1.Встановлення та розвиток системи бн

Банківський нагляд існує в різних формах понад 100 років, особливого змісту він набув у Сполучених Штатах Америки і країнах Західної Європи. Банківський нагляд у широкому розмінні є системою, яку використовує уряд з метою гарантування стабільності фінансової системи, її безпеки та здоров'я.

У певних країнах використовують різноманітні способи створення структур, що виконують функцію банківського нагляду, як правило, під егідою центрального банку, міністерства фінансів або незалежного агентства. Наприклад, у Німеччині та Японії створено наглядові структури при Міністерстві фінансів, які тісно співпрацюють із центральним банком (Федеральне відомство з контролю за банками у Німеччині і Бюро банків у Японії). У Франції функціонують три спеціальні структури під егідою Банку Франції і Міністерства фінансів та економіки (Комітет банківської регламентації, Комітет кредитних установ і Банківська комісія з розподілом регулятивно-наглядових повноважень між ними). У США структура банківського нагляду розгалужена, підзвітна Конгресу і не залежить від центрального банку (Федеральна резервна система, Служба контролера грошового обігу при Міністерстві фінансів, Федеральна корпорація зі страхування депозитів, 50 банківських департаментів штатів). У Великій Британії функції банківського регулювання та нагляду виконує Банк Англії.

До основних повноважень регулятивно-наглядових органів країн з ринковою економікою належать такі:

- регулювання доступу до банківської системи. Це означає можливість, по-перше, визначати певні вимоги й умови, що с обов'язковими для отримання ліцензії на право здійснювати банківську діяльність, і, по-друге, здійснювати нагляд за дотриманням цих вимог та умов;

- забезпечення розумного регулювання діяльності банків, тобто такого, яке, з одного боку, не обмежує їх самостійності в підтримуванні фінансової стабільності, а з іншого — передбачає певні вимоги до банків, наприклад стосовно адекватності капіталу, ліквідності , дотримання нормативів, що регламентують банківські ризики;

- регулярне отримання від банків звітності і проведення інспекційних перевірок у банках;

- застосування заходів примусового впливу щодо проблемних банків, зокрема заборона оголошення і виплати дивідендів, накладення штрафів тощо;

У 1974 р. при Банку міжнародних розрахунків (Bank for Inter national Settlements, BIS) було створено Комітет з питань банківського нагляду. Територіально Банк міжнародних розрахунків розташований у місті Базель (Швейцарія). До Комітету з банківського нагляду спочатку входили представники 10 країн — Бельгії, Великої Британії, Нідерландів, Італії, Канади, Німеччини, Сполучених Штатів Америки. Швейцарії. Франції, Японії. Пізніше до них приєдналися Люксембург, Швеція та Іспанія.

У Базельському комітеті з банківського нагляду країни представлені центральними банками або іншими органами, які відповідно до національного законодавства несуть офіційну відповідальність за нагляд.

2 Принципи ефективного банківського нагляду

У 1997 р. Базельський комітет з питань банківського нагляду розробив Основні принципи ефективного банківського нагляду, які були схвалені міжнародною фінансовою спільнотою на щорічному засіданні Міжнародного валютного фонду і Світового банку.

При відпрацюванні Основних принципів ефективного банківського нагляду базовими були такі положення:

— основною метою нагляду є зменшення ризику втрат для вкладників та інших кредиторів, а також підтримка довіри до фінансово-банківської системи;

— органам нагляду необхідно сприяти організації ринкової дисципліни за рахунок встановлення ефективного корпоративного керівництва (через створення необхідної структури та визначення переліку обов'язків для правління банку та його керівництва), а також сприяти збільшенню прозорості ринку для полегшення контролю;

— для ефективного виконання своїх обов'язків співробітники наглядових органів повинні мати операційну незалежність, засоби й повноваження для отримання інформації як на місці, так і дистанційно, а також повноваження для застосування прийнятих ними рішень;

— органи нагляду мають повністю розуміти природу банківських операцій і контролювати, наскільки це можливо, ризики, з якими стикаються банки;

— ефективний банківський нагляд вимагає оцінки рівня ризику окремих банків і відповідного розподілу ресурсів;

— органи нагляду мають бути впевнені у тому, що ресурси банків (включаючи статутний капітал, кваліфіковане керівництво, ефективну систему внутрішнього контролю та бухгалтерської звітності) достатні для того, щоб брати на себе той чи інший ризик;

— необхідне тісне співробітництво з органами нагляду інших країн, особливо при міжнародних банківських операціях.

Основні принципи: (всього 25)

1.цілі,незалежність,повноваження,прозорість,співробітництво

2.дозволені види діяльності

3.критерії ліцензування

4.передача часток істотної участі

5.основні придбання

6.достатність капіталу

7.процес управління ризиками

8.кредитний ризик

9 ринковий ризик

10ризик ліквідності

11 операційний ризик