25. Соціально-психологічні характеристики особистості.

Людина народжується на світ з генетично закладеними в неї потенційними можливостями стати саме людиною. Не слід вважати, що немовля – це («табула раса» - чиста дошка, на якій під впливом соціуму пишуться ознаки людяності.) Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла та мозку, що належать тільки людині. Щоб підкреслити біологічно зумовлену належність людини саме до людського а не тваринного, використовують поняття індивіда.

Людина – система біологічних,анатомічних,генетичних та фізіологічних чинників, яка розвивається в культ.-істр. І соц.. умовах цивілізації.

Індивід – це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.

Особистість– це індивід із соціально – зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначаються залученню людини до культурно-історичних відносин , що формуються в діяльності та спілкуванні. (Це об’єкт і суб’єкт істор. Проц.. і власного життя.) Спочатку людина виступає як об’єкт (сприймає все створене людиною та природою). О. виступає як суб’єкт діяльності та спілкування. О. завжди конкретно історична. У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності, мовою, в неї форм. Вищі психічні функції – свідомість, воля. В неї з’являється здатності до самовдосконалення, самопізнання, самовиховання. О. характеризується якісними та кількісними проявами психічних особливостей, що утворюють її індивідуальність. Індивідуальність – це поєднання психол. особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. І. проявляється у здібностях, потребах, інтересах, схильностях, знаннях, уміннях…

26. Категорії психології

27. Мотиви та стилі діяльності

Мотивація - це вплив на поведінку людини для досягнення особистих, групових і суспільних цілей. Немає єдності у визначенні мотивації. Мотивація можу бути внутрішньою і зовнішньою. Внутрішня мотивація визначається змістом і значимістю роботи. Зовнішня мотивація може виступати в двох формах: адміністративній і економічній (економічні стимули).

28. Класифікація мотивів.

Основою цілісної структури людської особистості є мотиваційна сфера з притаманною їй складною та ієрархічною будовою мотивів. Мотивація — це сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її спрямованість та активність'. Під мотивом розуміють внутрішню рушійну силу, що спонукає людину до діяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов'язані з її органічними та духовнокультурними потребами.

Існують різні класифікації мотивів. Так, мотиви можуть бути зовніштми щодо діяльності (безпосередньо не пов'язаними з нею) та внутрішніми щодо діяльності (безпосередньо пов'язані з нею) Внутрішні мотиви, у свою чергу, розподіляють на процесуальні (інтерес до процесу діяльгіості), результативні (інтерес до результату діяльності) та саморозвитку (з метою розвитку певних здібностей чи якостей). Розрізняють мотиви усвідомлені та неусвідомлені. У разі неусвідомлених мотивів людина не знає, заради чого здійснює певну діяльність або помиляється щодо своїх спонукань. Окремі мотиви безпосередньо розуміються, усвідомлюються людиною (тобто вона знає, заради чого треба здійснювати певну діяльність), а деякі мотиви є діючими (тобто такими, заради яких людина справді здійснює певну діяльність).