13. Геополітичне середовище та зовнішня політика Російської Федерації.

14. Російсько-українські міждержавні відносини на сучасному етапі.

15. Особливості соціально-економічного розвитку Російської Федерації.

16. Етнодемографічна ситуація, культура та релігійне життя в Російській Федерації.

17. Війни в Чечні, їх вплив на суспільно-політичне та економічне життя Російської Федерації.

18. Особливості історичного розвитку Білорусі.

13. Геополітичне середовище та зовнішня політика Російської Федерації.

14. Російсько-українські міждержавні відносини на сучасному етапі.

Свідченням готовності та обопільного прагнення перейти на якісно новий етап співпраці стало повномасштабне відродження інституційного механізму українсько-російського стратегічного партнерства - засідань Українсько-Російської міждержавної комісії (УРМК) та її структурних підрозділів. Йдеться про взаємодію на найвищому політичному рівні та на рівні виконавчої влади, про спільні засідання за участю глав держав, глав урядів, керівників міністерств і відомств, експертних кіл. З жодною іншою країною Україна не має такого потужного і розгалуженого інструмента співробітництва.

Як уже зазначалося, активізація взаємовідносин спостерігається нині в усіх сферах двосторонньої співпраці. Проте 1-им напрямом, який істотно виграв від потепління в українсько-російських відносинах, стали торговельно-економічні зв'язки. Економіка - це основа співробітництва між нашими країнами: на Росію припадає майже 30% загального товарообігу України. За вісім місяців 2010 року обсяг взаємної торгівлі товарами і послугами, порівняно з відповідним періодом минулого року, збільшився на 84,3% і становив понад 25 млрд. доларів США. Між такими державами, як Росія та Україна, річний обсяг торгівлі досить реально довести й до 100 млрд. дол. США. Для цього потрібно відновити ті коопераційні зв'язки, які існували за минулих часів, а також розпочати реалізацію низки нових спільних проектів. У цьому полягає одне з першочергових завдань розвитку сучасної економічної співпраці між нашими країнами.

Співробітництво в енергетичній сфері

Харківська угода — угода між Україною і Російською Федерацією, підписана 21 квітня 2010 у Харкові президентом України Віктором Януковичем та президентом Росії Дмитром Медведєвим, згідно з якою термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі продовжено з 2017 до 2042, якщо будь-яка сторона не висловить заперечення на встановлену орендну плату. Як зазначено в самій угоді, термін перебування флоту збільшено в обмін на здешевлення для України російського газу шляхом застосування знижки у вигляді анулювання митних зборів.

В Україні домовленості викликали обурення опозиції, екологів, місцевих рад та суспільства загалом. Більшість аналітиків розцінили її як таку, що суперечить Конституції України.

Сьогодні головна особливість розвитку Харківських угод полягає у виникненні проблем політичного характеру, зокрема, газових відносин. Адже російське керівництво вдається до газового питання в тих випадках, коли виникає необхідність зробити Київ більш поступливим у питаннях, які в той чи інший період часу є пріоритетними для Москви. Але й українське керівництво вдається до питання про надання оренди російському ЧФ в Криму, коли Москва відкрито вимагає «покори» і «поступок» в тому чи іншому питанні. Таким чином, політика обопільного тиску стала основою Харківських угод і підтримується донині.

Однак, оскільки українська сторона допустила кілька прорахунків в 2010 році в стосунках «оренда в обмін на газ», вона змушена була шукати нові шляхи, щоб схилити Росію погодитися надати додаткові знижки на даний «товар». Москва погодилася на це в обмін на участь України в Митному союзі, який знаходиться під безпосереднім контролем Росії. Була і ще одна пропозиція: взяти участь в спільному військово-політичному альянсі. А оскільки Київ поки не дав однозначної відповіді, російський уряд відновив спроби тримати ситуацію в Україні під своїм контролем.

Регіональне співробітництво

Особливе місце в наших відносинах завжди займало регіональне співробітництво. Розвиток прямих економічних зв'язків між регіонами України та РФ додасть імпульсу залученню нових інвестицій, зростанню інновацій, економічному регіональному розвиткові. Три чверті двостороннього торговельного обігу — це торгівля між регіонами, і наше завдання й надалі зміцнювати ці тенденції.

