- •1.Стаття 10. Закон про мови і Державна програма розвитку мов в Україні. Зміст і значення цих державних документів.
- •2.Нова укр.Літ.Мова на загальнонародній основі. Роль і.П.Котляревського та т.Г.Шевченка в історії розвитку сучасної укр.Літ.Мови.
- •4.Діалектне членування суч.Укр.Мови.
- •5.Системні відношення у лексиці (парадигматичні, синтагматичні, епідигматичні, гіпонімічні, партитивні, еквонімічні). Екстенсіонал та інтенсіонал словесного знака.
- •6.Слово і його ознаки. Лзс. Типи лз. Структура лз.
- •7.Полісемія. Типи полісемії. Типи відношень між лсв багатозначного слова. Моносемія.
- •8.Омоніми, типи омонімів, міжмовна омонімія.
- •13.Фонетика, її завдання. Сегментні та суперсегментні фонетичні одиниці.
- •14.Аспекти вивчення звуків мови. Система голосних та приголосних української мови, їх класифікації.
- •15.Фонема, її функції. Варіанти фонем. Фонетична та фонематична транскрипція. Фонема і звук.
- •16.Асиміляція та дисиміляція. Їх різновиди. Наслідки цих процесів в українській мові (орфографії та орфоепії). Асимілятивне подвоєння звуків, відбиття цього явища на письмі.
- •17.Позиційні та історичні чергування голосних звуків в українській мові (/о/, /е/ з /і/; /е/, /о/ з о; /е/ з /о/ після шиплячих та /й/; /о/ з /оу/; /е/ з /еи/; /и/ з /ие/ та ін.).
- •18.Позиційні та історичні чергування приголосних звуків в українській мові (/г/, /к/, /х/ із /з’/, /ц’/, /с’/; /г/, /к/, /х/ із /ж/, /ч/, /ш/ та ін.).
- •19.Основні правила української орфоепії. Українська графіка. Принципи українського правопису. Українська пунктуація. Класифікація розділових знаків.
- •20.Морфеміка. Предмет її вивчення та завдання. Поняття про морфеми, морфи, аломорфи та варіанти морфем. Класифікація морфем.
- •21.Історичні зміни в морфемній структурі слів: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.
- •22.Словотвір. Предмет його вивчення та завдання. Мотивуюча база і дериват. Критерії мотивації.
- •23.Способи поєднання морфем. Морфонологічні явища.
- •24. Способи словотворення.
- •25.Словотвірний тип. Поняття про словотвірне значення.
- •30.Іменник: визначення, поділ на лексико-граматичні розряди.
- •31.Рід іменників, засоби його вираження. Рід незмінюваних іменників іншомовного походження та іменників-абревіатур. Іменники подвійного та спільного роду.
- •32.Категорія числа іменників. Засоби її вираження. Однинні та множинні іменники.
- •33.Категорія відмінка іменників. Засоби вираження відмінкових граматичних значень.
- •36.Прикметник: визначення, граматичні категорії, синтаксичні функції. Розряди за значенням. Ступені порівняння. Відмінювання. Типи за характером закінчення.
- •37.Займенник: визначення, особливості лексичного значення, морфологічні особливості, синтаксичні функції. Розряди займенників, їх граматичні ознаки.
- •38.Числівник: визначення, поділ на розряди. Особливості відмінювання кількісних числівників один, два-чотири, п’ять-десять, п’ятдесят-вісімдесят, сорок, дев’яносто, сто, двісті-дев’ятсот.
- •39.Дієслово: визначення, граматичні категорії і синтаксична роль. Дієслівна система. Інфінітив як початкова форма дієслова. Категорія виду, засоби її вираження.
- •40.Категорія часу дієслів: основні та варіантні значення часових форм. Категорія способу дієслів: визначення, засоби вираження форм способу.
- •41.Категорія перехідності дієслів, засоби її вираження. Дієслівна категорія стану, засоби її вираження. Категорія особи. Безособові дієслова.
- •42.Категорії роду та числа в дієсловах. Дієвідміни. Дієслова архаїчної групи. Дві основи дієслова, творення від них дієслівних форм.
- •43.Дієприкметник: визначення, дієслівні та прикметникові ознаки дієприкметника. Творення активних і пасивних дієприкметників. Відмінювання.
- •44.Дієприслівник: визначення, дієслівні та прислівникові ознаки. Творення дієприслівників доконаного і недоконаного виду. Форми на –но, -то.
- •45.Предикати (категорія стану), їх семантико-граматичні ознаки. Розряди слів категорії стану за значенням.
- •46.Прислівник: визначення, поділ на розряди. Творення ступенів порівняння прислівників.
- •47.Прийменник: визначення, основні функції в реченні, походження та морфологічна структура прийменників. Сполучник: визначення, поділ на групи і підгрупи за значенням і функцією. Сполучні слова.
- •48.Частки: визначення, класифікація часток за значенням та функцією.
- •49.Вигуки: визначення, функції у мовленні. Розряди вигуків за значенням та фонетичним складом. Звуконаслідувальні слова.
