18.Позиційні та історичні чергування приголосних звуків в українській мові (/г/, /к/, /х/ із /з’/, /ц’/, /с’/; /г/, /к/, /х/ із /ж/, /ч/, /ш/ та ін.).

Позиційні чергування – це зміна алофонів тієї самої фонеми зумовлена фонетичними процесами, що діють зараз у мові.

Історичні чергування – це зміна фонемного складу морфеми, що виявляється у замінні однієї фонеми іншою, чи сполученням фонем, чи фонемним нулем (Ø), і не залежить від нині діючих фонетичних процесів; відіграє роль допоміжного засобу формотворення і словотворення.

Чергування /г/-/ж/,/к/-/ч/,/х/-/ш/:

Виявляється при словозмінні: а)у кличному відмінку іменників чол.р. (друг-друже, птах-пташе); б)у дієслівних формах (берегти-бережеш,береже,збережений; заколихати-заколишеш,заколиши,заколишений).

Широко представлене це чергування при словотворенні: а)перед іменниковими суфіксами -к-,-ечк-,-еньк-,-ен-(я),-енк-: книга-книжка,книжечка; рука-ручка,рученька,ручечка; б)перед прикметниковими суфіксами -ий-,-н-(ий),-ан-(ий),-аст-(ий),-ист-(ий),-ин: книга-книжний, вік-вічний, дівка-дівочий; в)при творенні дієслів від іменників: вага-важити, наука-навчити, крик-кричати.

Чергування /ґ/,/к/,/х/ із /ж’/,/ч’/,/ш’/:

Тверді задньоязикові перед голосними переднього ряду змінювалися на м’які шиплячі, оскільки шиплячі згодом стверділи, то нині зміни /г/←/ґ/-/ж/, /к/-/ч/, /х/-/ш/ є чергуванням твердих приголосних, що у науковій літературі зветься першою палаталізацією, або першим перехідним пом’якшенням. Унаслідок пізніших фонетичних процечів (занепад редукованих, перехід /е/ в /о/ після шиплячих та ін.) зміну задньоязикового на шиплячий спостерігаємо і перед приголосними та /о/: друг-дружний, дружок, сміх-смішний, смішок, рік-річний.

Чергування /г/-/з’/, /к/-/ц’/, /х/-/с’/, /ґ/-/дз’/:

У суч.укр. літ.мові представлене у формах Д. і М. відмінків іменників першої відміни: книга-книзі, у книзі, рука-руці, у руці, мамалига-мамалидзі; у М.відмінку чол.та сер. роду: берег – на березі, молоко – в молоці, вухо – у вусі. Цьому чергуванню підлягають і слова іншомовного походження та пізнішого творення: Америка – в Америці, універмаг – в універмазі. Чергування виступає також при творенні прикметників із суфіксом -ськ-: узбек-узбецький, Кременчук-кременчуцький воно є наслідком складних звукозмін – першої палаталізації та регресивної асиміляції: чех+ьскый→/чешьскый/→/чес’ский/→/чес’с’кий/→/чес’кий/.

При творенні дієслівних форм теперешнього і просто майбутнього часу регулярним є чергування: /г/-/ж/ (стерегти-стережу), /к/-/ч/ (крик-кричу), /х/-/ш/ (сміх-смішу), /д/-/дж/ (бродити-броджу), /д’/-/дж/ (глядіти-гляджу), /т/-/ч/ (молотити-молочу), /т’/-/ч/ (хотіти-хочу), /з/-/ж/ (казати-кажу), /с/-/ш/ (писати-пишу), /с’/-/ш/ (мусіти-мушу).

Звук [й], сполучаючись із сонорними /р/,/л/,/н/, пом’якшуючи їх, зумовив чергування твердого із м’яким: варити-варю, молити-молю; а в сполученні із попередніми твердими губними перетворився на /л’/ і спричинив чергування однієї фонеми із сполученням двох: /б/-/бл’/ (робити-роблю), /п/-/пл’/ (сипати-сиплю), /в/-/вл’/ (ловити-ловлю), /м/-/мл’/ (громити-громлю), /ф/-/фл’/ (графити-графлю).

У суч.укр.літ.мові поширене чергування м’якої фонеми із твердою у процесі словозмінни та словотворення: летіти-летиш, сидіти-сидиш, водити-водій, носити-носій т.д.

Чергування /т/-/с/, /д/-/с/, що є наслідком дисиміляції проривних – перетворення попереднього проривного на щільний: плету-плести, веду-вести.