Перспективним напрямом для регіонального співробітництва, як підтверджує практика європейських країн, є функціонування єврорегіонів. Уже нині на теренах України та Росії діють єврорегіони «Дніпро» (Чернігівська, Брянська області), «Слобожанщина» (Харківська, Бєлгородська області) та «Ярославна» (Сумська, Курська області). 29 жовтня 2011 було підписано Угоду про створення єврорегіону «Донбас» (Луганська, Ростовська області). Нині опрацьовується питання створення єврорегіону «Азов» (АР Крим, Донецька, Запорізька, Ростовська області, Краснодарський край). Разом з тим діяльність цих єврорегіонів потребує наповнення реалізацією інфраструктурних проектів, розробкою та виконанням цільових програм — таких, як «Сіверський Донець», підтримка малого та середнього бізнесу, вдосконалення режиму прикордонної торгівлі, включаючи торгівлю сільгосппродукцією, заохочення на вигідних умовах кредитно-інвестиційних ресурсів для фінансування діяльності господарюючих суб'єктів регіонів.

Співробітництво в сфері транспорту

Пожвавлення економічних зв'язків і активна підготовка до проведення в Україні Євро-2012 та в Росії Універсіади-2013 і зимових Олімпійських ігор-2014 винесли на передній план двостороннього порядку денного необхідність покращення та оптимізації транспортного сполучення між нашими державами.

Серед основних проектів, завданням яких має стати полегшення комунікації, є і масштабні інфраструктурні проекти, пов'язані з розбудовою міжнародних транспортних коридорів: транспортний перехід через Керченську протоку «Крим-Кубань», швидкісна автомобільна дорога «Москва-Київ» і «Москва-Харків-Сімферополь», і активізація роботи зі спільної експлуатації залізнично-поромної переправи між портами Крим (Україна) — Кавказ (Росія), збільшення її пропускної спроможності, продовження спільної роботи з розвитку 5-го і 7-го міжнародних транспортних коридорів, створення залізничного сполучення Москва-Відень через Україну. Також перспективним проектом може стати будівництво високошвидкісної залізничної траси між Києвом та Москвою.

Прикордонне співробітництво та питання державного кордону

Проблеми: уніфікації документів, необхідних для перетину українсько-російського державного кордону, переходу до принципу «єдиного вікна» при оформленні таких документів, надання преференцій для мешканців прикордонних областей обох країн при перетині кордону, запровадження інноваційних систем. Результатом стане створення максимально комфортних умов при перетині кордону та значне зростання міждержавних людських та товаропотоків.

Проблема демаркації сухопутної частини українсько-російського кордону кілька років залишалася «замороженим» питанням у наших двосторонніх відносинах. Але вже в ході свого першого візиту до Москви Президент України В.Янукович домовився із Президентом Росії Д.Медведєвим про необхідність розблокувати цю проблему. 17 травня 2011р. в Києві президенти України й Росії підписали відповідну міждержавну угоду. На засіданні спільної демаркаційної комісії було поставлено завдання вирішення питання делімітації морського кордону. Але досі існують певні розбіжності, передусім в питанні розмежування Азовського моря.

Україна говоре про необхідність якнайшвидшого розмежування суміжних морських просторів у Азово-Керченській акваторії, тобто визнання кордону відповідно до міжреспубліканського кордону між УРСР і РСФСР, а російська сторона вважає, що в колишньому СРСР між союзними республіками адміністративний кордон по морю не встановлювався.

Співробітництво в культурно-гуманітарній сфері

З березня 2011 року культурно-гуманітарне співробітництво значно активізувалося: після трирічної перерви відновив свою роботу Підкомітет з питань гуманітарного співробітництва, була підписана низка документів, спрямованих на розвиток двосторонньої співпраці у цій сфері.

Україна та Росія спільними заходами відзначили на широкому міжнародному рівні 65-ту річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. У рамках офіційного візиту Президента РФ Д.Медведєва в Україну 17-18 травня 2011р. російський лідер вшанував пам'ять жертв Голодомору.

У Росії вперше видано підручник української мови для студентів гуманітарних факультетів університетів РФ. Згідно з Угодою про першочергові заходи з розвитку науково-освітнього співробітництва на 2010—2012 рр. було проведено в 2011 році Дні освіти та науки України в РФ, а в 2012 заплановано організувати Дні освіти та науки РФ в Україні.

Триває робота з підготовки до спільного відзначення у 2014 році 200-річчя з дня народження Т.Шевченка під патронатом Глав України та Росії.

В 2012 очікується запуск ретрансляції на території РФ одного з українських національних телеканалів.