- •50.Поняття про предмет і одиниці синтаксису. Предикативність. Модальність (диктум і модус). Парадигма речення як система його форм (індикатив, кон’юнктив, імператив).
- •51.Словосполучення. Дискусійні питання. Визначення. Форма, значення та функції словосполучень.
- •63.Складнопідрядні речення. Логіко-граматична, формально-граматична та структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •64.Безсполучникові складні речення.
- •65.Характеристика мовознавчої науки. Мета і завдання загального мовознавства.
- •66.Слов’янські мови: класифікація, головні особливості. Місце української мови серед інших слов’янських мов.
- •67.Старослов’янська мова. Її значення для славістики. Діяльність Кирила і Мефодія. Походження слов’янського письма.
- •68.Методи дослідження мови. Загальна характеристика.
- •69.Головні напрями теоретичного мовознавства. Основні ідеї психолінгвістики. Мета і завдання комунікативної лінгвістики.
- •70.Мова і суспільство. Мовна ситуація. Мовна ситуація в Україні. Мовна політика і мовне законодавство. Проблеми мовної політики та мовного законодавства в Україні.
50.Поняття про предмет і одиниці синтаксису. Предикативність. Модальність (диктум і модус). Парадигма речення як система його форм (індикатив, кон’юнктив, імператив).
51.Словосполучення. Дискусійні питання. Визначення. Форма, значення та функції словосполучень.
Вихованець, Бєлошапкова, Шведова:
Словосполучення (СС) – це не предикативне об’єднання двох або більше самостійних слів і словоформ на основі підрядного зв’язку, яке служить для розчленованого іменування явищ дійсності.
Виноградов зробив такі зауваження щодо теорії СС:
не будь-яке сполучення слів + словосполучення:
сполучення підмета і присудка (студенти пишуть)
одиниці, що об’єднані сурядним зв’язком (він не тільки сумував, а й плакав)
складні числівники (двадц’ять п’ять)
аналітичні форми слів (буду читати (недоконаний вид)
фразеологізми (замилювати очі)
складні імені і складені дієслівні присудки (бути філологом)…
52.Класифікація словосполучень за формальними та значеннєвими ознаками і за типом підрядного зв’язку (узгодження, керування, прилягання та їх різновиди).
53.Багатоаспектна характеристика простого речення: типи речень за характером предикативних відношень, за комунікативною настановою, за емоційним забарвленням та ін.
54.Просте двоскладне речення. Підмет і присудок. Підмет, його значення, кількісно-структурні й морфологічні типи. Присудок, його значення, кількісно-структурні й морфологічні типи.
55.Односкладні речення. Структурні особливості. Різновиди дієслівних та іменних односкладних речень. Структурні схеми односкладних речень.
56.Класифікація другорядних членів речення за характером синтаксичних зв’язків у структурі речення, за способом вираження, за значенням. Означення, його типи. Додаток, засоби його вираження та різновиди. Обставина, засоби її вираження та різновиди.
57.Ускладнення структури і семантики простого речення як монопредикативної одиниці. Непредикативні ускладнювальні конструкції (звертання, однорідні члени речення, вставні слова і словосполучення), їх кількісно-структурні та морфологічні типи. Пунктуація.
58.Ускладнення структури і семантики простого речення як монопредикативної одиниці. Напівпредикативні ускладнювальні конструкції (відокремлені другорядні члени речення, уточнювальні члени речення, порівняльні звороти).
59.Відокремлені означення, їх різновиди, кількісно-структурні та морфологічні типи. Загальні умови відокремлення. Пунктуація.
60.Відокремлені обставини, їх різновиди, кількісно-структурні та морфологічні типи. Відокремлені додатки. Пунктуація.
61.Складне речення. Загальна класифікація складних речень за структурою.
62.Складносурядні речення та їх класифікація.
Складносурядні речення – це таке складне речення, у якому прості частини є рівноправними і поєднуються між собою за допомогою сурядних сполучників.
У шкільній класифікації, а також у вузівських, які наближені до шкільної головну увагу звертають на сурядні сполучники та поділ сурядних сполучників на різновиди.
У шкільній практиці прийнято виділяти 3 різновиди сурядних сполучників:
єднальні
протиставні
розділові
у вузівській 6:
єднальні
приєднувальні
градаційні
протиставні
розділові
пояснювальні.
Єднальні – і, та, й, ні…ні, ані…ані.
У складному реченні ці сполучники поєднують приблизні рівноправні прості частини.
Напр.: затянуло вікна морозом, і ялинка мерехтить від прикрас.
Протиставні – а, але, та (але), проте, зате, однак.
Сполучники (проте, зате) треба розрізняти від однозвучних поєднань прийменника із займенником.
Напр.: я не працювала у бібліотеці, зате відвідала лекцію.
Я не працювала у бібліотеці, зате мені захотілося відвідати лекцію
Розділові – чи, або, то…то, чи то…чи то, не то…не то, хоч…хоч.
Приєднувальні відносяться до єднальних, а градаційні або до єднальних, або до протиставних.