. рівня розвитку прод. сил. В неоднорідній за своїм складом земній корі спостерігається закономірна зміна хімічного складу з глибиною. Земна кора (літосфера) поділяється на три великі зони:

• Поверхнева зона - гранітна, кисла, з такими хімічними елементами: водень, гелій, літій, берилій, бор.

• Середня зона - базальтова, основна, з типовими елементами: вуглець, кисень, натрій, магній..

• Глибинна зона - ультраосновна, з такими типовими елементами: залізо, титан, ванадій, хром, кобальт, нікель.

Україна належить до регіонів світу найбільш насичених мін. ресурсами. Україна володіє одними з найбільш крупних у світі запасами залізних, марганцевих, титанових, уранових і цирконієвих руд. До розряду високоякісних відносяться вугільні, каолінові, графітові, калійні родовища. Значними є запаси кам'яної солі, самородної сірки, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини та ряду інших видів кор. копалин. До відносно незначних належать запаси газу та нафти.

Залежно від складу характеру використання в господарстві корисні копалини поділяються на такі групи:

1. Горючі: нафта, горючий газ, вугілля, торф.

Нафта є високоекономічною вуглеводневою сировиною для виробництв, які базуються на хімії органічного синтезу. З нафти одержують високоякісні види пального, різні мастила і широкий асортимент цінних хімічних продуктів. Нині Україна власним видобутком може задовольнити свої потреби в нафті лише на 10%, газі - на 20-25%. Більшість родовищ нафти в Україні є комплексними і невеликими за запасами. Газові родовища мають потужні поклади.

2. Рудні або металеві: руди чорних, кольорових, рідкісних, благородних і радіоактивних металів;

Вугілля За походженням і якістю розрізняють кам'яне та буре. Його запаси в Україні величезні. Вугілля - важливе джерело енергії багатьох країн. Вугледобування в Україні зосереджене в трьох басейнах: Донецькому і Львівсько-Волинському кам'яновугільних та Дніпровському буровугільному.

В Україні нараховується понад 80 родовищ залізної руди. Основні басейни залізних руд – Криворізький, Керченський.

За запасами марганцевої руди Україна посідає перше місце в світі.

Наша країна має значну сировинну базу кольорової металургії. За запасами титанової сировини Україна займає помітне місце у світі. Важливе народногосподарське значення має алюміній.

3.Нерудні або неметалеві: а) будівельні матеріали (будівельні глини, цементна сировина); б) індустріальна мінеральна сировина (азбест, графіт); в) хімічна мінеральна сировина (солі, сірка, селітра); г) сировина для виробництва мінеральних добрив (калійні солі, фосфорити, апатити);

д) коштовне, напівкоштовне та виробне каміння :алмаз, рубін, смарагд, сапфір.

В епоху науково-технічної революції у господарство залучаються все більші обсяги природних ресурсів. Скорочуються запаси та погіршується якість багатьох видів природних ресурсів. Потрібно ощадно ставитись до земних скарбів України, їх треба зберегти для майбутніх поколінь, а не розтринькувати, розпродавати на світових ринках.

Зміст