Проблеми: відсутність українських шкіл як у Москві, де проживає понад чверть мільйона українців, так і в інших російських регіонах — місцях компактного проживання вихідців з України, а також підтримка українських громадських організацій. РФ підтримує мережу організацій, які опікуються зв'язками з етнічними росіянами поза межами держави. В свою чергу офіційний Київ висловлював своє занепокоєння діяльністю таких установ як Інститут країн СНД, чий голова Костянтин Затулін був визнаний персоною нон-грата за втручання у внутрішні справи України і заклики до порушення територіальної цілісності країни.

В 2007 році було прийнято рішення збільшити кількість осередків російских центрів на території України, оскільки країни колишнього соцтабору в цілому вважаються пріоритетними для РФ. Зокрема, згідно з планами федеральної цільової програми «Російська мова на 2006—2010 роки», доля осіб, які володіють російською мовою загалом по країнам СНД складатиме 40 %. На Україну в цьому розумінні покладаються особливі надії — очікується, що рано чи пізно російська мова стане тут державною.

Україна закликає ООН визнати Голодомор 1932–33 років геноцидом українців[7]. Офіційна влада Росії неодноразово висловлювала свою незгоду з таким формулюванням трагедії 33-го року, у якій також постраждала Росія: мовляв, ніякого геноциду українського населення не було, а навіть якщо голод і був, то він був по всьому Радянському Союзу. Багато політиків і науковців підтримує точку зору Москви, яка заперечує кваліфікацію Голодомору 1932–1933 років як власне геноциду і його спрямованість саме проти українців. Учасникам перемов з обох боків не вдалося досягти розуміння між державами в цьому питанні.

СИРНЕ ЕМБАРГО: 7 лютого Росспоживнагляд заборонив постачання і реалізацію в РФ молочної продукції семи українських підприємств. За заявами російської сторони, продукція цих компаній не відповідає технічному регламенту РФ, тому що містить рослинні жири. Мета вето, як мовиться в документі, захистити споживчий ринок Росії від фальсифікованої продукції та забезпечити продовольчу безпеку країни. Але в кінці квітня 2012 Росспоживнагляд заявив, що дозволяє відновити постачання сиру трьом українським підприємствам, які в березні-квітні перевірили російські експерти, - "Гадячсир", "Пирятинський сирзавод" і "Прометей".

ВИСНОВОК: Україна і Росія - це, в залежності від контексту, і «союзники», і «партнери», і «конкуренти», і «друзі».

З конкуренцією: щодо відносин «Укрспецекспорту» і «Росвооружения» в Південно-Східній Азії. Наші країни конкурують тут з продажу зброї.

З «дружбою»: Росія для України - «друг» в питанні про безвізовий режим для громадян України. Північний сусід є найбільшим роботодавцем для мільйонів наших громадян, і посилювання візового режиму для наших громадян з боку Росії було б ударом.

Безперечною заслугою керівництва двох країн є те, що в минулому році товарообіг між Україною і Росією вийшов на рекордно високий показник в 56 млрд. дол.

«Мінуси»: пункти порядку денного україно-російських відносин, які треба вирішувати.

1) Відносини з Митним союзом Росії, Білорусі та Казахстану, питання зони вільної торгівлі СНД.

27 лютого 2012 президент Янукович заявив, що Україна буде остаточно розглядати вступ до Митного союзу через 1-2 роки, коли стане зрозуміло, як розвивається ця організація.

Але питання стоїть щодо зони вільної торгівлі СНД, яку обіцяли створити в Росії, і чи відбудеться одночасна ратифікація угоди про ЗВТ СНД, про яку раніше заявляли в Кремлі.

2) конкуренція різних маршрутів транспортування російського газу в Західну Європу.

Росія вирішила для себе питання будівництва «обхідних газопроводів», які зменшують значення ГТС України для транзиту російського газу в Європу.

Вона буде вкладати серйозні гроші в будівництво «Південного потоку». При цьому Україні поки залишається головним транзитером природного газу до Європи - 70% російського газу поставляється в країни Євросоюзу трубопроводами Україні. Тому важливим на 2012 рік є питання створення або ні газотранспортного консорціуму Україна-Росія-ЄС. А це вже викличе питання майбутнього ГТС України, і особливо - підземних сховищ газу.

3)переговори щодо зниження ціни на російський газ для України

Висловлювання голови Державної Думи С.Наришкіна у Києві послабили напругу в двосторонніх відносинах, що виникло в результаті «сирної війни», яка як раз після цього і припинилася. Він привіз до Києва проект угоди про співпрацю в газовій сфері, який він і назвав «компромісом».

Питання зниження ціни на російський газ - це питання виживання економіки України.